Система знижок

Основні види ринкових цін

1. Ціна базисна – встановлюється для одиниці товару основного сорту чи найбільш відомої марки. Її якісні характеристики вважаються за базисні, а подальші переговори про конкретний товар схожої назви передбачають наявність надбавок або знижок за відповідно вищу або нижчу якість.

2. Ціна номінальна( абодовідкова)- публікується в періодичних виданнях : економічні газети, журнали; прайси, біржові бюлетені, каталоги тощо. Ця ціна звичайно розраховується як середня арифметична по фактично укладених угодах, вона є довідковою, тобто орієнтиром для укладання інших угод.

3. Ціна початковаі продажна- встановлена власником ціна на запропоновану до торгу партію товару та відповідно кінцева ціна, за яку покупець отримує товар.

4. Ціна тверда- встановлюється в момент підписання контракту і не змінюється протягом його дії.

5. Ціна змінна- встановлюється на вироби з тривалим строком виготовлення або на тривалий строк контракту.

6. Ціна фактурна- визначається в рахунку-фактурі на товар, вона включає витрати на перевезення товару, вантажно-розвантажувальні роботи, страхування, різні збори тощо.

7. Ціна комерційна – встановлюється на товари, що реалізуються в комерційних магазинах.

8. Ціна зовнішньоторговельна– ціна на експортні та імпортні товари, рівень якої формується на світовому ринку.

9. Ціна демпінгова– штучно занижена ціна товару, застосовується як засіб витиснення конкурентів з ринку.

10. Розрахункова внутрішньофірмова ціна ( трансфертна ) – застосовується при розрахунках між материнською та дочірніми компаніями, закордонними філіями між собою.

11. Ціна франко . Диференціація цін залежно від того, хто - продавець або покупець - бере на себе транспортні витрати, розрізняється по виду " франко ". Термін «франко» (італ. - вільний ) показує, до якого пункту на шляху просування товару від продавця до покупця постачальник відшкодовує транспортні витрати. Наприклад, “ франко-склад продавця “ означає, що усі витрати з доставки несе покупець, а “ франко-склад споживача “- усі витрати оплачуються продавцем.

На практиці фірми, як правило, створюють цілу систему ціноутворення, що пояснюється розходженням в попиті за географічною ознакою, вимогами конкретних сегментів ринку, різними обсягами замовлень, графіками постачань, гарантіями тощо.

НАДБАВКА ДО ЦІНИ –встановлюється залежно від особливих вимог покупця, зокрема, при виконанні індивідуального, спеціального замовлення, за підвищену якість товару, надання додаткових послуг, розстрочення платежу тощо.

Надзвичайно корисним і гнучким інструментом маркетингової політики фірми є система знижок із цін. Ціни, що публікуються, носять переважно довідковий характер і досить часто істотно відхиляються від тих, що фактично сплачуються покупцем унаслідок широкого застосування системи спеціальних знижок (discount )- дисконт.

Розмір знижок залежить від характеру угоди, умов постачання і сплати, взаємовідносин із покупцями і від кон'юнктури ринку в момент укладання угоди. В даний час у практиці міжнародної торгівлі використовуються біля 20 різних видів знижок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види собівартості	\|	Тема 9 : РЕГУЛЮВАННЯ, ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.