Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Філософія Г.С. Сковороди

Філософська думка в Києво-Могилянській академії.

Наступний етап у розвитку української філософії припадав на початок XVII-XVIII ст., він пов`язаний з необхідністю подолання кризових явищ у розвитку духовної культури України. Відомо, що у цей час Західна Європа переживала добу Просвітництва, як період, пов`язаний з певними досягненнями в розвитку європейської культури, тому Україна не могла стояти осторонь цього процесу. Частина її духовної культури також була зорієнтована на процес європеїзації. Кризові явища в українській православній церкві зумовили пошук нових позитивних аргументів на захист релігійних цінностей на рівні окремої людини й держави загалом.

Найвідомішими тогочасними форпостами духовності були братські школи. В 1631 р. Петро Могила заснував Лаврську школу , яка після злиття з Київською братською школою заклала фундамент Київської колегії, яку згодом стали називати Києво-Могилянським колегіумом. Власне, у цьому навчальному закладі вперше філософія була відокремлена від богословських дисциплін, викладання філософії в формі античних знань адаптувалося до потреб української культури. Подальший розвиток філософської думки в Україні був пов`язаний з мислителями цієї школи. Насамперед Інокентієм Гізелем, Феофаном Прокоповичем, Г. Щербанськимта ін.

Серед філософської проблематики , яку розробляли викладачі й випускники Києво-Могилянської академії, на перший план виступають проблеми світоглядно-методологічного й теоретичного пізнання оточуючого світу. Вирішувати ці проблеми філософи пропонують за допомогою конкретних наукових методів і практики наукового експерименту , які були характерні для філософії Нового часу. Діяльність учених Києво-Могилянської академії була прикладом різкого розмежування філософії й теології, критичного переосмислення авторитаризму (притаманному середньовічній схоластиці) , наповнення логіки раціональним змістом , відокремлення наукового знання як головного в пізнанні навколишнього світу , людини та її сутності.

Викладачі Києво-Могилянської академії поряд із вітчизняною світоглядно-філософською традцією широко використовували досягнення західноєвропейської науково-філософської думки епохи Відродження та Нового часу. Саме тут, унаслідок творчої взаємодії вітчизняної та західноєвропейської філософської традиції, виникає і раціонально-натуралістична лінія.

Серед навчальних дисциплін на одне з перших місць виходить риторика, в цьому виявилися гуманістичні пріоритети у сфері знань. Адже „слово” тлумачилося київськими риторами водночас як „знання „ і „доброчесність”. Риторика в ідейному кліматі Києво-Могилянської академії посідала вище місце, ніж логіка, оскільки остання є мистецтвом „доведення”, перша ж як мистецтво „переконувати” більш відповідала українській національній (екзистенціальній) традиції своєю апеляцією не стільки до „голови”, скільки до „серця”.

У філософській спадщині діячів Києво-Могилянської академії спостерігається поступова переорієнтація в напрямку від богопізнання до пізнання природи і людини, відхід від догматизму й авторитаризму. Дослідження проводилися: з натурфілософії, гносеологічної проблематики, антропології, місця людини у безмежному Всесвіті.

Учені Києво-Могилянської академії зробили величезний внесок у становлення не тільки класичної української філософії , але і у розвиток духовної культури України загалом.

Григорій Савич Сковорода - однин з найвидатніших українських філософів, представник Просвітництва, педагог, поет, мандрівний філософ-проповідник. Головними творами ,що презентують його філософськи погляди, були «Басня Езопова», «Розмова п`яти подорожуючих про істинне щастя в житті» та ін.

Основоположною ідеєю Сковороди став винайдений ним закон елімінації важких справ – "те, що потрібно, не важко, а те , що важко - не потрібно". Цей закон є прикладом пошуку засад принципів філософії , що можуть привести людину до щастя. Розвиток практичної філософії став головною метою філософствування Сковороди.На філософському дискурсі мислителя позначилися просвітницькі цінності тогочасного суспільства. Основним предметом його інтересу були релігія та мораль.

Одна з перших моделей світобудови філософа Сковороди містить його концепцію "двох натур" , згідно з якою весь світ, що оточує людину , має "дві натури" - зовнішню, видиму (матеріальну) й внутрішню, невидиму (Бог). Натури перебувають у певному взаємозв`язку , взаємозалежності, що впливає на розвиток світу загалом.

Одночасно з теорією двох натур Сковорода розробляв теорію "трьох світів". Остання мала дати відповідь на питання про сутність предметів та явищ світу. Згідно з нею ,уся дійсність поділяється на три світи – "макрокосмос" (природа), "мікрокосмос" (людина) й "світ символів" (Біблія). Кожний з цих світів водночас складається з "двох натур" - видимої та невидимої, внутрішньої (духовної, Божої) та зовнішньої ("тварної", "створенної", матеріальної).

Серцевиною філософії Сковороди є його етика як шлях людини до щастя , розуміння добра і зла , сенсу людського існування. Філософ вважав, що людина може досягнути щастя або самостійно, або за допомогою інших людей. Але в будь-якому разі головною умовою його досягнення стає відповідність потребам внутрішньої натури, виявом чого є спорідненість праці. Інакше кажучи , людина повинна узгодити душевні бажання з можливістю їх реалізації в об’єктивній дійсності.

Філософія Г. Сковороди є оригінальним поєднанням ідей античної та західноєвропейської філософії, вона зосереджується на людинознавчій, етико-гуманістичній проблематиці.


Читайте також:

  1. Академічна філософія кінця – XIX – поч. XX ст.
  2. Антична філософія
  3. Антична філософія.
  4. Антична філософія.
  5. Антропологічна спрямованість філософії Г.С.Сковороди.
  6. Антропологічно-гуманістична філософія XX ст.
  7. Антропологічно-ірраціоналістична філософія
  8. Б ) Філософія епохи схоластики
  9. Гуманістична філософія епохи Ренесансу.
  10. Давньогрецька антична філософія
  11. Давньоіндійська філософія
  12. Давньоіндійська філософія.




Переглядів: 693

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Філософія доби Відродження | Українська філософія другої половини XIX ст.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.