• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Статистичне групування.

Групуванням- це розподіл одиниць статистичної сукупності на однорідні групи, за якої-небудь істотною ознакою.

Воно є якраз той метод і та стадія, пропустивши яку ми не можемо застосовувати інші методи. Тому в статистиці групування використовується для вирішення різних завдань, таких як, наприклад:

- визначення і вивчення структури і структурних зрушень сукупності, таке групування називають структурним. ( Наприклад: розподіл студентів за статтю або за віком, розподіл інвестицій за джерелами надходжень( іноземні інвестиції, державні інвестиції, власні і т.п.)

- виявлення соціально-економічних типів явищ і процесів; Групування, в результаті якого виділяють однорідні групи або типи явищ, як вираз конкретного суспільного процесу називаються типологічними. Прикладом типологічних групувань може бути поділ підприємств за характеристикою видів власності, групування країн за економічним розвитком.

Типологічні і структурні групування дуже близькі один до одного: типологічні групування виділяють самі типи, а структурні – вказують питому вагу окремих типів у загальній масі.

- виявлення і характеризування зв'язків і залежностей між явищами та їх ознаками (таке дослідження має назву аналітичної функції групування). Аналітичні групування – це групування, які визначають взаємозв'язок між різними ознаками одиниць статистичної сукупності. Для цього всі ознаки ділять на факторні або незалежні змінні( х) і результативні або залежні ( у). За допомогою такого групування можна виявити певні взаємозв'язки між факторними і результативними ознаками. Наприклад, залежність між рівнем кваліфікації працівника та його заробітною працею. Аналітичні групування є дуже складними і для того, щоб зрозуміти, як вони будуються, необхідно чітко виділити факторні і результативні ознаки в досліджуваному явищі.

- До основних методологічних питань групування належать:

1) вибір групувальної ознаки;

2) визначення числа груп;

3) встановлення інтервалів групування.

Розрізняють наступні види групувань за видом групувальної ознаки
1) Групування за атрибутивною(якісною) ознакою, яка виражається словесно, Наприклад : стать, сімейний стан, освіта і т.п.
2) Групування за альтернативною ознакою, коли відповіщається на питання так чи ні ; Наприклад чи маєте ви спортивний розряд?
Групування за дискретною кількісною ознакою, коли ознака може бути виражена тільки цілим числом ; Наприклад число членів родини.
Групування за інтервально - кількісною ознакою.

Вибір групувальних ознак залежить відмети статистичного дослідження і має бути теоретично обґрунтована.

Використовують групи з рівними і нерівними інтервалами. Рівні інтервали застосовують, коли коливання значень ознаки не є значними і розподіл одиниць сукупності має більш менш однорідний характер. Нерівні інтервали застосовують, коли коливання значення ознаки значні. А розподіл одиниць сукупності – нерівномірний. В цьому випадку застосовують інтервали, які змінюються від групи до групи в арифметичній чи геометричній прогресії і носять зростаючий, або спадаючий характер. Крім того використовують довільні інтервали та спеціалізовані інтервали.

Якщо групувальна ознака неперервна, постає питання про кількість груп та межі кожної з них. Кількість груп залежить від ступеня варіації групувальної ознаки та обсягу сукупності. Так, для дискретної ознаки, діапазон варіації якої обмежений (кіль­кість дітей у сім'ї, тарифний розряд тощо), груп, як правило, стільки, скільки варіант ознаки. У разі значної варіації дискрет­ної ознаки (кількість працюючих на підприємстві, кількість укладених на біржі угод), як і неперервної (стаж роботи праців­ника, собівартість продукції), діапазон варіації розбивається на т інтервалів. Надто велика кількість груп спричинить розпилення елементів сукупності, подібні еле­менти попадуть до різних груп. Якщо кількість груп мала, навпаки, в одну групу об'єднуються елементи різних типів, що призведе до помилкових висновків.

Орієнтовно оптимальна кількість груп визначається за стан­дартними процедурами, зокрема за формулою Стерджеса:

m =1 + 3,322 lg N, Або m= 1+1,441ln N

де —N обсяг сукупності; m –кількість груп.

Обсягсукупності і число груп, відповідно до формули, співвідносяться —

Цю формулу доцільно застосовувати лише для достатньо великих сукупностей, коли розподіл елементів їх за істотною ознакою є нормальним або близь­кий до нього.

1) як розмежувати групи.

Для цього визначають інтервал групування. Інтервали – це значення ознаки, яка лежить в певних межах. На практиці їх утворюють за трьома формальними принципами: рівності ін­тервалів; кратності інтервалів, рівності частот.

У структурних і аналітичних групуваннях найчастіше застосо­вують принцип рівності інтервалів. Ширина h (різниця між верхньою і нижньою межею інтервалу) кожного інтервалу залежить від діапазону варіації ознаки х та обґрунтованого числа груп (інтервалів) т:

h=

Визначаючи межі інтервалів, ширину h доцільно округлювати, самі межі слід позначати з такою точністю, щоб поділ елементів сукупності на групи був однозначним.

Перший та останній інтер­вали (або один із них) від­криті, тобто мають лише од­ну межу (верхню чи нижню). За допомогою відкритих ін­тервалів усі крайні значення ознаки, що варіює, зводяться в одну групу, завдяки чому групування стає компактним. Межі інтервалів визначають­ся по-різному.

Якщо ознака має непереривний характер, то верхня ме­жа j-ro інтервалу збігається з нижньою межею (j+ 1)-го інтерва­лу. Правило віднесення межових значень ознаки до відповідного інтервалу задають слова, « включно» чи «виключно», якщо включно то значення 20 буде знаходитись в 1 інтервалі. Якщо виключно, то в 2 інтервалі. На практиці частіше застосовується включно.

10-20

20-30

Якщо ознака має перервний характер, то верхня межа j-го інтервалу і нижня межа (j+ 1)-го інтервалу різняться між собою. У цьому разі обидві межі вважаються такими, що належать інтервалу.

10-20

21-30

Приклад:Станом на 1.01 12 підприємств має прибуток, який коливається від 22, 1 млн. гривень до 4,1 млн. грн.., Визначимо кількість груп m= 1+ 3,322lg12 = 4,

h=

Групи мають межи :

4,1- 8,6

8,6-13,1

13,1-17,6

17,6-22,1

Групування за однією ознакою називається простим, за двома і більше ознаками — складним, яке поділяється на комбінаційне та багатовимірне.

Комбінаційним називають групування , коли групи, утворені за першою ознакою, поділяються на підгрупи за другою, а ті, у свою чергу, можуть поділятися на підгрупи за третьою ознакою і т. д. На кожному етапі поділу використовується лише одна ознака, тобто відбувається послідовне описування груп.( наприклад підприємства поділені на групи по прибутку, ще поділяються на групи за обсягом виручки, собівартістю продукції і т.п)

Багатовимірне, коли групи утворюються за певною множиною ознак одночасно. Мірою подібності елементів є різні критерії і, як наслідок, — різ­ні методи багатовимірного групування. Найпростішим серед них є групування за інтегральним показником, наприклад за рейтинговою оцінкою у ввигляді багатовимірної середньої. У такому разі багатовимірне групування зводи­ться до простого.

P_ij=або P_ij=,де P_ij- нормативне значення показника, x_ji – це значення показника і – j об’єму, - средне значення і - го показника,

- стандартизоване значення.

, де - середня значення рангу, за цим показником сукупність ділять на групи, k – кількість значень ознак, за якими ведеться поділ сукупності.

Коли в процесі групування виявляється взаємозв’язок між висхідною величиною та комплексом ознак. Ці ознаки діляться на 2 групи:

1). Стимулююча – це ознака при який зі зростанням факторної ознаки зростає результативна;

2) де стимулюючи при яких зі зростанням факторної ознаки зменшується результативна ( наприклад собівартість продукції зменшує прибуток)

При показниках де стимуляторів ранги розраховуються зворотнім відношенням : P_ij= якщо x_ij< x_ist P_ij=

Інтервали типологічного групування формуються не за мате­матичними принципами, а за соціально-економічним змістом.

Принцип рівних частот використовують нечасто і переважно в аналітичних групуваннях, щоб уникнути зважування групових середніх (дисперсійний аналіз результатів експерименту).

Іноді доводиться перегруповувати дані, передусім щоб забез­печити порівнянність структур двох сукупностей за однією і тією самою ознакою. Результат перегрупування називають вторин­ним групуванням. Перегрупування виконують або об'єднанням, або розбиттям інтервалів первинного групування.

Якщо межі інтервалів первинного і вторинного групувань збі­гаються, частоти (частки) об'єднувальних інтервалів просто під­сумовуються. Коли виконується розбиття інтервалу первинного групування, частоти поділяються між новоутвореними групами про­порційно до співвідношення частин довжини початкового інтервалу. Припускається, що всередині інтервалу поділ рівномірний.

Приклад:

Треба утворити групи з рівними інтервалами:

При відкритих інтервалах крок інтервалу визначаеться наступним чином :

1) Якщо відкритий перший інтервал і пишеться « до», нижня межа визначається по розмаху другого інтервалу, в нашому випадку ( 400-300 = 100) отже нижня межа першого інтервалу визначається 300-100=200.

2) Якщо відкритий другий інтервал і пишеться «понад» або «більше», то верхню межу визначають по розмаху інтервалу, що передує йому ( 1400-800=600) тоді 1400+600=2000.

Отже визначаем нові межи перегрупування

Маємо нові групи:

200- 500, 500-800, 800-1100, 1100-1400, 1400-1700, 1700-2000.

1) Визначаємо чисельність людей в першій групі(200-500), в неї входять група з межами до 300 та 300-400 і частина групи 400-600 до 500.

. Тоді маємо 8+12+*10=25 чоловік.

2) Друга група (500-800) включає частину групи (400-600) від 500-600 та групу 600-800. Тоді маємо 5+6=11 чол.

3) Третя група 800-1100 включає в себе частину групи 800-1400 до 1100.

, тоді 0,5*4=2 чол.

4) Четверта група включає в себе частину групи 800-1400 від 1100-1400, це 2 людей.

5) П’ята група включає в себе частину групи понад 1400 до 1700

,тоді 2*0,5=1 людина.

6) Шоста група 1700-2000 включає в себе 1 людину.

Перевірка 25+11+2+2+1+1=42 чоловіка.

Читайте також:

1. Джерела відомостей про шлюби і шлюбний стан та їх статистичне вивчення.
2. Класичне, статистичне і геометричне означення ймовірності
3. Лекція №22 статистичне вивчення народжуваності та плідності.
4. Метод групування.
5. Методологічні принципи побудови статистичних групувань. Поняття інтервалу групування. Види інтервалів.
6. Найбільші регіональні інтеграційні угрупування.
7. Перегрупування.
8. Статистичне вивчення варіації.
9. Статистичне вивчення варіації.
10. Статистичне вивчення взаємозв'язків обіговості короткострокового кредиту
11. Статистичне вивчення впливу на здоров’я населення соціально-економічних факторів
12. Статистичне вивчення зміни споживчих цін

Переглядів: 2873