Система поверхневого поліпшення природних кормових угідь.

План.

Шляхи збільшення виробництва кормів.

Лекція №2

Тема:Система і заходи щодо поліпшення природних кормових угідь

1. Сучасний стан природних кормових угідь і шляхи їх відновлення.

2. Система поверхневого поліпшення природних кормових угідь.

3. Система корінного поліпшення природних кормових угідь.

Література:

Єрмакова Л.М. «Кормовиробництво», с. 241 ...250

1.Сучасний стан природних кормових угідь і шляхи їх відновлення.

У сучасних умовах в зв’язку з припиненням фінансування державою робіт щодо поліпшення природних кормових угідь, а також з урахуванням обмежених можливостей господарств у коштах на придбання техніки і добрив, збільшення виробництва кормів на луках повинно базуватись, передусім, на використання їх власних ресурсів, зокрема органічних і сидеральних добрив, місцевих вапнякових матеріалів, насіння власного виробництва, а також біологічних факторів, як азотфіксація, повернення в кругообіг поживних речовин, закріплених у дернині та підвищення довголіття травостою. Реалізація біологічного потенціалу лучних агроекосистем дасть змогу значно знизити витрати на докорінне поліпшення луків, енергетичні і трудові ресурси, на відновлення родючості грунту та ін.

У виробництві використовують два основних способи поліпшення природних кормових угідь: поверхневе і докорінне.

Поверхневе поліпшення – це система заходів спрямованих на покращення видового складу і підвищення продуктивності природного травостою шляхом незначного впливу на дернину. Ці заходи передбачають створення оптимальних умов росту і розвитку господарсько-цінних рослин та підвищення їх продуктивності.

Поверхневе поліпшення проводять за таких умов:

· при перехідному стані від нещільнокущової до щільнокущової стадії, коли у травостою не менше 30-40% цінних видів трав;

· поверхня грунту зайнята не більше, ніж на 15-20 % окремо стоячих дерев і чагарників;

· поверхня дернини менше 20% покрита купинами різного походження;

Без урахування вищезазначених критеріїв вибору способу поліпшення природних кормових угідь, з метою боротьби з водною та вітровою ерозією на схилах балок, ярів, заплавах, річок – слід проводити поверхневе поліпшення.

Поверхневе поліпшення проводять за таких умов:

· при перехідному стані від нещільно кущової стадії, коли у травостою не менше 3-40% цінних видів трав;

· поверхня грунту зайнята не більше, ніж на 15 -20% окремо стоячих дерев і чагарників;

· поверхня дернини менше 20% покрита купинами різного походження;

Без урахування вищезазначених критеріїв вибору способу поліпшення природних кормових угідь, з метою боротьби з водною та вітровою ерозією на схилах балок, ярів, заплавах річок – слід проводити поверхневе поліпшення.

Система поверхневого поліпшення природних кормових угідь включає такі види робіт:

· культуртехнічні;

· поліпшення та регулювання водного і повітряного режиму грунту;

· внесення добрив та хімічна меліорація;

· підсівання трав у дернину;

· боротьба з бур’янами.

Культуртехнічні роботи – це група заходів окультурення поверхні сіножатей і пасовищ, якими передбачено розчистку угідь від зрідженої чагарниково-деревної рослинності, пеньків, купин, каміння, весняних насосів паводковими водами, решток трав.

* Розчищення поверхні луків від деревної рослинності проводиться механічним або хімічним способами. Для цього видаляють дерева, чагарники, пеньки з коренями. Ями, що утворилися після їх видалення, засипають землею, вирівнюють поверхню і підсівають трави. Біля річок та схилів ярів обов’язково залишають деревну рослинність для захисту від водної ерозії. У місцях швидкої течії річок висаджують водозахисні смуги завширшки до 5 м. Механічну розчистку проводять протягом всього вегетаційного періоду. Для роботи кущорізів кращі умови в осінньо-зимовий період при висоті снігового покриву до 40 см.

Хімічну обробку арборицидами доцільно проводити рано навесні в момент початку розпускання листків.

Знищення купин, кротовин проводять на тих ділянках, де вони займають до 15-20% загальної площі. Дрібні слабо задернілі купини і кротовини розрівнюють весною або восени шлейфами чи перевернутими боронами. Більші за розміром та задернілі купини і кротовини розрівнюють весною або восени шлейфами чи перевернутими боронами. Більші за розміром та задернілі – дисками, рейковими волокушами або фрезами.

Розчищення заплавних луків від наносів, сміття, каміння, залишків скирт ( сіножаті), залишків незібраної трави проводять відразу після спадання заплавних вод і підсихання грунту тракторними граблями. Намулом, що перевищує 10 см розпушують боронами в 2-3 сліди, щоб надати кращі умови для весняного відновлення травостою. Випалювання решток незібраної трави позитивне за наявності у травостою переважно кореневищних трав.

Планування поверхні збільшує їх корисну площу, запобігає заболочуванню і забур’яненню . Проводять його болотними фрезами, бульдозерами, скреперами. Цей захід проводиться за наявності ям та нерівності поверхні грунту. Проводять в період вегетації при нормальному зволоженні грунту. Після вирівнювання підсівають трави і коткують грунт.

Поліпшення та регулювання водного і повітряного режимівпроводять при тимчасовому надмірному або недостатньому природному зволоженні кормових угідь.

* Відведення застійних поверхневих вод(весняні та дощові) здійснюють шляхом нарізування болотними або звичайними плугами неглибоких канавок у напрямку стоку. Цей захід запобігає заболочуванню лук і створює нормальний водний режим із збереженням у травостою цінних лучних трав.

* Кротовий дренаж облаштовують на перезволожених ділянках з ґрунтами важкого механічного складу. Кротові дрени закладають на глибині 40-50 см з відстанню між ними 1-2 м за допомогою кротового плуга або дренажно-кротових машин з

обов’язковим виходом їх на водовідну канаву. Строк дії дрен

2-3 роки. Підтримання підгрунтових вод на рівні 50-70 см від поверхні грунту забезпечує збереження травостою і сприяє продуктивному довголіттю сіножатей і пасовищ. Облаштовують дрени при висиханні поверхні грунту після першого укосу або після двох циклів випасання.

* Снігозатримання – важливий захід регулювання водного режиму в умовах недостатнього зволоження, особливо на схилах. Проводять його на сіяних і природних кормових угіддях з цінним травостоєм. Завдяки цьому заходу накопичується вода у грунті, підвищується стійкість рослин до посухи.

* Лиманне зрошення – застосовують у степових районах шляхом облаштування спеціальних земляних валів висотою 50-70 см впоперек схилу. У результаті утворюються ділянки поверхні, які заповнюються водою в період весняної повені. Воду утримують 20-25 днів, а потім її залишки випускають. Цей захід значно поліпшує водний режим грунту посушливих степових пасовищ.

Внесення добрив та хімічна меліорація. Добрива – один з основних засобів підвищення продуктивності сіножатей і пасовищ, особливо на досттньозалежних грунтах. Найбільшу віддачу забезпечує повне мінеральне добриво. Незбалансоване удобрення азотом без РК не тільки стримує підвищення врожаю злакових травостоїв, а й призводить до його зрідження. Під бобово- злакові сумішки при насиченості бобовим комплексом 30-40% і більше визначають залежно від рівня планової урожайності, рівня забезпеченості грунтів рухомими формами поживних елементів.

Для забезпечення нормальних умов росту та подовження строку використання травостоїв, реакцію ґрунтового розчину регулюють шляхом внесення вапна на кислих грунтах. Грунти з лужною реакцією потребують гіпсування в дозі від 3 до 10 т\га гіпсу.

Підсівання трав у дернину. Доцільність підсівання лучних трав у дернину можлива при зрідженому та недостатньо розвиненому травостою, особливо на заплавних луках після тривалого затоплення поверхневими водами, при знищенні чагарників і купин, при випаданні з рослинного покриву цінних видів трав. Особливості вибору трав для підсіву – інтенсивний початковий ріст і висока конкурентноздатність та відповідні грунтово-кліматичні умови.

В умовах нормального зволоження в непорушеному дернину підсівають тільки бобові трави, а омолоджену дернину ( дискування, фрезування) - бобово-злакові сумішки. В умовах недостатнього зволоження підсівання бобових трав та їх сумішок у непорушену дернину менш ефективне, ніж після фрезування або дискування.

До складу сумішок для підсівання включають злакові та бобові трави кількох ботанічних груп:

· для короткострокового використання доцільно включати бобові трави з нещільно кущовими злаками;

· для довгострокового використання крім вищезазначених додають кореневищні злаки.

Строк підсівання – рання весна. За достатнього природного зволоження., або на зрошуваних угіддях проводять після першого укосу в ретельно оброблену дисками або фрезами дернину до кінця серпня. Не варто підсівати в суху погоду у кінці серпня-вересня, тому що сходи не встигають укорінити і вимерзають взимку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Історія розвитку кормовиробництва.	\|	Площа природних кормових угідь.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.