• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методичні вказівки щодо вивчення теми.

Страхування як система захисту майнових інтересів громадян, організацій та держави в цілому є необхідним елементом соціально-економічної система суспільства. Саме виходячи з цього варто наголосити, що страхування дозволяє зберегти кошти державного бюджету у випадках настання непередбачених природних, техногенних та інших явищ і є при цьому гарантом порушених майнових інтересів та одним із найбільш стабільних джерел довгострокових інвестицій. Через страхування вилучається частина тимчасово вільних грошових коштів як юридичних, так і фізичних осіб, що дає можливість регулювати грошовий обіг і таким чином забезпечувати зміцнення національної валюти.

При вивченні теми студентам необхідно поєднувати знання цивільно-правових та фінансово-правових методів регулювання відносин у сфері страхування. Справжнє уявлення про зміст регулювання страхових правовідносин стає можливим за умови розуміння його методів, що використовуються державою в особі уповноважених нею органів.

Опановуючи зміст цієї теми, студентам слід особливу увагу звернути на ряд прийнятих змін у законодавстві, зокрема, прийняття Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та нової редакції Закону України «Про страхування».

Специфіка функціонування різних сфер страхових правовідносин потребує спеціального підходу до вивчення правового статусу страховиків та страхувальників, а отже, з’ясування механізму захисту майнових інтересів окремих громадян і суспільства в цілому.

У цій теми зроблено акцент на характеристиці змісту страхових правовідносин, суб’єктів страхового ринку, регулювання їхньої діяльності, а також на правовому статусі уповноважених державою органів.

1. Поняття, роль, значення та функції страхування.

Страхуванняявляє собою систему економічних відносин з приводу формування грошових та інших резервів, що використовуються для покриття непередбачених видатків окремих громадян або суспільства загалом. Це відносини щодо захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб за умови настання відповідних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються зі сплачених ними страхових внесків.

Страхування- це спосіб відшкодування збитків, що понесла фізична чи юридична особа, через їх розподіл між багатьма особами. Відшкодування збитків проводиться з коштів страхового фонду, що перебуває у віданні страхової організації (страховика).

Відповідно до Закону України «Про страхування» страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Роль і значення страхування полягає в тому, що воно є ефективним інструментом конкуренції та залучення в господарську діяльність коштів корпоративних організацій і приватних осіб. Страхування становить собою частину загальної системи забезпечення функціонування господарюючих суб’єктів, сприяє вирівнюванню втрат особистих доходів фізичних осіб за надзвичайних ситуацій. Крім того, через страхування вилучається частина тимчасово вільних грошових коштів як юридичних, так і фізичних осіб, що дозволяє регулювати грошовий обіг і таким чином забезпечувати зміцнення національної валюти. Страхування посідає важливе місце в системі кредитних відносин, оскільки тимчасово вільні грошові кошти, акумульовані у страхових фондах, можуть бути використані для погашення внутрішнього боргу держави. У цілому ж основна роль страхування полягає у формуванні фондів грошових коштів для покриття непередбачених видатків.

Страховий ринок – це сфера грошових відносин, де об’єктом купівлі-продажу є такий товар, як страхова послуга, і формується на нього попит та пропозиція.

Страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснювати виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Основними учасниками страхових відносин є:

- страхувальники – юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України;

- страховики– юридичні особи, які згідно з договором страхування або відповідною нормою закону беруть на себе зобов’язання за визначену винагороду відшкодувати страхувальнику або іншій застрахованій особі шкоду, що виникла в разі настання певної події (страхового випадку). Відповідно до ст.2 Закону України «Про страхування» страховики – це фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страхуванню як складовій фінансової системи притаманні такі особливості:

- імовірний характер, оскільки неможливо наперед визначити ні розмір, ні час втрат юридичних і фізичних осіб;

- вірогідність перерозподільних відносин, зміст яких полягає в тому, що сума втрат розподіляється між усіма учасниками страхових відносин;

- зворотність коштів – платежі, з яких формується страховий фонд, підлягають виплаті самим страхувальникам; при цьому сума виплат залежить як від величини втрат (збитків), так і від умов, обговорених у страховому договорі;

- цільове використання сформованих страхових фондів.

Для страхування притаманні такі функції:

- попередження – полягає в тому, що страхові ресурси можуть бути використані для заходів, що спрямовані на попередження можливих втрат страхувальників;

- відновлення (компенсації) – полягає у частковому або повному (залежно від умов договору) погашенні втрат страхувальників;

- збереження– полягає у використанні страхових платежів як засобів нагромадження;

- контролю– виявляється в тому, що страхові платежі акумулюються у страхові фонди на строго визначені цілі, повинні використовуватися лише в конкретних випадках і строго визначеним колом суб’єктів, що беруть участь у фрмуванні страхових резервів;

- інвестиційна– пов’язана з розміщенням страховиками тимчасово вільних грошових коштів страхових фондів у цінні папери, депозити банків та інше.

Сфера страхових відносин базується на відповідній правовій основі, що включає в себе значну кількість різноманітних нормативно-правових актів, що загалом утворюють страхове законодавство. Правові норми, що складають його зміст, утворюють комплексний правовий інститут – страхове право. Норми страхового права регламентують суспільні відносини, що виникають у процесі формування і використання спеціальних страхових фондів грошових коштів. Різноманітність і складність названих суспільних відносин зумовили необхідність їх правової урегульованості нормами різних галузей права: адміністративного, фінансового, цивільного, соціального.

Джерелами страхового права є нормативно-правові акти різного рівня і, як зазначалося, ряду галузей вітчизняного законодавства, що також зумовлено комплексним характером цього інституту.

2. Основні галузі (форми) та види страхування.

Страхування здійснюється у двох формах:

- добровільне;

- обов’язкове.

Обов’язкове страхування здійснюється як за рахунок коштів бюджету, так і за рахунок коштів бюджету, так і за рахунок самих страховиків.

В Україні здійснюються такі види обов’язкового страхування:

- медичне страхування;

- особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними службових обов’язків;

- особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

- страхування спортсменів вищих категорій;

- страхування життя і здоровя спеціалістів ветеринарної медицини;

- особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

- авіаційне страхування цивільної авіації;

- страхування засобів водного транспорту;

- страхування врожаю сільгоспкультур;

- страхування працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

- страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоровю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

- страхування фінансової відповідальності, життя і здоровя тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

- страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;

- страхування відповідальності власників собак щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;

- страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання та використання цієї зброї;

- страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоровю туриста або його майну;

- страхування відповідальності забудовника перед третіми особами та інше.

Для здійснення обов’язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок і правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов’язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків

Добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування регулюються Законом України «Про страхування». Конкретні умови страхування визначаються під час укладення договору страхування відповідно до законодавства. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначається згідно з прийнятими страховиком правилами страхування, зареєстрованими уповноваженим органом.

Видами добровільного страхування можуть бути:

- страхування життя;

- страхування від нещасних випадків;

- медичне страхування;

- страхування залізничного транспорту;

- страхування наземного транспорту (крім залізничного);

- страхування повітряного транспорту;

- страхування водного транспорту;

- страхування вантажів та багажу;

- страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

- страхування відповідальності власників транспорту;

- страхування кредитів, інвестицій, фінансових ризиків, судових витрат, гарантій;

- страхування медичних витрат.

Існує й інша класифікація страхування, в основі якої є об’єкт страхування, яким можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України:

- особисте страхування – включає в себе страхування майнових інтересів, пов’язаних із життям, здоровям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи;

- майнове страхування – включає в себе страхування майнових інтересів, пов’язаних із володінням, користуванням і розпорядженням майном;

- страхування відповідальності – включає в себе страхування майнових інтересів, пов’язаних із відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.

Особливу роль у сучасному страховому ринку відіграє перестрахування- страхування одним страховиком (цементом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно із законодавством країни, в якій він зареєстрований.

3. Поняття та зміст загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування– це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим органом (роботодавцем), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Завдання законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною або дитиною-інвалідом, хворим членом сімї , тощо.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

- пенсійне державне страхування. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування визначений як загальнодержавний збір Законом України «Про систему оподаткування», а механізм його справляння – Законами України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов’язків, гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття в незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України, а його ставки диференційовано залежать від статусу платника й об’єкта оподаткування;

- державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, регламентується та справляється згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»;

- медичне страхування. Конституційні норми закріплюють право громадян України на охорону здоровя, медичну допомогу і медичне страхування. Організація медичного страхування в Україні – справа часу;

- державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є самостійним видом соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоровя громадян у процесі їхньої трудової діяльності та регламентується Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;

- страхування на випадок безробіття, є системою прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, закріплених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Система загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян України здійснюється за такими принципами:

- законодавчого визначення;

- обов’язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору та інших підставах, передбачених законодавством про працю;

- надання права отримання виплат;

- обов’язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат;

- солідарності та субсидування;

- державних гарантій реалізації прав громадян;

- забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум;

- цільове використання коштів;

- паритетності представників усіх суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального страхування в управлінні.

Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках – члени їхніх сімей та інші особи, страхувальники і страховики. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Страхувальниками за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України.

Страховикамиза загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням є цільові страхові фонди з:

- пенсійного страхування;

- медичного страхування;

- страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- страхування на випадок безробіття.

Законодавець детально характеризує страхові випадки та умови надання соціальних послуг і матеріального забезпечення особам за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням. Саме до таких випадків, із настанням яких надаються матеріальне забезпечення та соціальні послуги, належать:

- тимчасова непрацездатність;

- вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною;

- інвалідність;

- хвороба;

- досягнення пенсійного віку;

- смерть годувальника;

- безробіття;

- соціальні послуги та інші матеріальні витрати, пов’язані з певними обставинами;

- нещасний випадок на виробництві;

- професійне захворювання.

Характеристика страхових випадків, умови надання соціальних послуг, їх види та розміри матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням визначаються законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Тема № 10 Правове регулювання державних видатків та бюджетного фінансування в Україні.

1. Поняття державних видатків.

2. Поняття та принципи бюджетного фінансування.

3. Кошторисно- бюджетне фінансування.

4. Фінансування соціального захисту та соціального забезпечення.

5. Фінансування охорони здоровя та фізичної культури і спорту.

6. Фінансування освіти і науки.

7. Фінансування органів законодавчої, виконавчої та судової влади.

8. Фінансування оборони, правоохоронної діяльності та безпеки держави.

Ключові слова. Державні видатки. Фінансування. Джерела фінансування. Кошторис. Загальний фонд. Спеціальний фонд. Поточні видатки. Капітальні видатки. Соціальний захист. Соціальне забезпечення. Соціальні програми. Охорона здоровя. Фізична культура і спорт. Освіта. Наука. Наукова діяльність. Програмно-цільове фінансування. Органи законодавчої влади. Органи виконавчої влади. Судова влада. Оборона держави. Правоохоронна діяльність держави. Безпека держави.

Анотація. Тема містить основні теоретичні та практичні питання правового регулювання державних видатків та бюджетного фінансування в Україні. Вона передбачає ознайомлення з поняттям державних видатків, зокрема державного та місцевих бюджетів, а також повноваженнями розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Тема включає в себе аналіз процедури фінансування основних сфер, зокрема соціально-культурної та адміністративно-політичної. При цьому наголошується, що фінансування цих сфер тісно пов’язане зі станом економіки, зокрема обсягом доходної частини бюджету.

Значна увага приділена аналізу правового забезпечення даної сфери, головним акцентам правових актів, що визначають структуру та обсяги фінансування відповідних сфер.

Студентам варто запам’ятати, що саме недостатнє правове регулювання витрачання фондів грошових коштів у державі призводить до таких негативних явищ, як трата бюджетних та інших коштів не за призначенням, розкрадання грошових коштів, відтік капіталу за кордон.

Читайте також:

1. Cтатистичне вивчення причин розлучень.
2. II. Мета вивчення курсу.
3. IV. Вивчення нового матеріалу – 20 хв.
4. IV. Вивчення нового матеріалу.
5. IV. Вивчення нового матеріалу.
6. IІІ. Вивченняння нового навчального матеріалу.
7. V. Вивчення нового матеріалу.
8. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
9. Біоценоз – це сукупність усіх живих організмів в рамках даної екосистеми.
10. В основi ефективності iнформацiйних технологій лежить концепцiї системи.
11. Великі інтегровані системи.
12. Вивчення

Переглядів: 626