ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ОРГАНІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ, СИМПТОМАТИЧНІ ВКЛЮЧНО (F-00–F-09). СУДИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ.

Вступ

У початковій стадії психічних порушень розвивається загострення властивих людині рис характеру: з'являються дратівливість, буркотливість, егоцентричність, жадібність, підозрілість, іноді розв'язність, брутальність і цинізм. Звужується коло інтересів і знижується працездатність. Прогресує зниження пам'яті, особливо на поточні події. Поряд з похмурістю й недовірливістю виникають думки про свою непотрібність, що змінилася відношенні рідних, ідеї збитку, обкрадування або зубожіння. Хворі збирають непотрібні речі, ховають їх, втрачають і заявляють, що їх обкрали. При наявності денної сонливості вони погано сплять по ночах.

Психози пізнього віку поділяються на передстаречі (пресенільні) психози і старечі (сенільні) психози. Атеросклеротичне слабоумство,яке може розвинутись у більш тяжких випадках, відрізняється тим, що при втраті пам'яті хворі часто усвідомлюють свою хворобу й особистість у цілому не втрачається.

Атеросклероз судин головного мозку.Атеросклероз є загальним захворюванням при якому переважно пошкоджуються артерії серця, мозку та інших органів за рахунок відкладення в їх стінках ліпоїдів і розростання сполучної тканини, в результаті чого відбувається порушення кровопостачання окремих органів.

Атеросклероз мозкових судин розвивається здебільшого в похилому віці. Причинами, що сприяють його виникненню, можуть бути спадковість, психогенні, черепно-мозкові травми, інтоксикації (в т. ч. алкоголь, паління), спосіб життя і харчування.

Відзначається певна клінічна послідовність (стадійність) розвитку це-ребрального атеросклерозу. Одним із найбільш ранніх проявів захворювання є неврастеноподібний синдром. При цьому характерні скарги на слабкість, підвищену стомлюваність, розлади сну, головні болі, головокружіння, парестезії, шум і дзвін у вухах. Послаблюються запам’ятовування та фіксація нового матеріалу. Настрій знижується, з’являються сльозливість, тривожність, іпохондричні побоювання. Підсилюються і загострюються особистісні особливості,наприклад, особи, схильні до певного неспокою, стають особливо тривожними, вразливими, акуратні – підкреслено педантичними і т. д.

Під час прогресування атеросклеротичного процесу помітно підсилюються психоорганічні розлади,які супроводжуються занепадом психічної діяльності. В картині хвороби на перші позиції виступають інтелектуально-мнестичні розлади, що проявляються виразними порушеннями пам’яті, уваги, падінням працездатності. Психічна діяльність набуває ригідного характеру, мислення втрачає легкість і гнучкість. З’являється схильність до зайвої ретельності, застрягання на окремих, навіть незначних деталях. Наростають емоційні зрушення, підвищена подразливість, слабодушність, нетримання афектів. Хворі стають егоїстичними, коло інтересів звужується, хоча морально-етичні та соціальні установки особи зберігаються ще довший час. Іноді картина інтелектуального зниження різко підсилюється після гострих порушень мозкового кровообігу, результатом чого може бути розвиток постапоплектичного слабоумства,клінічна структура якого в деяких випадках нагадує псевдопаралітичний стан із різким зниженням критики та рівня мислення, благодушно-ейфоричним настроєм і грубим порушенням пам’яті й орієнтування.

Після мозкових крововиливів іноді розвивається характерний симптомо-комплекс типу амнестичного Корсаковського синдрому. Можливі судомні проявит. зв. пізня епілепсія).

При мозковому атеросклерозі можуть спостерігатися психотичні стани. Так, у зв’язку з гострим порушенням мозкового кровообігу може розвинутися присмерковий розлад свідомості, що протікає з картиною психомоторного збудження, неправильною, іноді агресивною поведінкою. Певний судово-психіатричний інтерес становлять підгострі за перебігом, маячні синдроми з ідеями ревнощів, які найчастіше бувають у чоловіків. Маячення ревнощів часто поєднуються з ідеями шкоди, сполохами подразливості, злобності й агресії. У такому стані хворі можуть скоювати тяжкі суспільно небезпечні дії. В умовах судово-слідчої практики дуже важливо підкреслити особливу схильність хворих на мозковий атеросклероз до виникнення психогеннообумовлених реактивних станів, що нерідко мають затяжний характер.

Гіпертонічна хвороба. Основною її клінічною ознакою є підвищення артеріального тиску, яке обумовлене нервово-функціональними порушеннями регуляції судинного тонусу. Ця хвороба є хронічним захворюванням з різними клінічними проявами залежно від стадії її розвитку і переважної локалізації пошкодження судин (серця, мозку чи нирок). На початковій стадії, при церебральній формізахворювання, психічні зміни нестійкі, відображають зв’язок із коливаннями рівня артеріального тиску і переважно відповідають неврозоподібному синдрому. Нерідко виникають різного роду настирливі явища: спогади, сумніви, страхи, особливо страх смерті.

На другій і третій стадіях поряд із наростанням соматичних і невротичних розладів, обумовлених стійким підвищенням артеріального тиску, підсилюються і стають більш різноманітними психічні порушення. Можуть виникати короткочасні гіпертонічні психози, які протікають з картиною порушення свідомості за типом сутінкових, деліріознихчи аментивних станівабо станів оглушення. У несприятливих випадках перебіг хвороби може ускладнитися гіпертонічним інсульнтом, наслідком якого можуть бути більш-менш виражені явища випадінняу вигляді паралічів, парезів, мовних порушень.Психоорганічне зниження за своєю структурою нагадує атеросклеротичне слабоумство, але з більш грубими порушеннями пам’яті і критичних здібностей. Може проходити також швидке прогресування з формуванням психоорганічного дефекту.

При гіпертонічній хворобі можуть розвинутися й інші розлади. Псевдотуморозний синдромсвоїми проявами (різкою головною біллю, ейфорією, затримкою психічних процесів) нагадує клінічну картину пухлини мозку. Іноді виникає потреба диференціації церебральної форми гіпертонічної хвороби і прогресивного паралічу в зв’язку вираженими в картині хвороби ейфорією, глибоким занепадом пам’яті, розладами критичних здібностей.

Судово-психіатрична оцінка.Особи з початковими стадіями судинних захворювань, як ті, що не виявляють виражених психотичних порушень, стосовно скоєних ними правопорушень визнаються осудними. Неосудними визнаються лише особи з явищами вираженого слабоумства або ті, котрі скоїли інкриміноване їм діяння в стані судинного психозу. Враховуючи труднощі, які нерідко виникають при встановленні ступеня та глибини психічних змін в осіб із судинними захворюваннями головного мозку, їх потрібно направляти для проведення судово-психіатричної експертизи в стаціонар.

Винесення судово-психіатричного висновку може бути утруднене при виникненні реактивних станівв осіб із судинними захворюваннями головного мозку. Іноді такі стани в осіб із церебрально-судинною недостатністюможуть набувати дуже тривалого та несприятливого перебігу, на тлі якого прогресує судинний процес із наростанням органічного зниження. Якщо несприятливий перебіг судинного захворювання зі схильністю до повторних мозкових крововиливів і наступного швидкого наростання слабоумства виник в осіб після скоєння правопорушення, але до винесення вироку, то потрібно ставити питання про застосування ч. 3 ст. 19 ККУ. Післяінсультне слабоумство, що розвинулось у засуджених під час перебування їх у місцях позбавлення волі, дає привід для дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.

Стосовно заходів медичного характеру щодо осіб із судинними захворюваннями, визнаними неосудними, то з них лише деякі, з явищами деменції або психозів з маячним синдромом потребують направлення на примусове лікування, зокрема, злобні, експлозивні, збуджені, з маяченням ревнощів і переслідування. Більшість хворих, що скоїли нетяжкі діяння, в повелінні яких домінує в’ялість, мала активність, можуть бути направлені в психіатричні лікарні на загальних засадах або передані на опікування рідних і під нагляд психдиспансеру. Визначення дієздатності осіб із судинними захворюваннями головного мозку в зв’язку з їх тенденцією, з одного боку, до прогресування і наростання психоорганічної симптоматики, з іншого – до певної хвилеподібності перебігу з коливаннями вираженості хворобливих проявів, нерідко є утрудненим. Справа ускладнюється й тим, що це питання часто стосується минулого часу, виникає після смерті особи, котра склала заповіт або оформила якийсь інший юридичний документ чи акт. Також є складними для судово-психіатричної оцінки стани, що розвинулися у хворих після мозкового крововиливу. При цьому в гострому періоді, який протікає з порушенням свідомості, глибокими розладами пам’яті, порушеннями мови та іншими симптомами, хворі повинні визнаватися недієздатними, а вчинені ними угоди чи інші оформлені юридичні акти – недійсними.

Висновок з 1 питання:

Отже, у хронічному періоді експертна оцінка визначається ступенем і глибиною психічних змін, що виникли в наслідків мозкового крововиливу. При цьому наявність післяінсультного слабоумства виключає дієздатність, відсутність же значних залишкових психопатологічних симптомів не перешкоджає визнанню особи дієздатною.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Заключення	\|	ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.