• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Роздільне тримання засуджених до позбавлення волі у виправних і виховних колоніях (ст. 92 КВК України).

Залишення в слідчому ізоляторі чи направлення у виправну колонію максимального рівня безпеки засуджених до позбавлення волі для роботи з господарського обслуговування (ст. 89 КВК України).

Переміщення засуджених до позбавлення волі (ст. 88 КВК України).

Правове регулювання виконання покарання у виді позбавлення волі та довічного ув’язнення.

Питання 2. Виконання покарань в виді позбавлення волі та довічного ув’язнення.

- Кримінальний Кодекс України, ст. 63,64

- Кримінально-виконавчий кодекс України, розділ III (ст. 86-101), IV (ст. 150 - 151-2)

- Правила внутрішнього розпорядку УВП, розділ IV,XVII

2. Визначення засудженому до позбавлення волі виду колонії (ст. 86 КВК України)

Вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.

3. Направлення засуджених до позбавлення волі для відбування покарання (ст. 87 КВК України)

Особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили.

Протягом цього строку засуджений має право на короткострокове побачення з близькими родичами.

Порядок направлення засуджених до виправних і виховних колоній визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Засуджені направляються до місця відбування покарання і переміщуються в разі необхідності з одного місця відбування покарання в інше під вартою.

Переміщення засуджених під вартою здійснюється з додержанням правил тримання: чоловіки окремо від жінок; неповнолітні — від дорослих; підслідні, які притягуються до кримінальної відповідальності по одній справі, — окремо між собою; засуджені до довічного позбавлення волі — окремо від інших категорій.

Хворі на активну форму туберкульозу легенів, психічно хворі — окремо між собою і окремо від здорових, у разі потреби за висновком лікаря — в супроводі медичного працівника.

При переміщенні засуджених під вартою їм забезпечуються необхідні побутові і санітарно-гігієнічні умови.

При переміщенні засуджених під вартою вони забезпечуються колонією (органом-відправником) одягом і взуттям за сезоном, а також харчуванням за встановленими нормами на весь період прямування.

Переміщення засуджених під вартою здійснюється за рахунок держави.

Порядок переміщення засуджених під вартою визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України відповідно до цього Кодексу.

Осіб, вперше засуджених до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, може бути за їхньою згодою залишено у слідчому ізоляторі чи направлено у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування.

Залишення засуджених для виконання роботи з господарського обслуговування проводиться наказом начальника слідчого ізолятора, а направлення їх у виправну колонію максимального рівня безпеки — центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань за наявності письмової згоди засуджених.

Засуджені, які залишені в слідчому ізоляторі чи направлені у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування, тримаються ізольовано від інших осіб на умовах, передбачених цим Кодексом для виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки.

6. Тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі і переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора (ст. 90 КВК України).

У порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, засуджений при необхідності провадження слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою або цією ж особою, за який вона не була засуджена, чи у зв’язку з розглядом справи в суді може бути тимчасово залишений в слідчому ізоляторі або переведений з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора.

У колоніях встановлюється роздільне тримання:

- чоловіків і жінок,

- неповнолітніх і дорослих.

Вперше засуджені до позбавлення волі тримаються окремо від тих, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.

Ізольовано від інших засуджених, а також роздільно тримаються:

засуджені до довічного позбавлення волі;

засуджені, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі;

засуджені, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії.

Окремо тримаються чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності.

Окремо тримаються засуджені, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах.

Установлені цією статтею вимоги роздільного тримання засуджених не поширюються на лікувальні заклади місць позбавлення волі і колонії, призначені для тримання і лікування інфекційних хворих засуджених.

Порядок тримання засуджених у лікувальних закладах і цих колоніях визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Читайте також:

1. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
2. Аконність залишення засуджених у слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування.
3. Аналіз комплексних статей витрат: витрат на утримання та експлуатацію устаткуван­ня, цехові, загальногосподарські, поза виробничі витрати.
4. Аналогія - спосіб отримання знань про предмети та явища на основі їхньої подібності з іншими.
5. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
6. Благоустрій та утримання території населених пунктів.
7. Бюджети місцевого самоврядування – це бюджети територіальних громад сіл, їх об’єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах)(ч.3 ст.5 БК України).
8. В основу визначення витрат певного періоду покладено можливість одночасного визнання доходу, для отримання якого вони здійснені, і навпаки.
9. Валідація НАССР- отримання об'єктивного доказу того, що елементи НАССР-плану результативні.
10. Видатки на утримання органів державного управління, органів місцевої влади та місцевого самоврядування.
11. Види процедур отримання аудиторських доказів за їх типом
12. Види процедур отримання аудиторських доказів за їх характером

Переглядів: 641