Структура платіжного балансу

Згідно стандартної класифікації МВФ усі міжнародні угоди та операції відображаються у таких основних складових платіжного балансу: рахунок поточних операцій і рахунок операцій з капіталом та фінансовими інструментами.

Рахунок поточних операцій включає всі операції, здійснювані резидентами і нерезидентами з реальними цінностями, також операції, пов’язані з безоплатним наданням чи одержанням цінностей для поточного використання. У структурі рахунка поточних операцій виділяють такі чотири складові: баланс товарів, баланс послуг, доходи і поточні трансферти.

Баланс товарів (або торговельний баланс) показує співвідношення між доходами від експорту товарів і витратами, здійснюваними на оплату імпорту товарів. Торговельний баланс відображає основну частину зовнішніх розрахунків.

Баланс послуг фіксує надходження коштів за надані нерезидентам послуги і витрати на оплату послуг, які отримують резиденти, зокрема, за транспортними, будівельними, фінансовими, страховими, комп’ютерними, інформаційними та іншими видами послуг.

Доходи є статтею поточного рахунка платіжного балансу, що відображає рух коштів, пов’язаних з такими операціями: а) оплатою праці, тобто виплатами заробітної плати працівникам даної країни за роботу, виконану за кордоном; б) доходами від прямих, портфельних та інших інвестицій, що передбачають сплату коштів за результатами пайової участі у капіталі компаній, дивідендів за акціями, процентів за облігаціями і банківськими кредитами тощо.

Поточні трансферти відображають безоплатне надання країні матеріальних та фінансових цінностей з-за кордону, і навпаки. Вони включають державні трансферти у вигляді гуманітарної допомоги, внесків до міжнародних організацій, надання технічної допомоги, а з іншого — грошові перекази працюючих за кордоном, а також дарування, спадщину, аліменти, пенсії та інші виплати.

Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій — це розділ платіжного балансу, в якому відображається співвідношення між іноземними активами та зобов’язаннями резидентів і нерезидентів даної країни. Цей рахунок поділяється на дві складові - рахунок операцій з капіталом та рахунок фінансових операцій.

Рахунок операцій з капіталом включає всі операції, які передбачають одержання або сплату капітальних трансфертів, а також придбання або продаж нематеріальних нефінансових активів. У першому випадку йдеться про передання права власності на основні фонди, списання боргу за ввезені мігрантами ресурси, а в другому — про передання прав на користування землею та її надрами, патентів, ліцензій, авторських прав тощо.

Рахунок фінансових операцій включає операції прямого і портфельного інвестування та інші інвестиції. Ці операції за функціональними ознаками класифікуються на чотири групи: 1) прямі інвестиції; 2) портфельні інвестиції; 3) інші інвестиції; 4) резервні активи.

Прямі інвестиції відображають вкладення коштів резидентами у підприємства інших країн з метою сталого впливу на їх діяльність. Вплив прямого інвестора є сталим, якщо він володіє понад 10% звичайних акцій або голосів акціонерів. Вкладення коштів вважаються прямими інвестиціями, якщо інвестору-нерезиденту належить понад 50% акцій або голосів у дочірніх компаніях, менше 50% акцій або голосів у асоційованих компаніях, або у безпосередній чи непрямій власності перебувають відділення – некорпоративні підприємства.

Портфельні інвестиції охоплюють вкладення коштів резидентів у цінні папери, які надають право участі у капіталі, однак не дають права прямого контролю щодо об’єкта інвестування, а також вкладення у боргові цінні папери, за винятком тих коштів, що належать до прямих інвестицій та резервних активів. Сюди належать вкладення в акції різних типів, облігації та інші боргові зобов’язання, а також різні види похідних фінансових інструментів. Операції з портфельного інвестування включають дві групи: операції з фінансовими активами (зарубіжними цінними паперами) та операції з фінансовими зобов’язаннями (вітчизняними цінними паперами).

Інші інвестиції – це всі міжнародні операції, що не відносяться до прямих, портфельних інвестицій та операцій з резервними активами. Сюди належать торговельні кредити (тобто комерційні кредити постачальників або аванси покупців), банківські кредити, готівкова валюта (поза банківською системою), депозити у банках, довгострокові кредити МВФ та міжнародних валютно-кредитних організацій, прострочена заборгованість. Резервні активи відображають іноземні валютні активи у різних формах, що перебувають під контролем центрального банку країни. До них відносять монетарне золото, спеціальні права запозичення, резервна позиція в МВФ, валютні активи, інші фінансові вимоги.

Платіжний баланс складається по методу подвійного запису, тобто подвійного відображення кожної угоди між резидентами та нерезидентами по дебету (витрати) і по кредиту (надходження). Це підтверджує опосередковування рухом валютних потоків руху реальних економічних цінностей. Якщо товари, послуги чи фінансові активи надаються безоплатно, для відображення цієї операції використовується спеціальна стаття «трансферти». Операції у платіжному балансі не завжди можна відобразити у подвійному записі. Зокрема, дані про одні й ті самі операції надходять з різних джерел, в окремих випадках невідомі джерела фінансування угоди. Розбіжність між дебетовим і кредитовим оборотом має назву чистих помилок та упущень і заноситься в однойменну статтю платіжного балансу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС КРАЇН СВІТУ	\|	Чинники, які впливають на стан платіжного балансу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.461 сек.