Вступ, його композиція

Зміст

Рис. 2.2. Титульний аркуш дисертації

Рис. 2.1. Схема функціональної залежності структурних частин дисертації

Титульний аркуш дисертації (рис. 3.2) є першою сторінкою дисертаційної роботи і заповнюється за строго визначеними правилами.

Верхня частина титульного аркуша дисертації містить найменування наукової організації або вищого навчального закладу, де виконана дисертація. Далі вказують прізвище, ім'я, по батькові автора (в називному відмінку); індекс УДК. У середній частині наводять назву дисертації; шифр і найменування спеціальності; науковий ступінь, на який претендує здобувач, ближче до правого краю титульного аркуша вказують науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові наукового керівника або наукового консультанта; місто і рік її написання (без слів "рік"). ^ч

На титульному аркуші дисертації обов'язково зазначається "На правах рукопису" та гриф обмеження розповсюдження відомостей (за необхідності).

Зміст подають на початку дисертації після титульного аркуша. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків та ін. (рис. 8.3).

Рис. 2.3. Зразок оформлення змісту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук

Заголовки змісту мають точно повторювати заголовки в тексті. Скорочувати або давати їх за іншою редакцією, послідовністю і підпорядкованістю порівняно із заголовками в тексті не можна.

Заголовки необхідно розмістити один під одним. Заголовок кожного наступного ступеня зміщують на три—п'ять знаків вправо відносно заголовка попереднього.

Нумерація рубрик подається за індексаційною системою, тобто з цифровими номерами, які містять номер як усієї рубрики, так і рубрик, які їй підпорядковані.

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів подається за необхідністю.

Якщо в дисертації використана специфічна термінологія, маловідомі скорочення, нові символи, позначення і т. ін., то їх перелік можна подати у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.

Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа — їх детальне тлумачення.

Якщо в дисертації спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення тощо повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх тлумачення наводять у тексті при першому згадуванні.

Вступ до дисертації — дуже відповідальна частина дисертаційного дослідження, оскільки розкриває сутність і стан дослідженості наукової проблеми (завдання) та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

Далі подають загальну характеристику дисертації в рекомендованій нижче послідовності: актуальність теми, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, мета і задачі дослідження, об'єкт, предмет, методи дослідження, наукова новизна одержаних результатів, їх практичне значення, особистий внесок здобувача, апробація результатів дисертації, публікації автора за темою дослідження. Вступ не лише орієнтує читача в подальшому розкритті теми, а й містить усі необхідні її кваліфікаційні характеристики. Тому основні складові вступу до дисертації розглянемо докладніше.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структура дисертації	\|	Актуальність дослідження

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.