Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Поняття про прикметник. Загальна характеристика семантичних, морфологічних і синтаксичних особливостей прикметників.

Прикметник — частина мови, що виражає статичну (постійну) ознаку за допомогою синтаксично залежних граматичних категорій роду, числа й відмінка. (Грищенко А.П.)

Поняття якості у прикметнику може бути виражене безпосередньо (веселий учень, зелений чай, солодкий цукор); через відношення до інших предметів (морське повітря, безкраїй степ, осінній день), через відношення до особи чи істоти (Олегів капелюх, братове слово, жайворонкова пісня).

Розглядаючи частиномовну природу прикметника, важливо звернути увагу на ті головні лінії, які пов'язують його з іменником.

Прикметник подібно до іменника становить іменну частину мови, але має своєю семантичною основою не предметність, а ознаку (якість, властивість, відношення). При цьому семантичні основи іменника й прикметника не взаємовиключають, а тільки взаємодоповнюють одна одну.

Ступінь конкретизації й усвідомлення предмета, позначуваного іменником, тим виразніший, чим більша кількість ознак, які характеризують, описують його. Позамовні взаємозв'язки між предметами й ознаками у плані мовного вираження виявляються в тому, що іменник як виразник предметності сполучається з різними прикметниками — виразниками ознак, Так, день може бути осінній, весняний, зимовий, літній, сонячний, похмурий, теплий, холодний, довгий, короткий, щасливий, нещасливий, важкий, святковий, робочий, пам'ятний, близький, далекий і навіть золотий. У свою чергу, один і той самий прикметник поєднується з різними іменниками, конкретизуючи свій значеннєвий обсяг або ж розвиваючи нові значення. Зіставлення двох словосполучень — золотий годинник і золоті обжинки, золота осінь — показує, що в першому випадку прикметник виступає у своєму первинному, узвичаєному загальномовному значенні (пор.: годинник із золота годинник, виготовлений із золота золотий годинник), тоді як у другому безпосередній зв'язок з матеріально-речовинною семантикою втрачається, а прикметник повністю набуває образної, переносної функції. Загальномовне закріплення вторинних прикметникових значень особливо показове на прикладі сталих словосполучень і фразеологізмів, наприклад: золота осінь, золота голова і характеристика здібної, обдарованої людини), золоте серце, золоте слово (золоті слова), золоте весілля, золотий вік, золоті гори обіцяти, золоте дно, золота молодь, золота середина, золотий фонд (у значенні: особливо цінна творча спадщина).

З морфологічного погляду між іменником і прикметником існують істотні відмінності. На відміну від іменників форми роду, числа і відмінка прикметників не є самостійними, вони залежать від іменника, з яким прикметник узгоджується: мудра людина, учнівський зошит, лелече гніздо; мудрої людини, учнівського зошита, лелечого гнізда; мудрі люди, учнівські зошити, лелечі гнізда. Частина прикметників може мати семантично вмотивовану категорію ступеня вияву ознаки, що знаходить граматичне вираження у формах ступенів порівняння. Вступаючи у синтаксичний зв’язок з іменником, прикметник відповідає на питання про предмет: який? яка? яке? чий? чия? чиє?

Синтаксичні функції прикметника випливають з властивого йому категоріального значення. Основною з них є, звичайно, атрибутивна: вступаючи в синтаксичний зв'язок з іменником і узгоджуючись з ним у роді, числі й відмінку, прикметник виступає узгодженим означенням у структурі речення, наприклад: Вона вперше в своєму житті бачила море і тепер увесь час милувалась безконечними його просторами то голубим, тосинім,а то чисто зеленимлоном, світанками, яснимиднями, чудовимивечорами (С. Скляренко). Перлове небо прибрало землю у сірі тони (М.Коцюбинський). На білу гречку впали роси, Веселі бджоли одгули, Замовкло поле стоголосе В обіймах золотої мли (М.Рильський).

Виступаючи в ролі іменної частини складеного присудка, прикметник виражає ознаку, приписувану в реченні підметові, але, на відміну від означальної функції, він бере безпосередню участь у структурній організації речення, виражає один з його граматичних складників. Саме з предикативною функцією найбільшою мірою пов'язана синтаксична активність прикметника, яка виявляється у здатності до іменникового й дієслівного керування. Пори такі приклади: Вінбув безмежно вдячний матері за її чуйність, самовідданість (І. Вільде); Важка навіть голка для солдата в поході! (О. Гончар). Гори були прозорі й легкі в ці останні дні ясного гірського літа (О.Гончар).

Субстантивований прикметник може виконувати роль підмета і додатка. Наприклад: Добре далеко чути, а погане – ще далі. (Нар. тв.); Я зустрівся з давнімзнайомим.


Читайте також:

  1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
  2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
  3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
  4. II. Поняття соціального процесу.
  5. IV. ВИМОГИ ПРОФЕСIЇ ДО IНДИВIДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГIЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФАХIВЦЯ
  6. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
  7. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  8. А/. Поняття про судовий процес.
  9. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
  10. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
  11. Автокореляційна характеристика системи
  12. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Особливості відмінкових закінчень іменників четвертої відміни | Якісні прикметники.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.