• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Оцінка фінансового стану підприємства

Аналіз фінансового стану переслідує декілька цілей:

- ідентифікацію фінансового положення;

- виявлення змін фінансового стану у просторі та часі;

- виявлення основних факторів, що викликали зміни у фінансовому стані;

- прогноз основних тенденцій фінансового стану підприємства.

Головним джерелом інформації при оцінці фінансового стану є баланс підприємства.

Загальне фінансове положення підприємства можна оцінити під час експрес-аналізу на підставі розглядання головних системних параметрів діяльності. Доцільним тут є розглядання наступних показників:

- динаміка суми балансу;

- співвідношення оборотних і необоротних активів;

- ступінь зносу основних засобів;

- співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованостями;

- динаміка власного капіталу;

- співвідношення власних і залучених коштів;

- структура прибутку (фінансового результату) підприємства за видами діяльності та інші.

При здійсненні аналізу важно враховувати вплив інфляції на результати аналізу.

Основні напрямки аналізу фінансового стану:

1) Аналіз ліквідності.

2) Аналіз платоспроможності.

3) Аналіз фінансової стійкості в довгостроковому періоді (структури капіталу).

4) Аналіз результатів діяльності.

5) Аналіз ділової активності.

6) Аналіз положення підприємства на ринку цінних паперів.

7) Факторний аналіз ключових показників.

8) Аналіз грошових потоків.

9) Аналіз можливості банкрутства.

Для проведення фінансового аналізу за цими напрямками використовуються відповідні фінансові коефіцієнти. Структура показників для аналізу конкретного підприємства визначається в кожному випадку окремо. Ми наводимо найбільш поширені показники. На практиці по аналогії з наведеними показниками і технологіями їх використання необхідно конструювати показники, які щонайкраще відображають ситуацію і є доцільними при прийнятті управлінських рішень та контролю за діяльністю конкретного підприємства.

1) Показники ліквідності.

Коефіцієнти ліквідності дозволяють визначити здатність підприємства сплатити свої короткострокові зобов'язання протягом звітного періоду. Найбільш важливими серед них для фінансового менеджменту є наступні:

- коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності;

- коефіцієнт термінової ліквідності;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності;

Коефіцієнт загальної ліквідності, який ще навивається коефіцієнтом поточної ліквідності, або коефіцієнтом загального покриття (Кзл) показує, чи досить у підприємства коштів, що можуть бути використані для погашення його поточних (короткострокових) зобов'язань протягом визначеного періоду. Відповідно до загальноприйнятих міжнародних стандартів, вважається, що цей коефіцієнт повинний знаходитися в межах від одиниці до двох (іноді 2,5). Нижня границя обумовлена тим, що оборотних коштів повинне бути щонайменше досить для погашення короткострокових зобов'язань, інакше компанія виявиться під погрозою банкрутства. Значне перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями вважається також небажаним, оскільки може свідчити про нераціональну структуру капіталу. При аналізі коефіцієнта особлива увага звертається на його динаміку. Розрахунок показника здійснюється за формулою:

(5.1)

де, ПА - поточні активи (ІІ розділ активу балансу);

ПЗ - поточні зобов'язання (ІV і V розділи пасиву балансу).

Коефіцієнт термінової (швидкої) ліквідності (Ктл) визначається як відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів (грошових коштів , поточних фінансових інвестицій і дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань.

Для розрахунку коефіцієнта термінової ліквідності може застосовуватися також інша формула розрахунку, відповідно до якої чисельник дорівнює різниці між оборотними коштами і матеріально-виробничими запасами.

(5.2)

де З - запаси;

ГК – грошові кошти та їх еквіваленти;

ПФИ - поточні фінансові інвестиції;

ДЗ - дебіторська заборгованість.

Необхідність розрахунку коефіцієнта термінової ліквідності викликана тим, що ліквідність окремих категорій оборотних коштів далеко не однакова, і якщо, наприклад, грошові кошти можуть служити безпосереднім джерелом погашення поточних зобов'язань, то запаси можуть бути використані для цієї мети тільки після їхньої реалізації, що потребує часу, і, можливо не отримання бажаної ціни. З іншого боку шляхом співставлення сум і строків зобов’язань зі строками відстрочок для покупців та термінів поточного інвестування можна збалансувати грошові потоки.

Вважається достатнім значення 0,5, але бажано, щоб значення даного показника перевищувало одиницю. Крім того, аналізуючи динаміку цього коефіцієнта, необхідно звертати увагу і на фактори, що обумовили його зміну. Так, якщо ріст коефіцієнта термінової ліквідності був пов'язаний в основному з ростом невиправданої дебіторської заборгованості, навряд чи це характеризує діяльність підприємства з позитивної сторони.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена негайно.

(5.3)

Рекомендована нижня границя показника, що приводиться в західній літературі, - 0,2. Суттєвість цього показника для аналізу дуже низька, оскільки відсутність грошових коштів на певну дату може свідчити як про недоліки, так і про високий рівень організації управління фінансами.

Звертаємо увагу на те, що суми витрат майбутніх періодів, які відображаються в активі балансу, не включаються до розрахунку показників ліквідності, оскільки вони не можуть бути джерелом покриття зобов’язань.

2) Показники платоспроможності.

Дані показники дозволяють оцінити здатність підприємства вчасно виконати свої зобов'язання.

Власні обігові кошти (ВОК) або чистий оборотний капітал (ЧОК) - показує:

- яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточних активів (мал. 5.1).

Активи	Пасиви
НА	ВК		ПК
ПА	ДсЗ	ВОК
ПЗ

Мал. 5.1. Визначення власних обігових коштів

У даному випадку виходять з того, що довгострокові зобов'язання в повному обсязі залучаються для покриття потреби в необоротних активах, тому що є дорогими, можуть використовуватися и відбитися за тривалий період. А власний капітал може використовуватися для фінансування як необоротних активів (якщо довгострокових джерел не вистачає), так і поточних.

(5.4)

де ПК - постійний капітал;

НА - необоротні активи.

ВК - власний капітал;

ДсЗ - довгострокові зобов'язання.

- яка частина поточних активів фінансується за рахунок власного капіталу (мал. 5.2).

	Активи	Пасиви
	НА	ВК		ПК
ДсЗ
ВОК	ПА
		ПЗ

Мал. 5.2. Визначення власних обігових коштів

(5.5)

де ПА - поточні активи (ІІ розділ активу балансу);

ПЗ - поточні зобов'язання (ІV і V розділи пасиву балансу).

Власні обігові кошти необхідні для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має фінансові ресурси для розширення своєї діяльності в майбутньому. Зростання чистого оборотного капіталу служить для інвесторів і кредиторів позитивним індикатором до вкладення коштів у компанію.

Чистий оборотний капітал забезпечує фінансову незалежність компанії в умовах уповільнення оборотності оборотних активів (наприклад, при затримці погашення дебіторської заборгованості чи труднощах зі збутом продукції), знеціненні чи втратах оборотних активів (як результат падіння цін на готову продукцію, банкрутства дебітора).

Оптимальна сума власних обігових коштів залежить від особливостей діяльності компанії, зокрема, від розмірів підприємства, обсягу реалізації, швидкості оборотності матеріально-виробничих запасів і дебіторської заборгованості, умов надання кредитів підприємству, від галузевої специфіки і господарської кон'юнктури.

Для оцінки фінансової стійкості підприємства в короткостроковому періоді використовується поняття - нормальні джерела формування запасів (ДФЗ).

Як правило, до нормальних (що використовуються за звичай) джерел формування запасів відносять:

- власні обігові кошти (ВОК);

- короткострокову кредиторську заборгованість по товарах, роботах, послугах (КЗТ);

- короткострокові кредити банку (ККБ).

У залежності від співвідношення розглянутих показників можна з визначеним ступенем умовності виділити наступні типи поточної фінансової стійкості підприємства:

- абсолютна фінансова стійкість:

З < ВОК ; (5.6)

Усі запаси цілком покриваються СОС, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація може розглядатися, з одного боку, як можливість підприємства розплатитися з кредиторами найбільш ліквідними поточними активами (дебіторською заборгованістю, коштами ), з іншого боку, може означати, що адміністрація не вміє, чи не бажає не має можливості використовувати зовнішні джерела коштів для основної діяльності. Іноді з цією ж метою використовують показник покриття запасів ЧОК

- нормальна фінансова стійкість:

ВОК < З < ЧОК+КЗТ ; (5.7)

Наведене співвідношення відповідає положенню, що за умов нормального функціонування підприємство використовує для покриття запасів різні "нормальні" джерела коштів - власні і залучені.

- потенційно хитливе фінансове положення:

ЧОК+КЗТ < З < ДФЗ (ЧОК+КЗТ+ККБ); (5.8)

У даній ситуації підприємство змушене додатково прибігати до більш дорогих джерел фінансування запасів (ККБ), що може створити в майбутньому криза неплатоспроможності.

- хитливе (передкризове) фінансове положення:

ДФЗ < З; (5.9)

Для формування запасів підприємство крім ДФЗ ще використовує і, так звані, нетрадиційні джерела покриття запасів, наприклад, рахунки нарахування (РН) - заборгованість по зарплаті, виплатам у бюджет і т.п.

- критичне фінансове положення. Характеризується ситуацією, коли на додаток до попереднього нерівності підприємство має кредити і позики, не погашені в термін, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованість.

Коефіцієнт покриття запасів нормальними джерелами формування (Кпзд) характеризує достатність нормальних джерел для фінансування запасів.

(5.10)

Для збереження платоспроможності підприємство повинне підтримувати Кпз на рівні більше одиниці (Кпз>1).

Іноді використовують коефіцієнт покриття запасів ВОК. Він оцінює рівень стійкості, або ж точніше запасу стійкості при наявності ВОК. Підприємство буде стійким при значенні показника більше одиниці.

(5.11)

Коефіцієнт маневрування власних оборотних коштів (КМвок) показує, яку частку власних оборотних коштів складають високо ліквідні поточні активи.

(5.12)

3) Для оцінки фінансової стійкості в довгостроковому періоді використовують показники структури капіталу. Вони характеризують ступінь захищеності інтересів кредиторів і інвесторів, що мають довгострокові вкладення в компанію, а також відбивають здатність підприємства погасити довгострокову заборгованість.

Коефіцієнт автономії (незалежності) (Ка) характеризує частку власного капіталу в структурі капіталу компанії, тобто співвідношення інтересів власників підприємства і кредиторів.

(5.13)

де ВК - власний капітал;

ЗК – залучені кошти;

Активи – підсумок балансу.

Коефіцієнт залучених коштів (Кпс) відбиває частку позикового капіталу в джерелах фінансування. Цей коефіцієнт є зворотним до коефіцієнту автономії.

(5.14)

Коефіцієнт фінансової залежності (Кфз) показує, скільки гривень зобов'язань приходиться на 1 грн. власного капіталу.

(5.15)

Він характеризує залежність фірми від зовнішніх позик. Чим вище даний показник, тим більш ризикована ситуація, що може привести до банкрутства підприємства. Високий рівень коефіцієнта відбиває також потенційну небезпеку виникнення в підприємства дефіциту коштів. Особливо у випадку уповільнення темпів реалізації, оскільки витрати по виплаті відсотків на позиковий капітал зараховуються до групи умовно-постійних, тобто таких витрат, що за інших рівних умов фірма не зможе зменшити пропорційно зменшенню обсягу реалізації. Крім того, високий коефіцієнт фінансової залежності може привести до ускладнень з одержанням нових кредитів по середньоринковій ставці відсотка. Цей коефіцієнт відіграє найважливішу роль при рішенні підприємством питання про вибір джерел фінансування.

Коефіцієнт структури постійного капіталу () показує яку частку постійного капіталу складають довгострокові позики, або інші зобов’язання (ДсЗ).

(5.16)

Коефіцієнт структури залучених коштів (Ксзк) показує частку позикових коштів, тобто платних ресурсів, у загальній сумі залучених коштів. До позикових коштів можна віднести кредити банків, процентні векселі й облігаційні позики, тобто залучені кошти, по яких виплачуються відсотки.

(5.17)

де Пз – позикові кошти;

ЗК – залучені кошти;

Коефіцієнт капіталізації (Кк) показує, скільки гривень активів принесла 1 грн. власного капіталу. Він свідчить про якість управління підприємством.

(5.18)

При відсутності власних обігових коштів для оцінки міри ризикованості ситуації іноді доцільно розрахувати частку необоротних активів, яка потенційно належить кредиторам за формулою:

; (5.19)

де ПК - постійний капітал;

НА - необоротні активи.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (КМвк) дозволяє оцінити частку власного капіталу, що підприємство може втратити при проведенні операцій з підвищеним ризиком.

(5.20)

Коефіцієнт захищеності кредиторів (покриття відсотків) характеризує ступінь захищеності кредиторів від невиплати відсотків за наданий кредит. По цьому показнику судять, скільки разів протягом звітного періоду компанія заробила кошти для виплати відсотків по позиках. Цей показник відбиває також припустимий рівень зниження прибутку, який використовується для виплати відсотків.

(21)

де Под – прибуток від основної діяльності;

Пзд - прибуток від звичайної діяльності до оподатковування;

Від – сума відсотків по залучених коштах, нарахованих до виплати.

Читайте також:

1. IV група- показники надійності підприємства
2. IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів
3. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
4. WEB - сайт підприємства в Інтернет
5. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
6. Автопідприємства вантажних автомобілів
7. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
8. Адміністративно-правовий статус торговельного підприємства
9. Активами торговельного підприємства
10. Активи підприємства, їх кругооборот і оборот
11. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
12. Альтернативні варіанти довгострокового фінансування діяльності підприємства

Переглядів: 1882