Соціально-трудові відносини як система

Тема 4. Система соціально-трудових відносин

Соціально-трудові відносини характеризують взаємовідносини між найманим працівником і роботодавцем, які в умовах ринкової економіки націлені на забезпечення високого рівня і якості життя людини та суспільства загалом.

Суб’єктом соціально-трудових відносин є індивідууми і соціальні групи: найманий працівник, роботодавець, об’єднання найманих працівників (профспілка), об’єднання роботодавців, держава.

Предмет соціально-трудових відносин – певні стосунки в трудовому житті людини, кадрова політика.

Типи соціально трудових відносин характеризують психологічні, етичні і правові форми взаємовідносин в процесі трудової діяльності.

За організаційними формами існують такі типи соціально-трудових відносин:

· патерналізм – характеризується значною мірою регламентації соціально-трудових відносин зі сторони держави або керівництва підприємства;

· партнерство – пропонує здійснення захисту своїх інтересів суб’єктами соціально-трудових відносин, погодження взаємних пріоритетів;

· солідарність – представляє загальну відповідальність і взаємну допомогу, що базується на спільності інтересів групи людей;

· субсидіарність – прагнення людини до особистої відповідальності за досягнення своїх цілей і своїх дій при вирішенні соціально-трудових проблем;

· дискримінація – незаконне обмеження прав суб’єктів соціально-трудових відноси;

· конфлікт – крайня міра протиріччя в соціально-трудових відносинах (трудові спори, страйки, масові звільнення).

Важливим суб’єктом соціальної політики є держава. Вона розробляє та здійснює комплекс заходів, які охоплюють різні сфери розвитку суспільства:

· сферу праці, соціально-трудових відносин;

· сферу доходів населення;

· проблеми зайнятості, регулювання ринку праці;

· міграційні процеси;

· соціальну сферу;

· демографічні процеси;

· питання екологічного стану суспільства.

Профспілки – це масове самокероване громадське об’єднання трудящих певної галузі або суміжних галузей для захисту і представництва їх соціальних інтересів.

Соціальний захист – це система заходів, які забезпечують соціальну захищеність переважно непрацездатного населення і соціально уразливих верств працездатного населення (соціальне страхування, пенсійне забезпечення, страховий захист від небезпек, медичне страхування).

Пенсійна система – це сукупність правових, економічних та соціальних інститутів і норм, які забезпечують надання пенсій за віком, інвалідністю, у разі втрати годувальника.

Соціальна підтримка – це система заходів, які стосуються здебільшого економічно активного населення і спрямовані на створення умов, що дають змогу найманим працівникам забезпечити їх соціальну захищеність.

Соціальна допомога – це заходи, які стосуються всього населення і являють собою допомогу переважно короткочасного характеру. Здебільшого її надають людям, які потрапили в екстремальні життєві ситуації, що потребують додаткових витрат.

Соціальні нормативи – це вимірник і критерій розподілу бюджетних коштів для задоволення певного рівня соціальних потреб населення в освіті, медицині, пенсійному забезпечення, соціальному страхуванні. Крім того, це мінімальний розмір заробітної платні, пенсії. Нормативи встановлює уряд.

Соціальний індикатор – споживчий кошик. Мінімальний споживчий кошик застосовують для визначення нижньої межі малозабезпеченості, абсолютної кількості бідних людей.

Соціальні стандарти – це показник, що характеризує рівень життя (досягнутого і бажаного).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Міжнародний досвід регулювання зайнятості	\|	Соціальне партнерство

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.