• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методичні вказівки щодо вивчення теми .

Приступаючи до вивчення теми, студентам варто передусім розкрити поняття державних видатків як економічну та правову категорії. Необхідно знати також, що державні видатки розглядають і як інститут фінансового права, що об’єднує фінансово-правові норми.

Варто врахувати, що систему державних і місцевих видатків складають: а) видатки, що покриваються за рахунок коштів централізованих фондів; б) видатки, що покриваються з децентралізованих фондів коштів; в) видатки за рахунок кредитного забезпечення. При цьому слід з’ясувати поняття та принципи бюджетного фінансування, його роль та механізм у виконання державою та місцевим самоврядуванням завдань і функцій.

Необхідно розглянути також питання про видатки державного та місцевих бюджетів, які покриваються за рахунок бюджетних коштів. Слід зупинитися на аналізі окремих видатків державного бюджету, до яких належать видатки на: а) державне управління; б) судову владу; в) міжнародну діяльність; г) національну оборону; д) правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави; е) освіту і науку; ж) охорону здоровя; є) соціальний захист і соціальне забезпечення; з) культуру і мистецтво; і) державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки; и) обслуговування державного боргу та інше.

Вивчаючи цю тему, необхідно звернути увагу на поняття кошторисно-бюджетного фінансування, охарактеризувати його принципи та особливості. Слід запам’ятати, що на кошторисно-бюджетному фінансуванні перебувають органи, установи, організації, які не мають доходів і всі свої витрати на поточне утримання та розширення діяльності покривають за рахунок бюджетних коштів: установи соціальної сфери; освітні установи; установи охорони здоровя та фізичної культури; установи Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби, Служби безпеки України, органи законодавчої та виконавчої влади; суду, прокуратури тощо.

1. Поняття державних видатків.

Фінансові ресурси, що виділяються державою з централізованих і децентралізованих фондів на потреби держави, складають зміст державних видатків.

Державні видатки визначають як урегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають з приводу планомірного використання державних фінансових ресурсів з метою матеріального забезпечення процесу розширеного відтворення, утримання соціальної сфери, обороноздатності і державного до

У сфері державних видатків виникають правовідносини, що передбачають у них відповідних суб’єктів, а саме:

- органи Державного казначейства України, які складають розпис видатків бюджету відповідно до їх поквартального розподілу та здійснюють постійний контроль за використанням бюджетних асигнувань;

- кредитна установа (банк), у якій відкрито банківський рахунок бюджетній організації або суб’єкту, що отримує бюджетні асигнування;

- розпорядник бюджетних коштів, керівник установи, підприємства, організації, якому надане право розпорядження бюджетними асигнуваннями, переводити їх до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Фінансування державних видатків здійснюється коштами: державного і місцевих бюджетів; державних і місцевих цільових фондів; власних фондів підприємств, установ, організацій тощо.

Державні видатки складають у своїй сукупності відповідну систему і їх класифікують за різними критеріями, а саме:

- за формою власності (територіального рівня): державні; муніципальні (органів місцевого самоврядування);

- за джерелами отримання та використання: централізовані, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету і державних цільових коштів; децентралізовані, що фінансуються за рахунок власних коштів державних і комунальних підприємств;

- за характером участі у суспільному виробництві: основні кошти (для фінансування капітальних вкладень); оборотні кошти (для фінансування поточних витрат);

- резерви;

- за цільовими призначеннями: видатки на заробітну плату; видатки на господарські потреби; видатки на поточний ремонт та ін.;

- за функціональним призначенням: видатки на державне управління; видатки на підтримку окремих галузей та суб’єктів господарювання; видатки на соціально-культурну сферу; видатки на освіту і науку; видатки на охорону здоровя; видатки на обслуговування державного боргу та ін.

Види видатків поділяються на такі групи:

- перша група – видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів, при цьому видатки цієї групи здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об’єднань;

- друга група – видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України, при цьому видатки цієї групи здійснюються з бюджетів міст республіканського АРК та міст обласного значення, а також районних бюджетів;

- третя група – видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України. Видатки цієї групи здійснюються з бюджету АРК та обласних бюджетів.

2. Поняття та принципи бюджетного фінансування.

Державні та муніципальні витрати, що визначені органами держави та місцевого самоврядування, здійснюються шляхом фінансування, яке визначають як урегульоване правовими нормами безповоротне та безоплатне надання грошових коштів з державного та місцевих бюджетів для фінансування загальнодержавних потреб держави та місцевого самоврядування (державне управління), соціально-культурної сфери та підтримки окремих галузей та підприємств народногосподарського комплексу.

Фінансування має різні джерела – державний та місцевий бюджети; державні цільові фонди; власні кошти державних та комунальних підприємств. А тому залежно від джерел фінансування буває таких видів: бюджетне фінансування, самофінансування, державне кредитування.

Щодо бюджетного фінансування, то це фінансування, яке здійснюється за рахунок бюджетів різних рівнів. Бюджетне фінансування здійснюється у двох формах:

- фінансування бюджетних установ, якими є орган, установа чи організація, створені у встановленому порядку органами державної влади, органами влади АРК чи органами місцевого самоврядування, які повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів;

- фінансування державних і муніципальних підприємств та організацій, які мають економічну та фінансову самостійність. Ці господарюючі суб’єкти мають основні та оборотні кошти, завдяки яким фінансують виробничі та соціальні витрати. Для цього вони залучають також кредити комерційних банків, а в окремих передбачених законодавством випадках використовують бюджетні асигнування.

Бюджетне фінансування здійснюється на основі таких принципів:

- безповоротності та безоплатності, що означає виділення коштів без прямого їх повернення або плати за їх отримання;

- цільового спрямування, оскільки кошти мають предметно-цільове призначення (заробітна плата, стипендії, видатки розвитку та ін.);

- фінансування в міру виконання планівпередбачає, що кошти виділяються не автоматично в межах річного плану чи періоду, а відповідно до фактично виконаного обсягу робіт чи послуг, що дає змогу регулювати обіг грошових ресурсів та забезпечити фінансову дисципліну через поточний фінансовий контроль;

- дотримання фінансової дисципліни є умовою законного, цільового та ефективного використання грошових коштів шляхом організації належного фінансового контролю на всіх стадіях фінансування;

- оптимального поєднання власних, залучених, позичених та бюджетних коштів, що передбачає першочергове використання наявних власних коштів або ж скорочення власних видатків, а тоді вже залучення кредитних чи інвестиційних ресурсів і, як виняток – використання бюджетних асигнувань.

3. Кошторисно- бюджетне фінансування.

Однією із форм фінансування є бюджетно-кошторисне як планове, цільове, безоплатне і безповоротне надання грошових коштів із бюджетів відповідних рівнів на забезпечення функціонування соціально-культурної сфери, державного управління, а також установ та організацій невиробничої сфери (бюджетних установ), що не мають власних доходів.

Читайте також:

1. Cтатистичне вивчення причин розлучень.
2. II. Мета вивчення курсу.
3. IV. Вивчення нового матеріалу – 20 хв.
4. IV. Вивчення нового матеріалу.
5. IV. Вивчення нового матеріалу.
6. IІІ. Вивченняння нового навчального матеріалу.
7. V. Вивчення нового матеріалу.
8. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
9. Вивчення
10. Вивчення антонімів
11. Вивчення взаємозв’язків правопорушень з іншими соціальними явищами
12. Вивчення вогнепальної зброї і наслідків її застосування для вирішен­ня діагностичних та ідентифікаційних завдань.

Переглядів: 710