Науковий менеджмент був не лише історично першою сукупністю багатьох наукових шкіл, а й сузір'ям надзвичайно талановитих людей того часу. Слід зазначити, наприклад, що чи не найвидатніший інженер-винахідник Г. Емерсон володів 19-ма мовами, вчився у Німеччині, Англії, Італії, Франції, Греції. Певний час він очолював факультет іноземних мов в Університеті штату Небраска. Ф. Тейлор, на могилі якого в його рідному місті Філадельфії красномовно написано: "Батько наукового менеджменту", створив теорію різання металів, хоча був управляючим металургійної компанії "Мідвейл Стіл". Він був автором понад 100 патентів. І, може, найголовніше полягає в тому, що всі названі дослідники були діючими менеджерами, бізнесменами. Свої ідеї вони розробляли виходячи з практичних потреб, і на практиці ідеї перевірялися. Найпереконливішими доказами правильності наукових розробок були результати діяльності фірм, якими вони керували.
Школа наукового менеджменту переконливо довела, що ефективне управління дає змогу досягти максимального випуску продукції з мінімальними витратами. Ця школа також розробила методи організації ефективної колективної праці. Серед головних представників цієї школи – Ф. Тейлор, Г. Форд, Ф. та Л. Гілбрети, Г. Гант, Г. Емерсон, М. Кук, Ф. У. Кларк.