Поняття цивільного права. Зобов’язальне право .

Земельні відносини в звичаєвих традиціях українців.

Звичаєве право спадку.

Види угод за звичаєвим правом.

Поняття цивільного права. Зобов’язальне право.

Київ 2012

ОБГОВОРЕНО

Лекція №3

ЗАТВЕРДЖУЮ

Кафедра історії та теорії держави і права

Інститут права імені князя Володимира Великого

завідувач кафедри

кандидат юридичних наук

____________________200__р.

з дисципліни Звичаєве право

Тема: звичаєві засади у цивільних правовідносинах українців.

Розробив:

доцент кафедри

доктор філософії

в галузі політології

Євтушевська О.І.

На засіданні кафедри

Протокол №___від ___________

Список літератури.

Гримич М.В.Звичаєве цивільне право українців ХІХ – початку ХХ століття. – К.: АРІСТЕЙ, 2006. – 560с.

Іванов В.М. Історія держави і права України: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2003. – 416 с.

Іванов В.М. Історія держави і права України: Навч. посіб. : У 2 ч.– К.: МАУП, 2003. – Ч.1. – 264 с.

Лащенко Р.М. Лекції по історії українського права. К.: Україна, 1995. – 254 с.

Мета вивчення теми: на основі опрацювання джерел та наукової літератури проаналізувати різноманітні цивільно-правові відносини в період панування звичаєвого права.

Методичні рекомендації. Важлива увага при вивченні теми приділяється з’ясуванню особливостей цивільно-правовового регулювання відносин товарообігу та майнових відносин. Більш детально варто зупинитись на характеристиці земельних відносин, які посідали особливе місце у звичаєвих традиціях українців.

Норми цивільного права, які діяли в Україні в першу добу її державності, не були кодифікованими. Їх можна зустріти і в документах зовнішньої політики, і у внутрішньодержавних документах, і в документах церковного походження. Але найбільше їх вміщено в кодексі переважно звичаєвих норм – Руській Правді.

У давньоруському праві період Київської держави не було загального терміна для позначення права власності, оскільки зміст цього права не був однаковим – він залежав від того, хто був суб’єктом , і що було об’єктом права власності. В ролі суб’єкта права власності чи володіння виступали як фізичні особи, так і громади, роди, монастирі, що свідчило про наявність як індивідуального так і громадського права власності. Підставами набуття права власності та володіння визнавалися окупація, займанщина, різноманітні угоди, знахідка речі.

Предметом цивільно-правового регулювання були майнові відносини, які поширювалися на передачу майна у тимчасове користування (договір майнового найму, оренди) та передачу майна у власність (договір купівлі-продажу, міни,позики, дарування тощо). Договірне та зобов’язальне звичаєве право становить одну з найменш досліджених галузей народної звичаєвої традиції

Зобов’язання в Київській Русі виникали передусім із нанесення шкоди. Той, хто звинувачував ся у цьому, зобов’язаний був відшкодувати вартість пошкодженої речі. При цьому для ранньофеодального права було характерним те, що невиконання стороною деяких зобов’язань могло не тільки тягнути за собою майнові стягнення, але й давати потерпілій стороні за деяких обставин право на особу, яка не виконала свої зобов’язання – так званий продаж у рабство. Цивільні зобов’язання за Руською Правдою виникають лише між особами, не обмеженими в право-і дієздатності. Дієздатність пов’язувалася із досягненням певного віку, найчастіше він відповідав встановленому для шлюбу. Правоздатності були позбавлені психічно хворі та залежні люди.

Договори найчастіше укладалися на торжищах усно та в присутності свідків, як правило, двома сторонами. Багатосторонні договори були рідкісним явищем. У литовську добу та період Гетьманщини зобов’язальне право стає досконалішим. Литовським статутом визначалися форма і порядок укладення договорів та умови припинення зобов’язань. Гарантією виконання зобов’язань була присяга, застава та запорука.

Велике значення мала звичаєво-правова регуляція процедури укладення угоди. Так, її правочинність визначалася наявністю обов’язкових атрибутів та здійсненням певних обрядів: молитва, рукобиття, могорич, розрізання хліба – «хоч і збиток зробити, та могоричем запити». Рукобиття у своєму правовому значенні прирівнювалося до завдатку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етапи розвитку українського звичаєвого права.	\|	Види угод за звичаєвим правом.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.