• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

СПІВПРАЦЯ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З ПЕДАГОГІЧНИМ КОЛЕКТИВОМ

Тема 3.5. РОБОТА З ПЕДАГОГІЧНИМ КОЛЕКТИВОМ

Література:

1. Робота практичного психолога з педагогічним колективом [Електронний ресурс] / Режим доступу: nv-imc.edukit.zt.ua/

2. Взаємодія педагогів і шкільних психологів у навчально-виховному процесі [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent. php3?m=6&n=71&c=1663

Сучасна школа переживає нині досить складний період, коли здійснюється рішучий поворот педагогічного процесу до особистості школяра. Нова школа має поважати гідність кожного учня, його індивідуальні запити й інтереси, створювати сприятливі умови для самопізнання, саморозвитку, самовизначення та самореалізації особистості школяра. Під час навчально-виховної діяльності має відбуватися цілеспрямований розвиток певної системи психічних якостей особистості учня, що так необхідно для сучасного життя.

Діяльність практичного психолога в школі здійснюється у співпраці з усіма учасниками навчально-виховного процесу. Професійна взаємодія з вчителем – важлива складова цієї діяльності, оскільки від неї залежить ефективність навчально-виховного процесу в цілому. Скоординованість дій психолога і вчителя забезпечує єдність, цілісність психолого-педагогічного впливу як на особистість учня, так і на його батьків, що зрештою сприяє підвищенню рейтингу закладу шкільної освіти.

Отже, професійна взаємодія психолога з вчителем є однією з найважливіших умов успішності психологізації навчально-виховного процесу. В організаційному плані в умовах школи це потребує спільного планування, координації та реалізації елементів системи психолого-педагогічної взаємодії психолога і вчителів протягом навчального року. Як свідчить практика, складовими цієї системи можуть бути семінари особистісного зростання для вчителів, участь у яких дає змогу ознайомитися з психічними властивостями особистості, віковими потребами учнів, з методами психологічного розвантаження школярів під час уроку тощо.

Методи і прийоми системи психолого-педагогічної взаємодії на практиці можуть також втілюватись у зміст і форми проведення шкільних уроків, роботу гуртків, секцій, клубів, різних заходів, що сприяють гармонійному становленню особистості школяра. Суттєву роль у цьому процесі мають відігравати психологічні спецкурси, спрямовані на активізацію самопізнання і саморозвиток учнів.

Є актуальним фундаментальне методологічне положення Г. Костюка про те, що виховувати – означає значною мірою проектувати поступове становлення якостей особистості і керувати здійсненням накреслених проектів. Можливість такого поступового формування якостей особистості відкривається за умови тісної взаємодії вчителя з психологом в процесі спільного планування та здійснення діагностично-корекційної роботи в учнівському колективі.

Нині школа має можливість використовувати інноваційні психолого-педагогічні розробки, методики, результати проведення експериментальних майданчиків.

Згідно з моделлю психологічних якостей особистості, процес професійної взаємодії психолога і вчителя включає такі компоненти:

1) потребнісно-мотиваційний (потреба у взаємодії, мотивація);

2) інформаційно-пізнавальний (спільний інформаційний простір);

3) цілеутворюючий (план спільної діяльності);

4) емоційно-почуттєвий (психологічна сумісність);

5) результативний (досягнення та аналіз результатів).

Професійна взаємодія психологів і вчителів має грунтуватися на взаємозбагаченні необхідними знаннями і вміннями. В процесі взаємодії психолог допомагає вчителеві пізнавати й враховувати індивідуальні особистісні характеристики учнів, зокрема:

1) типологічні (особливості темпераменту);

2) інтелектуальні;

3) характеріологічні (зокрема, виявлені акцентуації характеру дитини);

4) мотиваційні (провідні мотиви, смисли);

5) комунікативні(здатність до комунікації, особливості поведінки в колективі).

Знання про внутрішній світ дітей надзвичайно потрібні класному керівникові, зміст роботи якого визначається широким, різноманітним і складним спектром його професійної діяльності. Слід зазначити, що на практиці все актуальнішою стає проблема взаємодії психолога і класного керівника під час виховних годин. Така взаємодія дає змогу ознайомити учнів з методиками самовдосконалення визначних особистостей в історії людства, вирішити конкретні проблеми класу, звернути увагу на форми спілкування учнів між собою та з вчителями, заохотити до формування в собі позитивних якостей характеру, до роботи над своєю емоційно-почуттєвою сферою, стимулювати внутрішню мотивацію до відповідного мислення, дій, духовних потреб, зорієнтувати дітей на необхідність самополіпшення, згармонізувати колектив класу.

Насамкінець визначимо найтиповіші форми і види професійної взаємодії психолога і вчителя:

§ спільне планування уроків і заходів на початку року;

§ безпосередня взаємодія під час уроків;

§ проведення виховних годин, зустрічей в позаурочний час;

§ проведення релаксацій під час перерв;

§ спільна робота з батьками у формі лекцій, семінарів, тренінгів;

§ спільна підготовка учнів до олімпіад, іспитів;

§ робота з обдарованими та проблемними дітьми;

§ спільне проведення індивідуальних психологічних консультацій.

Отже, взаємодію психолога і вчителя слід розглядати як спільну професійну діяльність, зумовлену особистісними потребами і мотивами та спрямовану на досягнення гармонійного розвитку особистості школярів.

Злагоджена взаємодія психолога і вчителя відкриває шлях до використання багатьох ще не задіяних резервів освітнього процесу, адже такий підхід складає підґрунтя не тільки особистісного зростання школярів та скоординованості дій усіх учасників навчально-виховного процесу, але й гармонізації колективу навчального закладу в цілому.

3.5.2. НАПРЯМИ РОБОТИ З ПЕДАГОГІЧНИМ КОЛЕКТИВОМ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Метоюспівпраці психолога з педагогічним колективом дошкільної установи є підвищення рівня психологічної компетентності, заохочення до вивчення кожної дитини, розвиток психологічного мислення, допомога кожному вихователеві в опануванні методів індивідуального і особистісно зорієнтованого підходу у вихованні, вміння визнавати кожну дитину підростаючою особистістю, поважати її і надавати відповідної допомоги.

Зміст психодіагностичної роботи відображає:

1. Вивчення звернень вихователів усіх груп, спеціалістів, які ведуть гуртки, студії, щодо психологічних проблем, пов’язаних з дітьми та їхніми батьками.

2. Аналіз планів вихователів стосовно їх відповідності віку та можливостям дітей.

3. Вивчення рівня комунікативних умінь і навичок, ціннісних орієнтацій тощо.

4. Вивчення ступеня готовності вихователя до інноваційної діяльності.

Психологічна просвіта та психологічна профілактика у роботі з педколективом передбачає:

1.Прогнозувати, планувати і здійснювати систему освітніх заходів, які мають на меті підвищення психологічної культури і професійної компетентності вихователів.

2.Практична допомога вихователям у створенні розвивального середовища та сприятливого психологічного клімату у групах:

1) навчати вихователів аналізувати наявне предметне та ігрове середовище у групах з метою визначення його придатності для індивідуальних і колективних занять дітей; періодично вносити зміни під час організації ігрового середовища;

2) допомагати вихователям у підготовці до прийому нових дітей. Допомагати застосовувати метод психолого-педагогічного спостереження за взаєминами дітей, звертаючи увагу на такі прояви:

хто з ким приятелює, дружить, на яких засадах виникає дружба, кого у групі поважають (не поважають), з ким не дружать;

хто з ким грається, у що граються, рівень гри;

хто чим цікавиться;

які нахили мають діти;

що є характерним для спілкування між дітьми;

якою є культура поведінки, етика стосунків дітей;

розвиток мовлення, мислення, уваги, уяви у дітей;

3) надавати психологічну допомогу в організації життя дітей у групах; у розподілі групи на підгрупи для проведення занять; у проведенні індивідуальної роботи з дітьми;

4) привчати вихователів аналізувати своє ставлення до кожної дитини і ставлення дітей до вихователя, внутрішні причини емоційного несприйняття деяких вихованців;

5) допомагати їм коригувати своє ставлення до дитини;

6) складати для вихователів індивідуалізовані програми навчально-виховного впливу на ту чи іншу дитину (за зверненнями вихователів), залучаючи вихователів до створення та обговорення цих програм;

7) надавати вихователям допомогу у залученні батьків до співпраці, підтримуванні в них інтересу до життя групи.

3.Організовувати психолого-педагогічні консиліуми із залученням педагогічних працівників, лікаря з метою аналізування поведінки та розвитку дитини (за зверненнями вихователів, батьків, або за ініціати­вою психолога).

4.Проводити заняття (семінари, дискусії, «круглі столи», обговорення) за зверненнями вихователів: психологічний аналіз як державних, так і варіативних програм для дошкільних закладів, ознайомлювати з но-винками вітчизняної та світової психологічної літератури; обговорювати сенсаційні педагогічні повідомлення, цікавий досвід, педагогічні інновації, визначати доцільність їх упровадження; прогнозувати зміни у власній роботі, заохочувати до творчого опрацювання змісту і форм роботи з дітьми на основі досвіду і нахилів вихователів.

Читайте також:

1. Будова СВА. Стандарти практичного застосування.
2. ВЗАЄМОДІЯ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З БАТЬКАМИ ШКОЛЯРІВ
3. Вимоги до психолога-спеціаліста психологічної служби України
4. Відкритість-замкненість, монологічність-діалогічністьу роботі практичного психолога
5. Головний етичний орієнтир психолога
6. ДОКУМЕНТАЦІЯ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГА
7. Етичні принципи у роботі психолога
8. Завдання до практичного заняття №2.
9. Загальна характеристика професійної діяльності психолога у спорті вищих досягнень.
10. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОЧОГО МІСЦЯ ПСИХОЛОГА
11. ЗВЕРНЕННЯ БАТЬКІВ ДО ПСИХОЛОГА
12. Зв’язки і співпраця із ЗМІ – механізм взаємодії.

Переглядів: 8849