• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 1.2. Бухгалтерський облік, його завдання і функції

Дані

Б 94

ББК 65.052.20я7

Б 94

ББК 65.052.20я7

УКРАЇНА

БУКОВИНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра обліку і аудиту

Частина І

Конспект лекцій

для студентів економічних спеціальностей

Чернівці – 2006 р.

УДК 657(075.8)

Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради

Буковинського університету

Рецензенти: Л.В.Черничук кандидат економічних наук

Т.В.Трофімова кандидат економічних наук, доцент

Бухгалтерський облік. Конспект лекцій. Частина І/
Укл.: О.С.Гіщук – Чернівці: Буковинський університет, 2006–81с.

Конспект лекцій складено відповідно до програми навчальної дисципліни «Бухгалтерський облік». У ньому у стислому вигляді та логічній послідовності висвітлено теоретичні основи бухгалтерського обліку.

Для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів.

УДК 657(075.8)

ЗМІСТ

ВСТУП

Теорія бухгалтерського обліку – одна із профілюючих дисциплін у системі підготовки економістів.

Конспект лекцій з курсу «Бухгалтерський облік» призначено для базової освіти студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання незалежно від подальшої спеціалізації.

Основна мета цього видання – активізація роботи студентів при вивченні курсу, підвищення якості сприйняття лекцій та забезпечення високого рівня теоретичних знань майбутнього фахівця.

У конспекті систематизовано та розкрито основні теоретичні аспекти бухгалтерського обліку: відмінні ознаки, притаманні методи, прийоми, способи і принципи, роль обліку в системі управління і контролю господарської діяльності підприємств.

Конспект лекцій містить 9 тем, що передбачені програмою курсу «Бухгалтерський облік». Зміст лекцій розкривається за допомогою схем, таблиць, стислих визначень.

Структура та зміст видання надає можливість вивчити значний обсяг матеріалу курсу, скоротивши витрати навчального часу, визначити та охопити найбільш суттєві моменти теорії бухгалтерського обліку.

Тема 1.1. Поняття і зміст господарського обліку і господарської діяльності.

1. Поняття, загальна характеристика господарського обліку, його місце в системі управління підприємством.

2. Вимоги до обліку, облікові вимірники.

3. Види господарського обліку, характеристика і роль їх у менеджменті.

1. Поняття, загальна характеристика господарського обліку, його місце в системі управління підприємством.

Економіка кожного суспільства являє собою сукупність різних видів діяльності, результатом якої є створення матеріальних благ і їх рух до споживача. Організаційною формою господарської діяльності є підприємство як самостійний господарюючий суб’єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство має в своєму розпорядженні господарські засоби – будівлі, машини, матеріали, товари, грошові кошти та джерела господарських засобів. Необхідною умовою є праця. Затрати праці включаються разом з матеріальними затратами та іншими засобами виробництва до вартості виготовлених виробів, уречевлених в них.

Господарська діяльність складається з господарських процесів, котрі поділяються на господарські операції.

Господарські операції – являють собою факти господарського життя, економічні події, що відбуваються на підприємстві, і пов’язані з рухом його майна, власного і залученого капіталу. Цей рух проходить при здійсненні господарських процесів, котрі є основою функціонування підприємства.

Гроші Засоби виробництва...Виробництво... Готова продукція Гроші/

Кругооборот засобів

Так, на виробничому підприємстві (фабриці, заводі) характерні операції із закупівлі сировини та інших матеріалів складають у своїй сукупності процес заготівлі; операції з виготовлення із сировини та інших матеріалів виробів утворюють процес виробництва; операції з продажу вироблених виробів належать до складу процесу реалізації.

Господарська діяльність кожного підприємства вимагає планування, управління і контролю. Щоб керувати підприємствами необхідно мати відомості про господарську діяльність кожного підприємства: розміри й склад його засобів, коштів. Вони можуть бути одержані лише завдяки обліку (рис.1.1.)

Облік існує давно. Хоч не існує точної дати виникнення обліку, однак вчені вважають, що це епоха палеоліту. З розвитком людського суспільства, котре для задоволення своїх потреб здійснювало господарську діяльність, яка вимагає постійного управління і контролю, розвивався і сам облік.

Дія

Рис. 1.1. Місце обліку в розробці рішень компанії

Облік – це процес, який складається з операцій спостереження, сприйняття, вимірювання та фіксації фактів, процесів, подій природи або суспільного життя. Спостереження зводяться до визначення змістовної характеристики об’єкта обліку, яку потрібно облічити, тобто до визначення предметної суттєвості об’єкта обліку, вимірювання – до вираження об’єкту обліку в визначених одиницях вимірювання, реєстрація – до фіксації даних про предметну суттєвість (властивість) об’єкта обліку, одиниць його виміру та інших характеристик.

Якщо процес обліку відбувається над об’єктами господарського характеру, то такий облік називають господарським.

Господарський облік - це кількісне відображення і якісна характеристика господарської діяльності з метою контролю та управління нею.

Метою господарського обліку являється спостереження за виконанням підприємством своїх завдань для того, щоб сприяти найкращому задоволенню потреб суспільства.

Підкреслюючи значення обліку в управлінні господарською діяльністю, І.Шерр ще наприкінці ХІХ ст. писав, що “Бухгалтерський облік – непогрішний суддя минулого, необхідний керівник сучасного і надійний консультант майбутнього кожного підприємства”.

2. Вимоги до обліку, облікові вимірники.

Для успішного використання показників обліку в управлінні вони мають відповідати певним вимогам (рис.1.2.).

Рис.1.2 Вимоги до обліку.

Для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, їхніх кількісних і якісних характеристик в обліку застосовують різні вимірники: натуральні, трудові і грошові (рис.1.3.).

Рис.1.3. Вимірники бухгалтерського обліку.

Натуральні вимірники забезпечують кількісне і якісне відображення облікових об'єктів в одиницях ваги, об'єму, площі, потужності тощо. Вони мають свої переваги і недоліки. Без натуральних вимірників не можна скласти виробничий план з номенклатури виробів, проаналізувати використання матеріальних ресурсів, балансів. Проте натуральні вимірники можна застосовувати лише для обліку однорідних об'єктів, їх не можна узагальнювати, використовуючи різні одиниці виміру.

Трудові вимірники використовують для визначення затраченої праці в одиницях робочого часу — днях, годинах, хвилинах. За їх допомогою у поєднанні з натуральними встановлюють і контролюють норми виробітку, визначають продуктивність праці, обчислюють фонд робочого часу й оплати праці.

Грошовий вимірник застосовують для узагальнення, обчислення вартості об'єктів обліку. Цей вимірник використовують при плануванні та обліку процесів виробництва й обігу, для визначення результатів і рентабельності діяльності, здійснення розрахунків між підприємствами, організаціями, установами. Як і натуральний, грошовий вимірник має певні переваги і недоліки.

3. Види господарського обліку, характеристика і роль їх у менеджменті

Для відображення різнобічної діяльності підприємств і організацій з метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю, використовують три види господарського обліку: оперативний, бухгалтерський і статистичний (рис.1.4.).

Рис.1.4. Види господарського обліку

Оперативний облік (швидкий; оперативно – технічний) – являється системою щоденного спостереження та контролю за окремими господарськими операціями і процесами з метою керівництва господарською діяльністю. Оперативний облік має бути абсолютно точним, оскільки головне його призначення – швидке повідомлення змін, що відбувається в процесі виробництва, реалізації і постачання. Оперативний облік ведеться працівниками різних виробничих підрозділів, відділів, служб (використання робочого часу, надходження матеріальних цінностей від постачальників). Ряд показників оперативного обліку передаються до вищих організацій. Наприклад: данні про випуск продукції, врожай зернових культур та ін.

Статистичний облік відображає кількісний і якісний бік масових соціально–економічних явищ і процесів, їх закономірність і взаємозв’язок. Він спрямований на вивчення процесів розвитку всього господарства держави та його галузей і базується на основі даних оперативного і бухгалтерського обліку (рис.1.5.).

Бухгалтерський облік – це інформаційна система, яка здійснює збір, обробку, узагальнення і передачу інформації різного роду користувачам у формах необхідних для вироблення ними виважених, науковообгрунтованих управлінських рішень. Бухгалтерський облік використовує усі облікові вимірники та особливе значення надається грошовому, що дозволяє узагальнювати інформацію.

Рис.1.5. Характеристика видів господарського обліку

У економічній літературі господарський облік поділяють не тільки за видами, а й за характером. За характером облік поділяють на фінансовий, управлінський та податковий. Кожний вирішує свої функції.

1. Поняття та сутність бухгалтерського обліку.

2. Функції та завдання бухгалтерського обліку.

3. Користувачі бухгалтерської інформації.

4. Принципи бухгалтерського обліку.

1. Поняття та сутність бухгалтерського обліку

Облік виник і розвивається у зв'язку з потребою суспільства в необхідній і достатній інформації щодо наявності та руху майна з метою контролю та управління господарськими процесами і їх результатами.

Бухгалтерський облік є локальним і включає всю технологію інформаційного процесу, яка охоплює процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємств, організацій і установ зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. З огляду на це він перетворився на міжнародну мову бізнесу і став обов'язковою передумовою успішної діяльності всіх господарюючих суб'єктів.

Бухгалтерський облік нині є важливою складовою економічної науки, забезпечуючи технологію отримання необхідної інформації про господарюючий суб'єкт. Він тісно пов'язаний із такими науками, як статистика, фінанси, менеджмент, із правовими та соціальними науками. Основоположні принципи бухгалтерського обліку є однаковими для господарюючих суб'єктів всіх видів економічної діяльності й забезпечують єдині підходи щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Бухгалтерський облік відображає господарську діяльність підприємств, організацій і установ. Він охоплює всі засоби господарства, джерела їх формування, всі господарські процеси і результати діяльності.

Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Таке визначення дано в Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ.

Важливі особливості бухгалтерського обліку полягають у тому, що він перш за все вартісний, суцільний і безперервний, документально обґрунтований, використовує властиві йому способи опрацювання інформації.

Всі юридичні особи, створені в Україні, незалежно від організаційних форм і форм власності, повинні вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність (ст. 29 Закону України "Про підприємства в Україні" від 4.01.1992 р № 2032-ХІІ).

Метою бухгалтерського обліку є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства.

Застосування в бухгалтерському обліку всіх трьох вимірників у взаємозв'язку забезпечує повне і різнобічне відображення обліковуваних об'єктів, отримання узагальненої інформації щодо діяльності як окремого підприємства, галузі, так і економіки країни в цілому.

В умовах ринкових відносин бухгалтерський облік диференціюється за сферою діяльності та за обліковими функціями (фінансовий, податковий і управлінський).

За сферою діяльності бухгалтерський облік поділяється на виробничо-господарський, бюджетний і банківський. За об'єктами обліку, планом рахунків, специфікою ведення ці види обліку істотно відрізняються один від одного.

Бухгалтерський облік як функція управління тісно пов'язаний із плануванням, аналізом, контролем і регулюванням.

Бухгалтерський облік є самостійною прикладною економічною наукою і певною галуззю практичної суспільної діяльності.

Бухгалтерський облік має свою символіку. В 1944 р. відомий французький вчений Жан Батіст Дюмарже (1874—1946), створив міжнародний герб бухгалтерів, який складається з трьох фігур: сонця — бухгалтерський облік освітлює господарську діяльність; ваг — баланс; кривої Бернуллі, яка символізує те, що облік, який виник одного разу, буде існувати вічно, та девізу: "Наука, довіра, незалежність!" (Рис.1.6.) М.Т.Білуха є автором герба українських бухгалтерів, на якому зображені три предмети - українська державна символіка, сонце і терези та девіз: "Бухгалтер - професія мужніх і кмітливих" (рис.1.7.).

Рис.1.6. Міжнародний герб бухгалтерів Рис.1.7. Герб українського бухгалтера

Предмети на гербі символізують:українська державна символіка - облік виник у Київській Русі і буде існувати вічно; сонце - облік висвітлює господарську діяльність людини; терези - баланс інтересів і капіталу.

2. Функції та завдання бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік у загальному циклі управління підприємством (планування — облік — аналіз — регулювання) виконує такі функції: інформаційну, контрольну, оціночну, аналітичну.

Інформаційна функціябухгалтерського обліку полягає в забезпеченні інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства для потреб внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Контрольна функціябухгалтерського обліку полягає в необхідності здійснення методами бухгалтерського обліку контролю збереження та ефективного використання ресурсів, виконання планових завдань, дотримання чинного законодавства й умов угод і контрактів.

Оціночна функціябухгалтерського обліку полягає у вимірі та оцінці ресурсів, визначенні вартості й собівартості виробленої продукції, розрахунку результату діяльності підприємства, його рентабельності. Оцінка є результатом вимірювання й ідентифікації об'єктів обліку.

Аналітична функція бухгалтерського обліку полягає в здійсненні на основі первинних та зведених даних економічного аналізу наявності, стану і руху ресурсів та результатів діяльності підприємства із широким застосуванням економіко-статистичних методів і моделювання.

Завдання бухгалтерського обліку:

- безперервне суцільне взаємопов’язане документальне спостереження за економічними процесами та явищами в усіх ланках економіки;

- забезпечення всіх рівнів управління для прийняття управлінських рішень достовірною та своєчасною інформацією;

- створення вихідної інформаційної бази для планування, стимулювання, організації, регулювання, аналізу та контролю;

- забезпечення контролю за закономірністю і доцільністю здійснення господарських операцій.

- встановлення контролю за збереженням майна;

- сприяння зміцненню законності у виробничій та фінансово-господарській сферах діяльності підприємства.

3. Користувачі бухгалтерської інформації

Всі учасники ринкової економіки є користувачами бухгалтерської інформації. Користувачі поділяються на внутрішніх і зовнішніх.

До внутрішніх користувачів належать: власники підприємств; управлінський персонал; робітники, службовці. Вони задовольняють свої інформаційні потреби щодо ефективності роботи апарату управління, прибутковості організацій, прийняття управлінських і планових рішень, стабільності й прибутковості підприємства, збереження робочих місць, оплати праці та пенсійного забезпечення.

До зовнішніх користувачів належать ті, які мають прямий фінансовий інтерес, не мають прямого фінансового інтересу і без фінансового інтересу.

До тих, які мають прямий фінансовий інтерес, належать ділові партнери підприємства на ринку (дійсні та потенційні) інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти, банківські й небанківські кредитні установи, майбутні акціонери.

До тих, які не мають прямого фінансового інтересу, належать органи державного і міжнародного регулювання та контролю (органи податкової служби, органи державної статистики, органи державних і міжнародних цільових фондів, органи державних і міжнародних комісій і комітетів), учасники фондового і товарних ринків (брокери, дилери, депозитарії, кліринги).

До користувачів без фінансового інтересу належать аудиторські фірми, фінансові аналітики та радники, судові та арбітражні органи, громадські організації, профспілки.

4. Принципи бухгалтерського обліку

Слово принцип (від лат. рrіпсіріит — основа, первоначало) — вихідне положення будь-якої теорії, науки, що визначає всі наступні положення, які випливають з його твердження. На відміну від вихідних положень природничих наук, принципи бухгалтерського обліку розробляються людьми і можуть не діяти в разі зміни економічної ситуації.

Загальне визнання облікових принципів залежить від того, наскільки вони відповідають трьом критеріям: доречності, об'єктивності й здійсненності.

Принцип доречний, якщо інформація про певну господарську одиницю має зміст і принесе користь споживачам інформації.

Принцип об'єктивний, якщо на інформацію не впливають особисті думки, дії чи оцінки тих, хто її готує. Об'єктивність передбачає надійність, перевіреність, відповідність дійсності.

Принцип здійсненний, якщо його реалізація не спричиняє надмірних труднощів чи витрат.

Принцип бухгалтерського обліку — це правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні ґрунтується на таких основних принципах: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання змісту над формою, історична собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність.

Тема 1.3. Правове регулювання та основи організації обліку

1. Регулювання обліку і звітності

2. Організація і ведення бухгалтерського обліку на підприємстві

1. Регулювання обліку і звітності

У діяльності підприємства зацікавлене перш за все воно саме а також велике коло інших осіб (держава, акціонери, кредитори та ін.). З метою поєднання інтересів зацікавлених сторін здійснюється регулювання бухгалтерського обліку. Це регулювання має чотири рівні:

· перший рівень: Закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України

· другий рівень (Нормативні документи Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України, Національного банку України та інших відомств, які реєструються в Міністерстві юстиції України);

· третій рівень (Нормативні акти, інструкції, методичні рекомендації, вказівки, листи міністерств і відомств);

· четвертий рівень (Робочі документи, що формують облікову політику на підприємстві).

Державне регулювання обліку в Україні здійснюється відповідно
до ст.6 та ст. 7 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” з метою: створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів; удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Регулює питання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності Міністерство фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі положень бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.

Для того щоб інформація задовольняла потреби користувачів і вони могли її адекватно інтерпретувати, в окремих країнах та на міжнародному рівні розробляються стандарти рахівництва. Наприклад, у США діють загальноприйняті принципи рахівництва (GААР), а на міжнародному рівні Комітетом з міжнародних стандартів рахівництва розроблено Міжнародні стандарти рахівництва. Ці стандарти стосуються обліку, накопичення, обробки, підготовки та подання інформації.

Країнами — членами ЄС вимоги щодо рахівництва сформульовані у двох директивах: четвертій Директиві "Про уніфікацію форм звітності та правил їх аудиту" (1978 р.) та сьомій Директиві “Про принципи складання консолідованої звітності" (1983р.). Стандарти фінансового рахівництва періодично переглядаються, відповідно до змін в економіці та потреб користувачів.

2. Організація і ведення бухгалтерського обліку на підприємстві

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" питання організації обліку відно­ситься до компетенції його власника (власників) або уповнова­женого органу (посадової особи) відповідно до законодавства й установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення відображення фактів здійснення всіх господарських операцій в первинних документах, зберігання й обробки документів, регістрів і звітності протягом встановленого строку (але не менше 3-х років) несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством згідно з чинним законодавством і установчими документами.

Під організацією бухгалтерського обліку розуміють систему умов та елементів побудови облікового процесу з метою отримання достовірної та своєчасної інформації про господарську діяльність підприємства і здійснення контролю за раціональним використанням виробничих ресурсів і готової продукції, її призначення - удосконалення та раціоналізація обробки інформації, розподіл робіт між персоналом бухгалтерії, наукова організація праці.

Організація бухгалтерського обліку - це цілеспрямована діяльність керівників підприємства по створенню, постійному впорядкуванню та удосконаленню системи бухгалтерського обліку з метою забезпеченій; інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів.

Організація обліку зводиться до таких основних завдань:

• своєчасне, повне, достовірне, безперервне відображення всіх фактів господарської діяльності, які були здійснені на підприємстві;

• обробка даних за допомогою відповідних процедур, прийомів та способів;

• складання на основі отриманого масиву обробленої інформації зафіксованої у первинних документах і регістрах, балансу і фінансової звітності та подачі їх зацікавленим користувачам

Організація бухгалтерського обліку передбачає вирішення наступних принципово важливих питань розробка концепції облікової політики підприємства межі застосування фінансового та управлінського обліку (рис.1.9).

Організація роботи облікового апарату ІІІ етап - організаційний     ІІ етап - Організація технології бухгалтерського обліку технічний                 Вибір конкретного застосування елементів методу бухгалтерського обліку І етап методичний

Рис.1.9. Етапи організації бухгалтерського обліку.

На першому, методичному етапі організації бухгалтерського обліку здійснюється вибір системи певних способів та прийомів, в основі яких лежать документування, інвентаризація, використання синтетичних та аналітичних рахунків, застосування методу подвійного запису, оцінка майна та зобов'язань, калькулювання, бухгалтерський баланс та звітність.

Другий етап організації бухгалтерського обліку, технічний, - це вибір форми обліку, що найбільше відповідає галузі та розміру даного підприємства. Він полягає:

1) у виборі способу обробки облікових даних - безкомп'ютерного та комп'ютеризованого;

2) розробці переліку і форм облікових регістрів;

3) встановленні порядку здійснення записів в регістрах і переносу даних в регістри.

Третій етап в організації роботи облікового апарату, або іншими словами - це організація управління бухгалтерії. Він включає:

¾ встановлення найбільш економної і найбільш зручної загальної системи обліку (облік централізований або децентралізований);

¾ визначення оптимальної структури облікового апарату (розподіл облікової праці за ділянками обліку);

¾ встановлення норм праці та часу, необхідного для виконання робіт І визначення оптимальної чисельності бухгалтерів;

¾ набір кадрів та їх навчання;

¾ організація робочих місць бухгалтерів;

¾ раціональне розміщення облікового апарату (розташування поруч з оперативними підрозділами, працівниками, які часто взаємодіють тощо);

¾ встановлення належних інформаційних зв'язків між бухгалтерією та оперативними підрозділами, а також із зовнішнім середовищем;

¾ організація матеріального, інформаційного і технічного забезпечення облікових працівників;

¾ мотивація працівників бухгалтерії (оплата праці, інші види стимулювання);

¾ встановлення правильного і точного обліку роботи працівників та контроль за виконанням ними функцій;

¾ організація архіву бухгалтерських документів;

¾ організація безпеки та захисту облікової інформації.

Організація обліку на кожному підприємстві планується (рис.1.10.). Організація бухгалтерського обліку підприємства залежить від обсягу облікових робіт, наявності комп'ютерної техніки, інших умов, а також від тієї облікової політики, яку веде підприємство. При цьому свою облікову політику підприємства розробляють самостійно на основі встановлених загальних правил бухгалтерського обліку.

Рис.1.10. План організації бухгалтерського обліку.

Тема 2: Предмет і метод бухгалтерського обліку.

1. Предмет і об’єкти бухгалтерського обліку.

2. Метод бухгалтерського обліку.

3. Взаємозв’язок між предметом та методом бухгалтерського обліку.

1.Предмет і об’єкти бухгалтерського обліку.

Предметом бухгалтерського обліку є господарська діяльність підприємств її безперервне і взаємопов’язане відображення у вигляді руху засобів, джерел утворення господарських засобів і господарських процесів. Для того щоб дослідити предмет бухгалтерського обліку необхідно вивчити усі його складові частини (об’єкти) предмету бухгалтерський облік.

Об’єкти бухгалтерського обліку можна поділити на дві групи (рис.2.1.):

¾ об’єкти, які утворюють господарську діяльність (тобто господарські процеси – постачання, виробництво і реалізація);

¾ об’єкти, які забезпечують господарську діяльність ( господарські засоби і джерела їх утворення).

Рис.2.1. Об’єкти бухгалтерського обліку.

Згідно з П(С)БО господарські засоби групуються за трьома ознаками:

1. Необоротні активи: нематеріальні активи; основні засоби; інші необоротні активи.

2. Оборотні активи: запаси; дебіторська заборгованість; грошові кошти та їх еквіваленти.

3. Витрати майбутніх періодів

Джерела господарських засобів групуються за 4 ознаками:

1.Власний капітал : статутний капітал; пайовий капітал; додатково-вкладений капітал; нерозподілений прибуток; неоплачений капітал; вилучений капітал.

2.Забезпечення майбутніх витрат і платежів: забезпечення оплати відпусток; додаткове пенсійне забезпечення; забезпечення гарантійних зобов’язань; забезпечення інших витрат і платежів

3.Довгострокові та короткострокові зобов’язання: кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями; векселі; розрахунки з кредиторами.

4. Доходи майбутніх періодів.

Взаємозв’язок між окремими видами майна і джерелами його формування здійснюється з допомогою господарських операцій оформлених документально із додержанням необхідних вимог. Господарські операції бувають позитивними та негативними (зіпсовано станок чи сировину), а в сукупності господарські операції утворюють господарські процеси, що являють собою частину кругообігу господарських засобів.

2.Метод бухгалтерського обліку.

Для вивчення стану і використання наявних на підприємстві господарських засобів, джерел їх формування та господарських процесів у бухгалтерському обліку застосовуються різні способи.

Метод бухгалтерського обліку – це сукупність способів і прийомів, які дозволяють обґрунтовано та взаємопов’язано відобразити діяльність підприємства, тобто сукупність прийомів з допомогою яких вивчають предмет.

Метод бухгалтерського обліку забезпечує взаємодію окремих його елементів:

· документація – це письмове свідчення про здійснення господарської операції, що надає юридичної сили даним бухгалтерського обліку та являє собою спосіб суцільного і безперервного відображення об'єктів бухгалтерського обліку (господарських засобів, джерел утворення господарських засобів, а також господарських процесів) шляхом використання бухгалтерських документів. Носії бухгалтерської інформації можуть бути як паперові, так і магнітні (дискети і т.ін.).

· Інвентаризація– перевірка фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей, фінансових зобов’язань і грошових засобів та порівняння одержаних результатів з обліковими даними. В перекладі з латинської – опис майна. Проводиться з метою встановлення відхилень від фактичної наявності господарських засобів, що може бути спричинено помилками в обліку, псуванням цінностей, зловживанням відповідальних осіб, природними втратами.

· Оцінка – це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх в цілому по підприємству. Фінансова звітність підприємств і організацій показується лише у грошовому вимірнику, навіть наявна іноземна валюта теж знаходить оцінку в балансі у національній грошовій одиниці, яка визначається за курсом Національного банку України.

· Калькуляція – являє собою спосіб накопичення витрат з метою визначення собівартості продукції, робіт та послуг як в цілому по підприємству, так і по його підрозділах зокрема. Калькуляція є базою для визначення цін на продукцію, роботи або послуги суб'єкта господарювання.

· Рахунок – це інструмент який класифікує та узагальнює однорідні об’єкти обліку, які оформлені відповідними документами.

· Подвійний запис– це спосіб взаємопов’язаного відображення операцій на двох бухгалтерських кореспондуючих рахунках на одну й ту ж суму.(Наприклад, з банку одержано в касу кошти для виплати заробітної плати).

· Баланс – являє собою спосіб узагальненого групування і відображення господарських засобів і джерел їх утворення у грошовій оцінці на певну визначену дату. Особливістю бухгалтерського балансу є рівність між загальною вартістю господарських засобів і джерел їх утворення. Ця рівність зберігається після здійснення будь-якої господарської операції.

· Звітність – це спосіб одержання зведених показників діяльності підприємства за звітний період, є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

3. Взаємозв’язок між предметом та методом бухгалтерського обліку.

Взаємозв’язок між предметом та методом бухобліку показано на рис.2.2.

Рис.2.2. Взаємозв’язок методу та предмету бухгалтерського обліку.

Тема 3 : Бухгалтерський баланс.

1.Суть і побудова бухгалтерського балансу.

2.Структура балансу.

3.Вплив господарських операцій на баланс.

4.Порядок читання та аналізу балансу.

1. Суть та побудова бухгалтерського балансу.

Оперативне управління господарюючим суб’єктом вимагає достовірних і точних даних про стан і наявність господарських засобів, їх склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інформацію отримують за допомогою бухгалтерського балансу. Даний метод широко використовується в економічних науках, наприклад, баланс доходів і витрат, касовий план банку, баланси матеріальних і трудових ресурсів, або ж постійне прагнення до відповідності між потребами та можливостями їх задоволення.

Слово “баланс” ( лат.bis – двічі, lans–чаша терезів) означає дві чаші, як символ рівноваги. Загальне і широке його використання розпочинається з ХІV ст. в Італії і Німеччині. Баланс як облікове поняття існує вже понад 500 років. Перші достовірні відомості про застосування цього слова в бухгалтерській практиці подаються в розрахунковій книзі певного італійського банкірського дому в 1408 р. У літературі слово “баланс” уперше з'являється в праці відомого італійського математика Луки Пачолі (1494р.), та в книжці Бенедикта Котрульї (1458р.), яку видано у 1573 році у Венеції. У законодавстві про баланс уперше згадує Торговий кодекс Наполеона, який було видано 1807 року.

Баланс – це метод відображення стану господарських засобів (майна) за їхнім складом і джерелами утворення у вартісній оцінці на певну дату.

Як обліковий термін слово “баланс” має два значення:

1)рівність, рівновага двох підсумків протилежного значення: рівність сум чи кількості прибутку і витрат, дебету і кредиту, активу і пасиву. У цьому розумінні слово зберігає близький зв’язок зі своїм первісним значенням: однакові підсумки ніби відповідають збалансованим шалькам терезів;

2) таблиця, яка відображає результат облікової реєстрації, майновий стан підприємства в грошовій оцінці на відповідний момент, тобто стан його активів і пасивів.

Слово “баланс ” можна зустріти в економіці в іншому значенні, коли його застосовують для кількісних зіставлень певних економічних явищ, наприклад, торговий баланс, коли може і не бути рівності активу й пасиву.

За формою баланс — таблиця, на лівій стороні якої відображають склад і розміщення господарських засобів і яка називається активом, а на правій стороні, що називається пасивом, відображають джерела формування господарських засобів. Слова "актив" і "пасив" означають відповідні сторони бухгалтерського балансу. Це так звана горизонтальна форма побудови бухгалтерського балансу, як правило, характерна для Німеччини, Італії, Росії. Для України така побудова практична і традиційна. Скажімо, в Англії, США використовують вертикальну форму побудови бухгалтерського балансу: спочатку показують склад активу, а потім — пасиву.

У бухгалтерському балансі всі господарські засоби підприємства та джерела їх формування об'єднані в економічно однорідні групи, які називають статтями балансу. Статті балансу мають загальну назву, окремий код, їх записують окремими сумами. Статті бухгалтерського балансу поділяють на активні (ті, що розміщені в активі балансу) і пасивні (ті, що розміщені у пасиві балансу).

Статті активу завжди характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси, кошти, дебітори та ін. Статті пасиву завжди характеризують джерела власних і залучених коштів: статутний капітал, прибуток, кредити банку, розрахунки з постачальниками тощо.

Рівні підсумки активу і пасиву балансу – це обов'язкова умова правильності його складання. У цьому виявляється балансове рівняння. Рівність зумовлена тим, що в обох його частинах відображено у вартісній оцінці одні й ті ж господарські засоби, тільки згруповані за різними ознаками: в активі — за складом і розміщенням, у пасиві — за джерелами їх формування. Кожна група господарських засобів, розміщених в активі, має відповідне джерело їх формування, відображене в пасиві балансу. Відсутність рівності підсумків активу і пасиву балансу свідчить про наявність помилок, допущених при його складанні.

Отже, бухгалтерський баланс — це * фіксування на певну дату (як правило, 1-ше число місяця) активів і пасивів, які складаються з окремих статей, * рівність активів і пасивів у грошовій оцінці.

2. Структура балансу

Змістовна частина бухгалтерського балансу визначається його будовою та структурою. У побудові балансу є як вітчизняна, так і світова практика (табл.3.1).

Таблиця 3.1

Порівняльна характеристика побудови активу і пасиву балансу

Рис. 3.1. Структура балансу підприємства.

Діючий в Україні бухгалтерський баланс призначається не тільки для відображення стану господарських засобів та джерел їх формування на певну дату, а й для одержання інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства, а також для задоволення потреб зовнішніх користувачів — статистичних, податкових, фінансових органів, банків, інвесторів.

Актив балансу складається з трьох розділів, а пасив — з п'яти розділів, у яких згруповано економічно однорідні засоби і джерела так, щоб з найбільшою ясністю простежувався взаємозв'язок між складом господарських засобів в активі та джерелами їх формування в пасиві балансу. Це істотно підвищує пізнавальні якості балансу, полегшує контроль та забезпечує аналіз фінансового стану підприємства.

У І розділі активу балансу "Необоротні активи" об'єднано статті: нематеріальні активи, основні засоби за первісною та залишковою вартістю (остання включається до валюти балансу), довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи.

У II розділі активу балансу "Оборотні активи" подають дані про грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу. До цього розділу належать: виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари, векселі одержані, дебітори, грошові кошти і їх еквіваленти. До еквівалентів грошових коштів відносять короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості (грошові документи, депозитні сертифікати, чеки).

У III розділі активу балансу "Витрати майбутніх періодів" подають інформацію про витрати майбутніх періодів. Це витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних періодів.

У І розділі пасиву балансу "Власний капітал" відображають власний капітал підприємства, що дорівнює частині активу підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань. До власного капіталу відносять: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток. Власний капітал є важливим джерелом активів підприємства.

У II розділі пасиву балансу "Забезпечення наступних витрат і платежів" подають інформацію про нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі, величину яких на дату складання балансу можна визначити тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, отриманих з бюджету та інших джерел. До цього розділу належать забезпечення виплат відпусток, гарантійних зобов'язань, додаткове пенсійне забезпечення, фінансування.

У III розділі пасиву балансу "Довгострокові зобов'язання" подають інформацію про залучені кошти банків, шляхом випуску підприємством облігацій на довгостроковій основі з нарахуванням відсотків. Це зобов'язання, які будуть погашені в строк більше одного року.

У IV розділі пасиву балансу "Поточні зобов'язання" відображають зобов'язання, які будуть погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу. Це зобов'язання за одержаними кредитами банку, виданими підприємством векселями, кредиторською заборго­ваністю за товари, роботи і послуги, поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, зі страхування, оплати праці тощо.

У V розділі пасиву балансу "Доходи майбутніх періодів" відображаються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів. До доходів майбутніх періодів відносять, зокрема, доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплату на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручку за вантажні перевезення, виручку від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентну плату за користування засобами зв'язку тощо.

Отже, розглянута структура бухгалтерського балансу дає змогу пізнати підприємство, дати характеристику стану господарських засобів і джерел їх формування на звітну дату в грошовому вимірнику. Тому не випадково баланс є першою формою звіту про фінансовий стан підприємства.

3. Вплив господарських операцій на баланс

В процесі діяльності кожного підприємства як господарські засоби, так і джерела їх утворення постійно змінюються. Господарські засоби та їх джерела під впливом господарських операцій збільшуються або зменшуються, що приводить і до зміни окремих статей балансу в активі й пасиві. У деяких випадках ці зміни зумовлюють появу нових статей балансу або зникнення інших.

Є чотири типи господарських операцій, які призводять до змін або лише в структурі господарських засобів, або лише у структурі джерел утворення господарських засобів, або у структурі господарських засобів і джерел їх утворення одночасно. Якщо взяти до уваги, що господарські засоби і джерела їх утворення знаходять своє відображення відповідно в активі і пасиві балансу, то можна зробити висновок, що вказані типи господарських операцій призводять до змін або в активі, або в пасиві, або в активі і пасиві балансу одночасно.

Перший тип господарських операцій передбачає, що зміни відбуваються лише в структурі господарських засобів, тобто активі балансу (одна стаття збільшується, а інша зменшується на одну і ту ж суму), але підсумок по активу в цілому залишається незмінним. (Н: видано кошти підзвіт, оприбутковано готову продукцію з виробництва, видано матеріали на виробництво та ін.)

Другий тип господарських операційпередбачає, що зміни відбуваються лише -в структурі джерел господарських засобів, тобто пасиві балансу (одна стаття збільшується, а інша зменшується на одну і ту ж суму), але підсумок по пасиву в цілому залишається незмінним. (Н: утримано податок із зарплати, оплачено рахунок постачальників за рахунок кредиту та ін.)

Третій тип господарських операційпередбачає, що відбувається одночасне збільшення як господарських засобів (збільшення окремих статей активу балансу), так і джерел господарських засобів (збільшення окремих статей пасиву балансу) на одну і ту ж саму суму. В цілому підсумок і по активу, і по пасиву балансу зростає, але в рівних частинах, що дозволяє зберегти баланс. (Н: одержано кредит, нарахована працівникам заробітна плата та ін.)

Четвертий тип господарських операцій передбачає, що відбувається одночасне зменшення як господарських засобів (окремих статей активу), так і джерел утворення господарських засобів (статей пасиву) на одну і ту ж суму. В цілому підсумок і по активу, і по пасиву балансу зменшується, але в рівних частинах, що дозволяє зберегти баланс. До операцій такого типу належать: виплата заробітної плати, дивідендів працівникам, погашення кредиторської заборгованості за одержані товари і матеріали, перерахування до бюджету податків і платежів та ін.

Розглянуті чотири типи операцій, які охоплюють всі можливі варіанти змін у балансі й дають змогу зробити такі висновки.

1.Кожна господарська операція зачіпає не менше ніж дві статті балансу.

2.Усе розмаїття господарських операцій, зводиться до чотирьох типів операцій.

3.Підсумок активу і пасиву балансу змінюється тільки тоді, коли господарська операція стосується одночасно засобів і джерел їх утворення.

4.Рівність підсумків активу і пасиву балансу зберігається після будь-якої операції, у цьому і полягає контрольний прийом подвійного відображення операцій.

Схематично зміни балансу під впливом операцій можна зобразити так:

Тип	Актив	Пасив
Збільшення	Зменшення	Зменшення	Збільшення

4. Порядок читання та аналізу балансу

Бухгалтерський баланс — це не тільки метод узагальнення інформації про стан та склад господарських засобів підприємства і джерел їх формування, а й форма фінансовоїзвітності,яка містить важливу інформацію про фінансовий стан підприємства. Тому необхідно вміти не тільки складати баланс, а й розуміти його, вміти його читати з метою економічного аналізу.

Читати баланс — це вміти всебічно розуміти й аналізувати його статті, в яких на певну дату відображаються майновий стан підприємства, розміщення засобів і джерел, розмір власних коштів, стан розрахунків та платоспроможність. Вміння читати баланс — це економічне і правове розуміння змісту кожної його статті, способу її оцінки та взаємозв'язку з іншими статтями.

Бухгалтерський баланс у загальних рисах можна представити за такою схемою

А=К+З

Зліва зображено активи підприємства (А), справа — власний капітал (К) і зобов'язання (3).

За цими даними можна скласти такі аналітичні співвідношення:

А=П; А = К + 3; К = А - 3.

Кожне з них має свої певні характеристики.

Так, перше співвідношення, або балансове рівняння, А = П є необхідною умовою розгляду балансу як за формою, так і за змістом. Власне з цього розпочинається ознайомлення з бухгалтерським балансом.

Друге співвідношення А = К + 3 умовно можна назвати структурним, оскільки засвідчує, з одного боку, склад майна — основні, оборотні засоби, тобто величину засобів вкладених у господарську діяльність, а з іншого — хто і в якій формі брав участь у створенні (формуванні) майна підприємства (власний капітал, кредити банків, кредиторська заборгованість постачальникам тощо). Зміна частки власних і залучених засобів буде свідчити про ступінь фінансової залежності підприємства від власників, акціонерів та кредиторів. За структурою бухгалтерського балансу можна визначити належність підприємства до певної галузі (виду) економічної діяльності (промисловості, сільського господарства, торгівлі, банківської, бюджетної діяльності тощо); організаційно-правових форм господарювання (приватне, колективне, комунальне, державне підприємство, господарське товариство тощо), за економічним призначенням продукту (продукція, виконані роботи, надані послуги).

У практиці бухгалтерського обліку мають місце такі види бухгалтерських балансів: початковий (вступний), періодичний, річний, об'єднавчий, роздільний, ліквідаційний, зведений, консолідований. Кожний з них відображає фінансовий стан підприємства за певних обставин і ступеня узагальнення даних.

Третє співвідношення К = А — 3 завжди характеризує вартість чистих активів, тобто майна, яке остаточно, після вирахування зобов'язань, є власністю підприємства і може бути об'єктом розподілу між засновниками чи акціонерами при ліквідації підприємства чи його закритті.

Як відомо з попереднього, баланс — це моментний показник зафіксованих на певну дату активів і пасивів підприємства. Причому у звітній формі балансу є дві дати: на початок звітного періоду і на кінець звітного періоду. Ця обставина дає можливість зіставляти показники балансу як у цілому, так і складові активу і пасиву в часі, визначати динаміку активів, зміни частки окремих статей чи розділів балансу, тобто структурні зрушення.

Однак при аналітичному вивченні бухгалтерського балансу слід пам'ятати його моментну природу і враховувати цю обставину, формулюючи висновки. Щоб висновки були коректними, з такої ситуації можна легко вийти, якщо в аналітичних розрахунках використовувати середні величини: середньоарифметичну просту або середню хронологічну, обчислені за даними на початок і кінець звітного періоду, на кінець кожного кварталу чи місяця.

За даними бухгалтерського балансу можна отримати важливі фінансово-аналітичні характеристики підприємства, а саме: оцінку ліквідності підприємства, оцінку фінансової залежності від зовнішніх джерел та ефективності використання активів підприємства.

Оцінка ліквідності активів підприємства в загальних рисах здійснюється шляхом розрахунку показників, де в чисельнику наводять дані активів за ступенем їх ліквідності (кошти та їх еквіваленти, оборотні активи, необоротні активи), а у знаменнику — дані про поточні зобов'язання підприємства.

Оцінка фінансової стійкості (залежності) підприємства здійснюється шляхом зіставлення основних розділів пасиву балансу: власного капіталу і залучених коштів (довгострокових і поточних), тобто знаходження співвідношення між джерелами власних і залучених засобів. Допоміжним є показник частки капіталу в активах.

Крім цих характеристик бухгалтерський баланс дає змогу розрахувати вартість власних оборотних активів, що необхідно для здійснення контролю їх використання, та показник ефективності використання активів, що дає оцінку результатам господарської діяльності підприємства.

Таким чином, бухгалтерський баланс є не тільки важливим методом узагальнення даних про господарські засоби підприємства і джерела їх формування, а й джерелом економічної інформації про кількісні та якісні параметри господарської діяльності підприємства, необхідні для оцінки, економічного аналізу і прийняття управлінських рішень.

Тема 4.1. Система рахунків бухгалтерського обліку

1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх призначення та будова.

2. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку.

1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх призначення та будова.

Зафіксована в первинних документах інформація за технологією облікового процесу підлягає реєстрації та класифікації (групуванню) з метою її систематизації з тим, щоб у кінцевому підсумку стати окремою статтею балансу. Відображення господарських операцій безпосередньо в бухгалтерському балансі практично недоцільне, оскільки після кожної операції довелося б складати новий баланс. Крім того, баланс як моментний показник складають на перше число місяця і він не містить узагальненої інформації про рух кожної групи засобів і їх джерел. Відомо, що бухгалтерський баланс дає оцінку активів тільки у грошовому вимірнику, а облік, наприклад, матеріальних цінностей потребує ще й натуральних вимірників. Тому поточний облік стану і змін засобів та їхніх джерел, сам

Читайте також:

1. III. Бухгалтерський баланс
2. V. Завдання.
3. VІ. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
4. Адаптація персоналу: цілі та завдання. Введення у посаду
5. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
6. АКТУАЛЬНI ПРОБЛЕМИ І ЗАВДАННЯ КУРСУ РОЗМIЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
7. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
8. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
9. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
10. Аналіз коефіцієнтів цільової функції
11. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
12. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА

Переглядів: 7345