• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сучасні концепції походження свідомості

Релігійна: свідомість є проявом "іскри Божої", вкладеної у людину Богом при творенні

Концепція єдиного інформаційного по­ля: свідомість є одним із проявів дії єди­ного світового інформаційного поля

Концепція походження людніш та свідомості внаслідок розвитку праці: людина і свідомість формуються по мірі розвитку суспільної праці

Дуалістична: в основі всіх світових процесів лежать два начала: матері­альне та духовне. Свідомість є вияв­ленням духовного начала буття.

Концепція еволюції: свідомість є результа­том поступового розвитку живих організмів або форм відображення дійсності.

Концепція активно діяльного самопород-ження свідомості людини на основі природ­но-космічних передумов (субстанційна)

Релігійна концепція стверджує, що свідомість людини є божим даром: створюючи людину, Бог "вдихнув у неї дух живий", наділивши, таким чи­ном, людину часткою божественного світла. Власне людська свідомість із її найпершими властивостями постає вже наслідком відомого із Святого Письма гріхопадіння: саме внаслідок нього людина почала розрізняти доб­ро та зло а, отже, почала сприймати дійсність не цілісно, а частково, фраг-ментарно. Проте наявність в глибинах свідомості частки божественного зумовлює людське прагнення до вищого, здатність пізнавати істину і т. ін.

Безумювним позитивним моментом теологічної концепції постає те, що вона зводить людську свідомість до трансцендентного, абсо­лютного, вищого, не обмежує її аспектами існування людини та Ті вимсивання.

Проте вона залишає поза розглядом зв'язок свідомості із людським орга­нізмом, соціальною історією, інформацією. Окрім того, вона, фактично, пояс­нює не походження свідомості, а лише те, чому вона притаманна людині.

Дуалістична, концепція наголошує на моментах радикальної відмінності між свідомістю та матеріально-чуттєвою реальністю, що відкрита людині, і робить звідси висновок про існування в світі двох родів явищ (або двох субстанцій) -матеріальних та ідеальних. Вони існують у тісному переплетінні між собою, а всі явища дійсності постають лише різними мірами їх єдності.

Дуалістична концепція може бути виправдана внаслідок того, що міме свідомістю та буттям справді пролягають настільки різкі межі, що звести їх одне до одного або до якогось спільного кореня майже нел-южливо. І. Кант із цього приводу колись писав: "Існують два основні стовбури людського пізнання, що зростають, можливо, з єдиного, за­гального, але нам не відомого кореня... ". Концепція єдиного інформаційного поля наголошує на тезі, яка не вик­ликає серйозних заперечень: усі процеси світу супроводжуються обміном інформацією. Тому логічно припустити, міркують її прихильники, що існує єдине поле інформації в усіх світових процесів та явищ. Людська свідомість — один із проявів інформаційних процесів, можливо, найяскравіший. Як буде показано далі, людську свідомість не можна звести до інформації, але, без­перечно, вона має до неї пряме відношення.

Зазначена концепція фіксує факт існування такого відношення, до того ж: вона по-своєму переконливо, із посиланнями неї новітні дані на­уки, пояснює зв 'язок свідомості із мозком людини. Вона стверджує, що людський мозок можна уподібнити до складного приймача: його деталі необхідні для прийому радіохвиль, але вони не мають нічого спільного із їх зм.іспіом. Соціальне середовище та соціальна діяльність виконують функції "настроювання"мозку на необхідні параметри дії, тому поза ними свідомість не виникає (сучасні вчені Я. Прибрам та Дж. Екклз). Ця концепція безумовно виправдана, але навряд чи здатна пояснити складності та нюанси реального функціонування людської свідомості, у тому числі, наприклад, єдність свідомості та людських почуттів, переживань, прагнень до вищого та кращого.

Концепцію еволюції можна представити в різних варіантах. Наприклад, так звана '"теорія панспермії" стверджує, що насіння життя ("сперма") роз­віяне по всьому Всесвіту. За наявності сприятливих умов воно дає резуль­тат: розквіт форм життя і його свідомих проявів.

У варіанті дарвінівської теорії стверджується, що внаслідок боротьби за існування та пристосування до умов довкілля відбувається удосконалення видів живих організмів, з'являються психіка та людська свідомість. Але сучасна ге­нетика заперечує можливість змін організмів лише через пристосування; ці зміни повинні бути зумовлені на генетичному рівні й не інакше.

Концепція пристосування не підходить до людини, адже людина не стільки пристосовується до зовнішніх природних умов, скільки змінює 'їх, засоби діяльності, свої знання та навички.

Нарешті, дослідження еволюціонування живих організмів не пояснює інформаційних можливостей людського мозку і спрямованості самої еволюції до людини, мислення, знання. Хоча, з іншого боку, було б невиправданим за­перечувати зв'язок людського організму із процесами життя у ширшому плані, а людської свідомості - із певними особливостями будови людського організ­му, наприклад, існування людини у двох статях, із особливостями вікового розвитку людини та ін.

Трудову концепцію або концепцію походження свідомості внаслідок розвит­ку праці враховують археологія та антропологія, і вона нібито має з їх боку численні підтвердження. Але багато чого при цьому все одно залишається незрозумілим. Наприклад, найдавніші кам'яні знаряддя праці відстоять від нас у часі на 2,5 млн років. Але справді помітні прояви людської свідомості, по­в'язані із спеціальними похованнями людей, наскельними малюнками та ін., з'являються в інтервалі 100-35 тис. років тому.

Отже, "трудова теорія"не пояснює, чому при наявності "праці із знаряддями " історичний процес формування свідомості був фактич­но або взагалі відсутній, або загальмований на дуже тривалий час. Справедливі також зауваження, згідно з якими саме виготовлення знарядь праці потребувало досить розвиненого інтелекту. З іншого боку, зв'язок мис­лення та пізнання з технологіями людської праці досить очевидний. Отже, зв'я­зок є, але чи є він визначальний з боку праці щодо свідомості? Напевно, він складніший, багатофакторний та неоднозначний. По сьогоднішній день всі спроби прил учити розвинених тварин до стабільних дій із елементарними допо­міжними засобами діяльності не дали позитивних результатів; а головне те, що у тварин не формується предметне сприйняття дійсності. Це свідчить про те, що задля того, щоби діяльність із знаряддями привела до формування розвиненої свідомості і культурно-історичного процесу, необхідно мати в наявності досить високо розвинений'інтелект, або, хоча б, зародки свідомості. Виходить, що свідомість повинна ніби передувати своїй власній появі. Тому трудова концеп­ція навіть у логічному плані залишається некорректною.

Нарешті, концепція активно-діяльного самопородження свідомості люди­ни або субстанційна намагається подати свідомість як конкретне, на рівні лю­дини виявлення вихідної засади світу-духу, або ідеї, або світового розуму (інте­лекту). Ця концепція пояснює, наприклад, спрямованість еволюційних процесів як рух до найповнішого виявлення якостей субстанції світу; певного мірою вона пояснює і динамізм процесів буття (оскільки дух - це є рух. енергія), і деякі ха­рактеристики свідомості (саморефлексія, трансцендентність). Проте і вона на­городжує нас серією складних питань; наприклад, субстанційні характеристи­ки за самою своєю якістю повинні бути найпершими, а, значить, найпотужнішими, проте, як ми знаємо, свідомість тримається на постійному внут­рішньому зусиллі; якщо свідомість початкове є ідеальною, навіщо для її про­явів потрібна недосконала матеріальна реальність? Яку роль у субстанційному процесі відведено людському стражданню та надіям на безсмертя?

Отже, перегляд основних концепцій походження свідомості дозво­ляє зробити висновок про те, що жодна з них не може пояснити у сіх складностей свідомості як явища людського буття, проте кожна з них виділяє та акцентує справді дуже важливі риси свідомості, а тому ми повинні брати до уваги їх всі, роз'уміючи та оцінюючи їх як своєрідні елементи (фрагменти) єдиної мозаїчної картини: крім цього огляд цих концепцій дозволяє окреслити чинники виникнення та функ ціанування свідомості.

Провідні чинники виникнення та функціонування свідомості:

* загальнокосмічний чинник, що засвідчує принципову спорід­неність процесів свідомості із усім багатством космічних явищ та процесів; це проявляється, зокрема, у поміченій ще давніми гре­ками здатності нашої свідомості прийняти у свій зміст як своє та зрозуміти все, що відбувається у космосі, яким би віддаленим воно не було від реальних потреб людини;

* трансцендентальний чинник; цей чинник проявляє себе у здатності

свідомості продукувати абсолютні, еталонні виміри сущого;

* інформаційний чинник - людська свідомість органічно пов'язана

із інформаційними процесами і постає, на думку деяких філософів, здатністю опановувати та оперувати "чистою інформацією ";

* природно-біологічний чинник - свідомість пов 'язана із психікою, а остання - із загальними умовами та особливостями розвитку нашої планети;

* психологічний чинникдозволяє осмислювати свідомість як в ас­пекті внутрішнього самоврегулювання людиною своїх життєвих дій та процесів, так і в аспекті Ті єдності із людською тілесні­стю, нейрофізіологією та життєвою енергетикою,;

* соціально-діяльний (або окремо - соціальний та діяіьний) чин­ник пов'язаний із /тім, що людська свідомість вписана у історич­ний досвід людства та, значною мірою, - в історичний досвід роз­витку людської діяльності;

* культурно-історичний чинник - для свідомості культура постає, з одного боку, мірою її творчих самовиявлень, а, з іншого боку, вічним джерелом прилучення до сфери найперших та найвищих життєвих сенсів;

* антропологічний чинник дозволяє побачити свідомість у специфіч­но людських вимірах та окресленнях, наприклад, в окресленнях ста­тевих її проявів, в окресленнях людського страждання та прагнен­ня, людського здоров'я та хвороби, норми та патологи у психіці, містичних самозаглиблень, видінь та марень і т. ін.;

* індивідуально-особистісний чинник формування свідомості фіксує її єдність із житпіям та біографією конкретної людини, із подіями такого життя, індивідуальними особливостями та характерис­тиками даної людини, її здібностями, перевагами та вадами і т. ін.

Свідомість не можна розглядати як дуже досконалий інстинкт. Можна сказати, що лише тоді, коли долається інстинктивна дія, починається свідомість. Бо з появою свідомості з'являється принципово нове мотивування та регулювання діяльності. А це означає, що свідомість пов'язана з принциповою зупинкою довільної течії психіч­них актів, із появою у психіці нових систем оцінок реальності, від яких вибудовуєть­ся і нова система орієнтацій у дійсності. Бо, наприклад, поняття, як форму знання та мислення, можна застосовувати не лише до тих речей, що їх ми знаємо та бачили, а й до тих, яких і не бачили і не знаємо, і котрі ще, може, і не існують. Це пов'язано з тим, що поняття фіксує не лише суттєві характеристики речей, а й спосіб вибудовування ідейного змісту образів цих речей у людському інтелекті, адже речі існують самі по собі, а в людській свідомості треба способом, відомим свідомості (інакше це не буде знання), вибудувати інтелектуальну конструкцію, яка дасть змогу певні речі ідентиф­ікувати, розуміти, використовувати, створювати та прогнозувати.

Отже, свідомість як предметна, змістовна свідомість — це оперу­вання поняттями, а останні потребують інтелектуального конструю­вання від певного початкового пункту. Тому і в індивідуальному роз­витку особи відлік її життєвої історії, як звичайно, розпочинається з того моменту, коли людина усвідомила себе, тобто зафіксувала щось як початкове (як звичайно, у формі "Я"), а потім стала при­єднувати до того початку подію за подією, але не механічно, а вибі­рково, з певними оцінками та значеннями.

Свідомість - це самодіяльний, самостворювальний процес впи­сування окремих подій, явищ, вражень, відчуттів у тотальне (єди­не, всеохоплююче) поле інтелектуального предметного констру­ювання. Так функціонує індивідуальна свідомість, так функціонує історична самосвідомість людства, так функціонує наукове пізнання.

В міркуваннях про свідомість ми повинні вести розмову про мані-фестування в її функціонуванні водночас і глибинних потенцій буття, Космосу, і неповторних миттєвостей людської індивідуальної історії, а не лише про вітальні процеси пристосування або вижи­вання.

У цьому сенсі окремі люди мислять загальнолюдським спосо­бом, хоча мислять при тому про обставини унікального життя. Звідси й виникає логіка - наука про єдині норми, правила та фор­ми мислення. На цій основі здійснюється також і людське спілку­вання як перехрещення процесів ототожнень та розрізнянь.

Отже, хоча на сьогоднішній день не існує остаточної відповіді на питання про походження свідомості, це питання не є зайвим. Його продумування та вивчення допомагає осмислити як загальні пере­думови та чинники існування свідомості, так і її суттєві внутрішні характеристики. Окрім того, спроби його вирішення стимулюють як людське самопізнання, так і розвиток науки.

Той факт, що свідомість не підлягає прямому чуттєвому спо­стереженню, що вона не фіксується за допомогою приладів чи інди­каторів, врешті визначається як її ідеальність. Ідеальність, як ми вже знаємо це із історико-філософських досягнень, протиставляєть­ся реальному, речовому: речове (а слово "реальне" походить від слова "річ ") має просторово-часові характеристики, а ідеальне виходить за межі простору й часу. Стає зрозумілим, що загальне розуміння свідомості значною мірою залежить від того, як ми потрактуємо ідеальне, оскільки саме в ідеальному проявляється та виражається буттєвий (онтологічний) статус свідомості.

Якщо ідеальність постає як відсутність реального, тоді свідомість опиняється за межами реального і в кращому випадку може визна­чатися як відображення одних реальних речей в інших. Якщо ж ідеальність трактується як особлива реальність, тоді вона вимагає певного свого пояснення. Нарешті, можливий варіант, коли ідеальне позначається як "єдність буття та небуття", як дещо проміжне між речовою реальністю та її особливим відтворенням в психіці людини.

Читайте також:

1. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
2. V Суттю Я-концепції стає самоактуалізація в межах моральних правил і більше значимих особистісних цінностей.
3. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
4. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
5. Аксіологія як наука про цінності. Філософські концепції цінностей.
6. Антропогенний вплив на природне середовище та сучасні екологічні проблеми
7. Багатозначність слів у сучасній українській мові
8. Боротьба з проявами національної самосвідомості
9. Види грошей та їх походження
10. Види правосвідомості
11. Визначення ООП і його основні концепції
12. Визначення поняття «Економіка підприємства» у сучасній економічній літературі

Переглядів: 5534