Методи прогнозування, планування розрахунку потреби в трудових ресурсах

Розрізняють два методи розрахунку чисельності трудових ресурсів: демографічний та економічний.

Чисельність трудових ресурсів демографічним методом визначається на підставі даних переписів населення про постійне населення як сума чисельності працездатного населення і працюючих осіб пенсійного віку і підлітків.

Чисельність трудових ресурсів економічним методом визначається за даними про фактичну зайнятість, як сума чисельності зайнятого населення та незайнятого населення у працездатному віці.

Визначається забезпеченість окремих регіонів країни робочою силою. Дані про динаміку чисельності трудових ресурсів у вигляді абсолютних і відносних показників можуть бути використані для виявлення відповідних закономірностей і тенденцій, а також для перспективних розрахунків. У прогнозуванні чисельності трудових ресурсів найширше використовуються методи демографічної статистики.

Переписи населення дають досить точні дані про чисельність населення у цілому по країні та її регіонах. Однак переписи проводяться з періодичністю один раз у 10 років. Тому для використання чисельності населення на різні між переписні дати можна отримати за допомогою розрахунків.

Демографічний прогноз є важливою складовою макроекономічного прогнозування. Він використовується також у багатьох урядових програмах, спрямованих на поліпшення соціального захисту, зокрема, при розробці пенсійних програм.

Як відомо, чисельність населення країн та регіонів змінюється завдяки трьом демографічним процесам – народжуваності, смертності та міграції. Відповідно здійснення демографічного прогнозування передбачає застосування компонентного методу. Тобто прогнозування населення включає такі етапи: розрахунок перспективних показників народжуваності, смертності та міграцій за допомогою статистичних методів експертних оцінок, аналогії, екстраполяції, моделювання тощо; розрахунок прогнозної чисельності та статево-вікової структури методом пересування вікових груп.

Точність та детальність таких розрахунків залежить не тільки від методики та якості обчислень, а значною мірою й від тривалості прогнозного періоду. Чим він коротший, тим точніші та детальніші його результати.

Розрізняють короткострокові, середньострокові та довгострокові перспективні розрахунки.

Перспективні розрахунки ґрунтуються на даних переписів населення, поточного обліку, а також теоретичних моделей імовірнісного характеру (таблиць смертності населення та плідності жінок). Проте ймовірності вмерти або народити чергову дитину не є сталими у часі. Короткострокові перспективні розрахунки виконуються за припущення, що зберігається існуючий постійний режим відтворення населення на період прогнозу. Середньо- та довгострокові розрахунки здійснюються за припущення змінного режиму відтворення.

Короткострокові перспективні розрахунки загальної чисельності населення країни (регіону) здійснюються за матеріалами останнього перепису населення та даними поточного обліку щодо природного та механічного руху населення.

У міжпереписний період чисельність населення обчислюється коригуванням чисельності за переписом на природний та механічний приріст і визначається на початок року:

S₁=S₀+∆_е+∆_m, (16)

де S₀– чисельність населення за даними перепису;

∆_е– абсолютний природний приріст населення за рік;

∆_m, – абсолютний механічний приріст населення за рік.

За умов збереження існуючої швидкості зміни чисельності населення протягом прогнозного періоду застосовується також формула

(17)

де К_∆– середньорічний коефіцієнт загального приросту населення у промілле;

n – кількість років у прогнозному періоді.

При цьому

(18)

К_∆ділиться на 1000 для переведення його з промілле в частки, що необхідно для визначення середньорічного темпу зростання (зменшення) чисельності населення (1 + К_∆).

Короткострокові перспективні розрахункичисельності населення для окремих статево-вікових груп виконуютьсяметодом компонентів (вікових пересувань). Метод компонентів полягає в поступовому переміщенні населення кожної вікової групи до наступної групи множенням вихідної чисельності тієї чи іншої групи на ймовірність дожити до наступного року, притаманну кожному віку.

Метод пересування вікових груп є найбільш точним. Усе населення розбивається за статтю та віком, як правило з використанням однорічних інтервалів. Чисельність статево-вікових груп на початок першого прогнозного періоду визначається таким чином. Кожна вікова група х „пересувається” угрупу х+1 (на рік старшу), її чисельність множиться на коефіцієнт дожиття і коригується на величину сальдо міграції. Пересування вікових груп чоловіків і жінок здійснюється окремо. При цьому 30% мігрантів переходять у наступну вікову групу з врахуванням коефіцієнту дожиття і 70% – без врахування останнього. Тобто припускаємо, що лише 30% мігрантів можуть мати гірший стан здоров’я і померти.

В загальному вигляді формула пересування вікових груп має такий вигляд:

(x+1)^j⁺¹= (x^j+0,3 Δ_mx )q_x + 0,7 Δ_mx, (18)

де (x+1)^j⁺¹– чисельність вікової групи х+1 на початок року j+1;

x ^j– чисельність вікової групи х на початок j року;

q_x – коефіцієнт дожиття вікової групи х до віку х+1;

Δ_mx – сальдо міграції вікової групи х (за віком мігрантів на початок j року.

За такою формулою розраховується чисельність на початок першого прогнозного року усіх вікових груп, крім дітей до одного року та 85 років і старше, або 100 років і старше. При визначенні прогнозної чисельності найстаршого вікового контингенту треба враховувати як осіб, котрі досягають даного віку на кінець року, так і тих, що вже досягли цього віку на початок базового року. Чисельність населення віком до одного року на початок прогнозного року обчислюється на основі розрахунків кількості народжених з урахуванням інтенсивності смертності та міграцій протягом першого року життя. Після цього повторюється весь цикл пересування до дотримання чисельності населення останнього року прогнозного періоду.

Розглянута методика демографічного прогнозування використовується в розробці різноманітних прогнозів кількості населення, його економічної активності, розміщення продуктивних сил та їх розвитку, а також довгострокового прогнозу чисельності та складу населення країни до 2076 року в рамках пенсійної реформи.

Виходячи із прогнозної чисельності населення (визначаємо за відомою нам формулою ) та питомої ваги населення працездатного віку у загальній чисельності населення (d), можемо визначити перспективну чисельність трудових ресурсів через n років за такою формулою:

, (19)

де S₀ – чисельність населення на вихідну дату;

К_зпн_– коефіцієнт загального приросту населення;

d – вірогідна в перспективі частка трудових ресурсів в чисельності населення, яка визначається з урахуванням тенденції розвитку.

На базі даних про рух трудових ресурсів доцільно визначити найбільш вірогідне значення коефіцієнта руху трудових ресурсів на перспективу. За наведеною нижче формулою можемо визначити прогнозовану чисельність трудових ресурсів на період протяжністю п років.

, (20)

де ТР₀ – чисельність трудових ресурсів на вихідну дату;

К_зп – вірогідне значення коефіцієнта загального приросту трудових ресурсів, яке придатне для перспективних розрахунків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Кількісні та якісні показники трудового потенціалу	\|	Спонукаючі мотиви і стимул до праці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.