МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Поняття цивільного права. Зобов’язальне право .Земельні відносини в звичаєвих традиціях українців. Звичаєве право спадку. Види угод за звичаєвим правом. Поняття цивільного права. Зобов’язальне право. Київ 2012 ОБГОВОРЕНО Лекція №3 ЗАТВЕРДЖУЮ Кафедра історії та теорії держави і права Інститут права імені князя Володимира Великого завідувач кафедри кандидат юридичних наук ____________________200__р.
з дисципліни Звичаєве право Тема: звичаєві засади у цивільних правовідносинах українців.
Розробив:
доцент кафедри доктор філософії в галузі політології Євтушевська О.І.
На засіданні кафедри Протокол №___від ___________
Список літератури. Гримич М.В.Звичаєве цивільне право українців ХІХ – початку ХХ століття. – К.: АРІСТЕЙ, 2006. – 560с. Іванов В.М. Історія держави і права України: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2003. – 416 с. Іванов В.М. Історія держави і права України: Навч. посіб. : У 2 ч.– К.: МАУП, 2003. – Ч.1. – 264 с. Лащенко Р.М. Лекції по історії українського права. К.: Україна, 1995. – 254 с. Мета вивчення теми: на основі опрацювання джерел та наукової літератури проаналізувати різноманітні цивільно-правові відносини в період панування звичаєвого права. Методичні рекомендації. Важлива увага при вивченні теми приділяється з’ясуванню особливостей цивільно-правовового регулювання відносин товарообігу та майнових відносин. Більш детально варто зупинитись на характеристиці земельних відносин, які посідали особливе місце у звичаєвих традиціях українців. Норми цивільного права, які діяли в Україні в першу добу її державності, не були кодифікованими. Їх можна зустріти і в документах зовнішньої політики, і у внутрішньодержавних документах, і в документах церковного походження. Але найбільше їх вміщено в кодексі переважно звичаєвих норм – Руській Правді. У давньоруському праві період Київської держави не було загального терміна для позначення права власності, оскільки зміст цього права не був однаковим – він залежав від того, хто був суб’єктом , і що було об’єктом права власності. В ролі суб’єкта права власності чи володіння виступали як фізичні особи, так і громади, роди, монастирі, що свідчило про наявність як індивідуального так і громадського права власності. Підставами набуття права власності та володіння визнавалися окупація, займанщина, різноманітні угоди, знахідка речі. Предметом цивільно-правового регулювання були майнові відносини, які поширювалися на передачу майна у тимчасове користування (договір майнового найму, оренди) та передачу майна у власність (договір купівлі-продажу, міни,позики, дарування тощо). Договірне та зобов’язальне звичаєве право становить одну з найменш досліджених галузей народної звичаєвої традиції Зобов’язання в Київській Русі виникали передусім із нанесення шкоди. Той, хто звинувачував ся у цьому, зобов’язаний був відшкодувати вартість пошкодженої речі. При цьому для ранньофеодального права було характерним те, що невиконання стороною деяких зобов’язань могло не тільки тягнути за собою майнові стягнення, але й давати потерпілій стороні за деяких обставин право на особу, яка не виконала свої зобов’язання – так званий продаж у рабство. Цивільні зобов’язання за Руською Правдою виникають лише між особами, не обмеженими в право-і дієздатності. Дієздатність пов’язувалася із досягненням певного віку, найчастіше він відповідав встановленому для шлюбу. Правоздатності були позбавлені психічно хворі та залежні люди. Договори найчастіше укладалися на торжищах усно та в присутності свідків, як правило, двома сторонами. Багатосторонні договори були рідкісним явищем. У литовську добу та період Гетьманщини зобов’язальне право стає досконалішим. Литовським статутом визначалися форма і порядок укладення договорів та умови припинення зобов’язань. Гарантією виконання зобов’язань була присяга, застава та запорука. Велике значення мала звичаєво-правова регуляція процедури укладення угоди. Так, її правочинність визначалася наявністю обов’язкових атрибутів та здійсненням певних обрядів: молитва, рукобиття, могорич, розрізання хліба – «хоч і збиток зробити, та могоричем запити». Рукобиття у своєму правовому значенні прирівнювалося до завдатку. Читайте також:
|
||||||||
|