Множини

Зміст арбітражної угоди

Форма арбітражної угоди

Процесуально-правові наслідки укладення арбітражної угоди

4. Для того, щоб міжнародний комерційний спір був розглянутий арбітражним судом арбітражна угода має бути укладена у визначеній формі.

Більшість національних законів про міжнародний комерційний арбітраж передбачають, що арбітражна угода має бути укладена в тій формі, яка могла б полегшити стороні процедуру доказування її існування. Така вимога про дотримання форми арбітражної угоди є одним з критеріїв, який повинен враховувати суд і сторони при оцінці її дійсності.

Арбітражна угода може укладатися в письмовій та усній формі. При чому переважаючою є письмова форма, яка визначається на рівні законодавства окремої держави.

Відповідно до Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р.: «Кожна Держава-учасниця визнає письмову угоду, відповідно до якої сторони зобов’язуються передати до арбітражу всі або будь-які спори, які виникли або можуть виникнути між ними у зв’язку з будь-яким договірними або іншими правовідносинами, об’єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду». Термін «письмова угода» включає арбітражне застереження в договорі, або арбітражну угоду, підписану сторонами, або вміщену в обміні листами або телеграмами.

Європейська конвенції 1961 р. допускає можливість укладення арбітражної угоди в усній формі сторонами лише тих держав, законодавство яких передбачає таку можливість. Усна форма арбітражної угоди можлива відповідно до законодавств таких держав: Бельгії, Великобританії, Данії, Швеції тощо.

Панамська конвенція передбачає дійсність угод про передання до арбітражу будь-яких спорів, які можуть виникнути або виникли у зв'язку із будь-якою комерційною угодою, за умови що ця угода зафіксована у письмовій формі (ст. 1).

Відповідно до Конвенції арабських держав про комерційний арбітраж «арбітражна угода» означає угоду в письмовій формі, за допомогою якої сторони погодилися на вирішення арбітражем спору, який виник між ними.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж») арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.

5. Арбітражна угода, як і будь-яка інша угода, вважається укладеною, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов. Для арбітражної угоди такими істотними умовами є чітка й пряма згода сторін на передачу спорів до арбітражу, а також вказівка на коло правовідносин, спори щодо яких передаються до арбітражу. Так, якщо сторони домовляються про передачу до арбітражу конкретно визначених категорій спорів, то для уникнення різних інтерпретацій домовленості арбітражна угода має бути складена дуже чітко й детально.

Зміст арбітражної угоди визначається сторонами спору та в багатьох випадках залежить від виду арбітражу: інституційний чи разовий. Для формування арбітражної угоди у випадку зверненням до інституційного арбітражу достатніми будуть вказівки на коло правовідносин, які підлягають розгляду в арбітражі при виникненні спору та взаємна згода про передачу спору до арбітражу. Всі інші вимоги є факультативними для інституційного арбітражу, оскільки передбачені регламентом обраної арбітражної інституції. Однак сторони можуть прописати й інші елементи змісту арбітражної угоди.

Відповідно до п. 5 Роз'яснення Вищого господарського суду України №04-5/608 від 31.05.2002р. «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» зазначено, що господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Для разового арбітражу обов’язковими елементами будуть не тільки їх згода на арбітраж та коло відносин, а й інші вимоги: місце арбітражу, визначення складу арбітражу, мова, процедура арбітражного розгляду, кількість арбітрів, порядок призначення арбітрів тощо.

Отже, елементи змісту арбітражної угоди поділяються на: обов’язкові – без яких не може відбутися арбітражний розгляд справи та факультативні, які доповнюють основні елементи.

До змісту арбітражної угоди входять такі елементи:

1. Вибір арбітражного способу вирішення спорів.

2. Вибір виду арбітражу: інституційний або ad hoc. Якщо сторони обрали інституційний арбітраж, то необхідно чітко вказати його назву.

3. Місце проведення арбітражу. При звернені до інституційного арбітражу проводить за офіційним місцезнаходженням арбітражної інституції, тому якщо сторони бажають провести арбітраж в іншому місці, то повинні прописати цю вимогу. Зазначення місця обов’язкове при арбітражі ad hoc.

4. Вибір мови провадження. Сторони можуть домовитися про мову та мови, які будуть використовуватися при проведення арбітражного розгляду.

5. Визначення складу арбітражу (числа арбітрів). При інституційному арбітражі не має потреби визначати порядок обрання арбітрів, однак їх кількість сторони можуть обумовити. При арбітражі ad hoc вказаний елемент є обов’язковим.

6. Визначення процедури арбітражного розгляду є важливим для разових арбітражів. В інституційних арбітражах затверджені процедурні регламенти.

7. Вибір права, яке підлягає застосуванню. Сторони можуть обрати на основі автономної волі сторін матеріальне право держави, на основі якого буде відбуватися розгляд спору.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливі ознаки арбітражної угоди	\|	Визначення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.