• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тематичний план курсу

Лекція 2.

Тема 2. Загальна характеристика громадянського суспільства і правової держави.

План

1. Поняття громадянського суспільства

2. Основні ознаки правової держави

1. Поняття громадянського суспільства

Історично ідея громадянського суспільства бере початок від ідей античних філософів - Платона, Цицерона, Арістотеля. Так, наприклад, Цицерон не бачив відмінностей між поняттями "держава" і "суспільство", він пов'язував виникнення суспільства з розвитком людини. Адже, тільки спілкуючись, обговорюючи і приймаючи спільні рішення, люди об'єднуються у "природне суспільство".

Поняття "громадянське суспільство" з'явилося у XVII-XVIII ст. У працях західноєвропейських філософів, таких як Г.Гроцій, Б.Спіноза, Т.Гоббс, Дж.Локк, було розкрито суть і значення цього поняття, його ознаки. Проте ці філософи не вбачаючи принципової відмінності між поняттями громадянського суспільства і держави, намагалися їх розмежувати.

Починаючи з другої половини XVIII ст., категорія громадянського суспільства розглядається відокремлено від держави. Так, Г.В.Ф.Гегель одним із перших у своїй праці "Філософія права" розмежував категорії громадянського суспільства і держави. Держава є похідною категорією від громадянського суспільства, залежить від нього і може існувати тільки при розвинутій соціальній структурі цього суспільства.

К.Маркс і Ф.Енгельс розглядали громадянське суспільство як результат історичного розвитку, конкретного способу виробництва. Для них громадянське суспільство виступало формою, в якій здійснюється економічний розвиток. Пріоритет у взаємовідносинах громадянського суспільства і держави віддавався першому.

В Україні питання громадянського суспільства з'ясовували Т.Шевченко, І.Франко, М.Грушевський, М.Драгоманов, О.Кістяківський та інші.

Після проголошення незалежності України (1991 р.) концепція громадянського суспільства знайшла відображення у Декларації про державний суверенітет України 1991 року та Конституції України.

Сьогодні громадянське суспільство розглядається як самостійна соціальне організована структура для узгодження різноманітних інтересів людей. Воно не протиставляється державі, а взаємодіє з нею для досягнення загальних цілей.

Ознаками, які характеризують громадянське суспільство, виступають наступні положення:

- людина, її інтереси, права, свободи та цінності;

- рівноправність і захищеність усіх форм власності, насамперед приватної (як індивідуальної, так і групової);

- економічна свобода громадян та їхніх об'єднань, інших суб'єктів виробничих відносин у виборі форм і здійсненні підприємницької діяльності;

- свобода і добровільність праці на основі вільного вибору форм і видів трудової діяльності;

- ефективна система соціального захисту кожної людини; 0 ідеологічна і політична свобода, наявність демократичних інститутів і механізмів, які забезпечують кожній людині можливість впливати на формування і здійснення державної політики.

Отже, громадянське суспільство - це спільність вільних, рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником, а також брати активну участь у політичному житті держави.

Це суспільство з розвинутими економічними, правовими, політичними, соціальними, культурними відносинами між самими людьми, не опосередковані державою. В такому суспільстві вільно розвивається публічна сфера, сфера масових рухів, партій. Так, ст.36 Конституції України чітко визнає право громадян України на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних інтересів. При цьому держава не втручається у діяльність партій і громадських організацій, якщо та здійснюється у межах закону. Громадянське суспільство домагається децентралізації влади держави за рахунок її передачі самоврядуванню, взаємодії більшості і меншості на основі узгодження позицій державних інститутів і суспільства. Пріоритет у цьому суспільстві надається людині, її правам.

Реальне здійснення основних прав кожною людиною можливе лише в суспільстві, де ліквідовано її відчуження від засобів виробництва і результатів особистої праці, а також її відчуження від політичної, як вже зазначалося, державної влади. Таке суспільство може утворитися за умов,коли:

• людина є власником засобів виробництва і результатів своєї праці;

• власниками є переважна більшість дорослого населення країни;

• політична система суспільства (зокрема, порядок виборів представницьких органів держави та органів

місцевого самоврядування) забезпечує вільне й адекватне волевиявлення дорослих громадян держави;

• такому волевиявленню населення належить вирішальне значення в суспільному житті (через забезпечення панування законів держави, через їх найвищу юридичну силу);

• безумовною умовою волевиявлення більшості населення є основні права людини. Непорушність, незаперечність, недоторканість цих прав має бути абсолютною.

Сьогодні значної популярності набула тема співвідношення громадянського суспільства та держави. Проблема взаємин громадянського суспільства і держави ставиться як проблема формування громадянського суспільства, як умови обмеження всепроникної ролі держави. Перед суспільством і державою постає проблема оптимального поєднання інтересів індивіда та держави, індивіда та громадських об'єднань, громадських об'єднань та держави тощо як передумови їх нормального розвитку. Розв'язання цієї проблеми вбачається у рівноправному існуванні різних форм власності, розвитку громадських об'єднань, обмеження втручання держави, розвитку політичної демократії та інше. Саме тому, виходячи із співвідношення громадянського суспільства і держави, проблема становлення громадянського суспільства в Україні пов'язана насамперед з проблемою розбудови правової держави.

2. Поняття та основні ознаки правової держави

Витоки ідеї щодо організації правової держави слід шукати в давнині. Вже тоді визріла необхідність певним чином обмежити владу, насильство. І така функція обмежувача влади покладалася на право (Платон, Арістотель, Цицерон). У XVII-XVIII ст. Д.Локк, Ш.Монтеск'є висували вимогу про панування права і свободи в боротьбі проти феодальних урядів і поліцейської держави. З одного боку, йшлося про встановлення меж державної влади, кордонів її втручання в приватну сферу, а з другого - наділення особи статусом громадянина, суб'єкта права. Однак, домінуючою стала ідея запровадження конституційного правління, яке ґрунтувалася на теорії розподілу влади.

Великий вплив на становлення вчення про правову державу справила філософія І.Канта, якою обґрунтовувалось розуміння держави як правової організації. А формулювання юридичного поняття правової держави пов'язують з ім'ям німецького мислителя Р.Мюля, він визначив правову державу як конституційну державу, яка мусить засновуватись на закріпленні в конституції прав і свобод громадян, на забезпеченні судового захисту індивіда.

Політико-правова думка дореволюційної Росії та України також приділяла увагу концепції правової держави (Б.Кістяківський, М.Палієнко та інші). Так, Б.Кістяківський наголошував, що основний принцип правової (конституційної) держави полягає в тому, що державна влада в ній обмежена. Обмеженість влади у правовій державі створюється визнанням за особою непорушних та недоторканих прав. Саме у правовій державі, вважає Б.Кістяківський, особа визнається певною сферою самовизначення і самовиявлення, в яку держава не має права втручатися.

Сучасні вітчизняні і закордонні концепції правової держави сходяться на тому, що тільки та держава може вважатись правовою, яка в своїх відносинах з громадянами самообмежується до такого ступеня, при якому загальне благо і благо кожної особи утворюють гармонійне ціле.

В ст.1 Конституції України Україна проголошена правовою державою. Визначення України правовою державою є одним із перспективних завдань, яке поставила наша держава перед собою.

Правова держава- це держава, в якій юридичними засобами реально забезпечено максимальне здійснення, охорона і захист основних прав людини.

Основними рисами правової держави є:

- панування та верховенство в суспільному і державному житті права та законів, які виражають волю більшості або всього населення країни. Усі державні органи, їх посадові особи, об'єднання громадян, фізичні особи повинні діяти в межах Конституції та відповідно до законів. Це правило закріплено в ст. 6, 8 Конституції України як конституційний принцип;

- закріплення в Конституції та законах держави основних прав людини;

- постійне утвердження суверенітету народу як єдиного джерела державної влади;

- поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову;

- забезпечення прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина, виконання ними своїх обов'язків перед іншими людьми, державою і громадянським суспільством. Так, громадянам гарантується звернення до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод (ч.З ст.8 Конституції України). Такі звернення можуть бути з приводу незаконних дій чи бездіяльності органів державної влади або місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. За захистом своїх прав кожен може звертатися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Після використання всіх національних засобів правового захисту своїх прав і свобод кожному надано право звертатися до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна (ст.55 Конституції України);

- демократична форма правління;

- врегулювання взаємовідносин між особою і державою на підставі загальнодозвільного принципу: "Особі дозволено робити все, що прямо не заборонено законом". Тобто особа може вчиняти будь-які дії, якщо на них не поширені якісь заборони з боку держави. А державні органи і посадові особи діють на підставі принципу - можна тільки те, що прямо дозволено законом;

- взаємна відповідальність між особою і державою; відповідальність держави перед особою і громадянським суспільством за свою діяльність;

- наявність у всіх громадян правової культури;

- ефективна організація контролю і нагляду за здійсненням законів і режиму законності.

Наведені ознаки правової держави визначають шляхи і напрями її формування. Так, до основних шляхів формування правової держави в Україні відносять:

- необхідність зв'язати правом діяльність держави та її органів;

- формування правового механізму, за допомогою якого можна було б подолати відчуження людини і громадянина від засобів виробництва, власності, від безпосередньої і представницької форм демократії;

- чітку та продуктивну роботу законодавчої влади на основі Конституції України і конституційних законів;

- забезпечення реальної незалежності судової системи держави;

- формування у громадян України правового мислення, високого рівня правової культури, знань про загальнонеобхідні закони і уміння використовувати ці закони в повсякденному житті.

Отже, як бачимо, поділ влади, панування правових законів, незалежне правосуддя, конституційний нагляд забезпечують примат права в державному житті, оптимальну організацію правової держави в Україні.

Тема 2. Феномен права. Право в системі засобів соціального регулювання

План

Читайте також:

1. II. Мета вивчення курсу.
2. АКТУАЛЬНI ПРОБЛЕМИ І ЗАВДАННЯ КУРСУ РОЗМIЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
3. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
4. Актуальність курсу історіософії історії України
5. Актуальність курсу «Історіософія історії України».
6. Визначення маркетингу й ключових понять курсу
7. Визначення предмету курсу
8. Визначення предмету курсу
9. Вступ до курсу
10. ВСТУП ДО КУРСУ
11. Вступ до курсу
12. ВСТУП ДО КУРСУ

Переглядів: 738