• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Методи обстеження органів травлення

1. Скарги.

Аналіз особливостей больового синдрому дозволяє скласти перше орієнтовне враження про локалізацію і характер патологічного процесу в органах черевної порожнини.

Локалізація болю і його відношення до прийому їжі або акту дефекації залежать, у першу чергу, від того, який орган уражений. Болі, обумовлені захворюваннями стравоходу, локалізуються за грудиною або в міжлопатковому просторі й виникають під час ковтання, нерідко супроводжуючись дисфагією.

При поразці субкардіального відділу шлунка біль звичайно з'являється через кілька хвилин після їжі й локалізується безпосередньо під мечоподібним відрост­ком, а при поразці тіла шлунка - через 30 - 40 хвилин після їжі (ранні болі). Для патологічних процесів, локалізованих у пілорічній частині шлунка або у дванад­цятипалій кишці, характерна поява пізніх болів (через 1,5-2 години після їжі) або так званих голодних болів, які з'являються натще й на час стихають після прийому невеликої кількості їжі.

При запаленні тонкого кишечнику (ентериті) біль локалізується навколо пупка й звичайно із прийомом їжі не зв'язана. Болі по ходу товстого кишечника частіше також не пов'язані із прийомом їжі, але нерідко полегшуються після дефекації або відходження газів.

Нарешті, болі, обумовлені патологічним процесом у прямій кишці, локалізуються в області промежини і, як правило, виникають або підсилюються під час або після акту дефекації.

Відповідно до провідного механізму виникнення болю розрізняють:

1) спастичні болі -болі, що виникають переважно в результаті спазму гладкої мускулатури органів;

2) дистензійні болі -болі від розтягання стінок порожніх органів і натягу їхнього зв'язкового апарата;

3) перитонеальні болі,що виникають у результаті переходу запалення на парієтальну очеревину або перфорації (прориви) порожніх органів;

4) судинні болі,що виникають при гострому порушенні кровообігу в органах у результаті спазму або тромбозу (емболії) артеріальних судин, що веде до розвитку ішемії органа або навіть некрозу.

Іррадіація (проведення) болю іноді далеко за межі проекції патологічно зміненого органа (так звані відбиті болі) пов'язана з наявністю в спінальних і таламічних центрах афферентних шляхів іннервації ураженого органа й області. Так, при патології жовчновивідних шляхів і печінки болі можуть ірадіювати у праве плече й лопатку; при захворюваннях підшлункової залози - у спину (оперізуючі болі) або в ліве плече, лопатку; при поразках шлунка - у спину, селезінки - у ліву половину поперекової області й т.і.

У таблиці нижче представлені загальні клінічні характеристики спастичного, дистензійного, перітонеального і судинного болю.

Печія - відчуття печіння за грудиною і у епігастральній області, виникаюча внаслідок закидання шлункового вмісту в стравохід і подразнення слизової стравоходу кислим шлунковим вмістом. Причинами печії є:

1) недостатність кардиального сфінктера (виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки, грижа стравохідного отвору діафрагми);

2) гіпермоторика шлунка виразкова хвороба, вживання великої кількості їжі);

3) підвищення кислотності шлункового соку (виразкова хвороба дванадцяти­палої кишки, шлунка).

Запам'ятайте:

1. Печія частіше виникає при підвищенні кислотності шлункового соку, що поєднується з порушенням моторної функції шлунка і кардиального сфінктера.

2. Печія може з'являтися і при нормальній або навіть зниженій концентрації вільної соляної кислоти в шлунковому вмісті переважно за рахунок недостатності кардиального сфінктера.

Блювання – це складний рефлекторний акт, у результаті якого вміст шлунка викидається назовні.

Безпосередньою причиною блювоти, є подразнення блювотного центра, розташованого в дні IV шлуночка, що може бути обумовлено:

1) посиленою афферентною імпульсацією, яка проводиться по чутливих волокнах блукаючого нерва з різних рефлексогенних зон: шлунка, жовчного міхура, печінкових і жовчних проток, підшлункової залози, апендикса, сечоводів, а також глотки, очеревини, коронарних судин, матки й т.і.;

2) патологічними процесами в головному мозку: ішемічний або геморрагічний інсульт, набряк мозку, підвищення внутрішньочерепного тиску наприклад при гіпертонічному кризі, травмах головного мозку й т.п.;

3) токсичними впливами безпосередньо на блювотний центр (при уремії, печінковій недостатності, діабетичній комі, при вагітності й т.д.).

Ефферентні імпульси при подразненні блювотного центра поширюються по рухових волокнах блукаючого і симпатичного нервів (диафрагмальному, спинним, черевним нервам) викликають швидке скорочення воротаря й пілоричної частини шлунка й розкриття кардиального сфінктера, що приводить до виникнення блювоти. Важливо пам'ятати про деякі клінічні особливості блювоти різного походження.

Запам'ятайте:

1) Шлункова блювота звичайно рясна, виникає на висоті травлення (через 0,5 - 1,5 години після їжі). Їй, як правило, передує нудота. Після блювоти наступає полегшення: зменшуються нудота й болі;

2) Рефлекторна блювота, обумовлена поразкою інших внутрішніх органів, нерясна, частіше виникає раптово, без попередньої нудоти. Блювота не приносить полегшення;

3) Блювота центрального генеза нерідко виникає на висоті церебральних розладів (головні болі, запаморочення, підвищення АТ), частіше з'являється без попередньої нудоти й не приносить полегшення.

Закрепи - це тривала затримка калу в кишечнику, обумовлена уповільненням його перистальтики, механічними перешкодами в кишечнику й аліментарними факторами. Із практичної точки зору закрепи доцільно ділити на 3 види:

1) Спастичні закрепи виникають у результаті спазму гладкої мускулатури кишкової стінки, причинами якого можуть бути:

а) захворювання товстої кишки (коліти, синдром роздратованої товстої кишки);

б) вісцеро-вісцеральні рефлекси при захворюваннях інших внутрішніх органів (виразкова хвороба, холецистити й ін.);

в) захворювання прямої кишки (геморой, тріщини заднього проходу, проктити), які ведуть до різкого підвищення тонусу анальних сфінктерів;

г) отруєння ртуттю, свинцем;

д) психогенні фактори.

2) Атонічні закрепи пов'язані зі зниженням тонусу мускулатури кишкової стінки. Вони зустрічаються:

а) при одноманітному харчуванні, вживанні легкозасвоюваної бідної рослинною клітковиною їжі, сухоядінні, при неправильному ритмі харчування (аліментарні фактори);

б) при зниженні тонусу стінки товстої кишки в людей похилого віку й ослаблених хворих, а також осіб, ведучих малорухомий спосіб життя, або у хворих, що довгостроково перебувають на постільному режимі;

в) при порушеннях нервової регуляції моторної функції кишечнику й акту дефекації у хворих з органічними захворюваннями ЦНС (інсульт, пухлини й травми головного мозку, менінгіти й ін.);

г) при зловживанні проносними препаратами, антацидами, седативними, транквілізаторами, холінолітиками й т.і.

3) Органічні закрепи обумовлені механічною перешкодою для просування кало­вих мас по кишечнику (пухлини кишечнику, спайки, мегаколон, доліхосигма й ін)

Запам'ятайте:

1) Спастичні закрепи часто супроводжуються нападами болю у животі спастичного характеру, чітко локалізованими (по ходу товстого кишечнику, в області прямої кишки й т.д.) і нерідко досить інтенсивними. Випорожнення іноді набувають вигляду овечого калу. При пальпації можна виявити спастично скорочені й болючі відділи товстої кишки.

2) При атонічних закрепах нерідко виникають тупі тривалі болі, розпираючі, дистензійного характеру по ходу товстого кишечнику, метеоризм. При пальпації визначається збільшення розмірів ободової кишки, іноді щільні калові маси в кишечнику.

3) При механічній непрохідності кишечнику закрепи сполучаються із прогре­сивно погіршуючимся станом хворого, інтоксикацією й бурхливою пери­стальтикою кишечнику. При розвитку перитоніту й парезу кишечнику від­значається різке ослаблення або відсутність перистальтики (гробова тиша).

Пронос –рідкий, неоформлений стул, який у більшості випадків сполучається із почастішанням дефекації. Проноси виникають внаслідок:

1) посилення перистальтики кишечнику й прискорення просування його вмісту;

2) порушення всмоктування рідини в кишечнику;

3) збільшення патологічної секреції рідини в кишечнику при його запаленні.

Найбільш частими причинами поносів є:

1) запалення слизової тонкого кишечника (ентеріти);

2) запалення слизової товстого кишечнику (коліти), переважно його дистальних відділів (наприклад, при дизентерії);

3)зниження секреторної функції шлунка (ахілія), що супроводжується порушенням перетравлювання білків і швидким спорожнюванням шлунка;

4) зниження зовнішньосекреторної функції підшлункової залози (панкреатити, рак).

Запам'ятайте:

Ураження тонкого кишечника (ентеріти) найчастіше супроводжується проносами, а товстого кишечнику (коліти) - закрепами, хоча можливі виключення із цього правила.

У нижченаведеній таблиці представлені деякі клінічні особливості поносів (диспепсії) кишкового, шлункового й панкреатичного походження.

Читайте також:

1. B грудини зі здавленням чи пораненням органів.
2. VII. Філо- та онтогенез органів виділення
3. VІІІ. Філогенез органів чуття
4. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
5. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
6. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
7. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
8. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
9. Адміністративні методи управління
10. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
11. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації
12. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля

Переглядів: 1604