Вибір теми

Після окреслення мети виступу промовець має визначити його тему. Вибір теми підпорядковується таким критеріям.

1. Тема виступу має відповідати рівневіосвіти й обізнаностіз проблемою самого оратора.

2. Тема має бути актуальною, суспільне значущою, а отже, цікавою для слухачів.

3. Тема має зацікавити слухачів або своєю новизною,абонестандартним трактуванням обговорюваного питання.

Бажано, щоб у виступі на вибрану тему розв'язувалася певна проблема.

Термін ^итема" походить від грецького "положення, основа". Простіше було б сказати, слідом за Сопером, "тема — це те, про що йдеться"¹.

Часто лекторові пропонують виступити на чітко визначену тему. Так, академічна доповідь у стінах вузу визначається навчальним планом чи науковим керівником; церковна проповідь визначена наперед євангельським текстом (присвячена для того чи іншого дня служби). Навіть на зборах інколи заздалегідь пропонують виступити з певного питання.

Проте нерідко тему промови підмінюють її об'єктом. Наприклад, пропозиція висловитися щодо сучасної української культури не є власне темою. Це — саме об'єкт уваги. Бо ж культура є поняттям широким: його складають і науковість викладання, й потреба слухачів у матеріалі, й висвітлення окремих галузей (література, живопис, музика тощо). Перераховані конкретні питання — це тематика, що відбиває у своїй сукупності багатогранний і складний об'єкт уваги. Тема завжди конкретна, стосується одного питання. Інша справа, що слід виділяти в межах однієї теми, тобто є ще підтеши: наприклад, лекцію про екологічну чистоту середовища можна розвивати на таких підтемах, як чистота повітря, води, продуктів і соціальна та особиста гігієна людини тощо. Підтема, своєю чергою, може поділятися на мікротемщ наприклад, мікротемами до підтеми чистота повітря можуть бути: озон, кисень, смог тощо. Звичайно, мікротема не обов'язково мусить бути розгорнутою — вона часом може зводитися до абзацу або й навіть до одного речення. Усі ці моменти слід добре продумати. Якщо промовець не уявляє, що він хоче конкретно сказати, то розраховувати на результат неможливо.

Отже, тема визначається нерідко тим, яку психологічну реакцію оратор хоче викликати у своїх слухачів. Якщо він ставить за мету розважити їх — з багатогранного об'єкта обирається одна тема. Якщо переконати чи закликати до чогось, — зовсім інша. Якщо тільки обрати тему й не думати про те, як її сприймуть, це знову-таки неправильно. Варто враховувати також свої можливості, оскільки можна взятися за велику й значну тему, але не впоратися з нею. Отже, доцільно обирати таку тему, що до душі й під силу ораторові. Якщо, наприклад, у нього немає таланту забавника, не слід братися за теми розважальні.

Відомий знавець техніки спілкування Дж. Карнегі неодноразово підкреслює, що розуміння між людьми виникає лише тоді, коли звертатися до іншого з великим і щирим інтересом до його проблем. Зокрема, легко зацікавлюються відповідною темою професіонали. Якщо оратор говоритиме, наприклад, з учителями, й покаже знання специфіки їхньої праці, стурбованість проблемами учительського життя, — можна сказати, він близький до успіху. Якщо ж ви не знаєте, чим живуть учителі, а вам потрібно виступати саме перед ними, не гріх щось пошукати в періодичній пресі, поговорити зі знайомими представниками цієї професії або посидіти якусь годину в бібліотеці.

Слід уникати загальних фраз і банальних істин: аудиторія слухатиме не того, хто знає загальновідоме, а того, хто підкаже, як вирішити жагучі проблеми. Отже, ви маєте знати свій матеріал ліпше, ніж слухачі. Не варто обирати менторський тон — ваша стриманість і скромність створять вам належний ореол. Чим повніше ви захоплені своєю темою, тим більше шансів, що вас почують.

Лекція, виступ чи проповідь, промова чи доповідь мусять бути аналізом якихось важливих, невирішених, але пекучих проблем життя. Отже, тему слід розуміти як проблему, завдання, які треба вирішити. Ви не даєте рецептів — ви разом зі своїми слухачами повинні "перехворіти" проблемами, що вимагають уваги. Навряд чи захопить аудиторію людина, яка, вийшовши на трибуну, заявить: я за п'ятнадцять хвилин все вам розповім і навчу жити! Менторський чи ригористичний (сухо-повчальний) тон спричинить зневагу чи навіть ненависть (відповідно до обставин) до вас вже через п'ять хвилин. Саме це є хворобою, наприклад, вчителів-початківців, які гадають, що діти тільки й чекають, щоб їх напучували: у сучасної дитини менторський тон породжує неприховано негативне ставлення, тим більше, що нинішні діти володіють великим обсягом інформації й без учителя. Треба разом з аудиторією хвилюватися та шукати рішення — словом, вирішувати проблему. Якщо ви навіть знаєте відповіді на їх жагучі запитання, слід зробити вигляд, що ви знайшли їх саме зараз, разом зі слухачами.

Далі наведемо фактори успіху теми¹.

1. Основні інтереси аудиторії. Майже всіх, без винятку, цікавлять питання життя та смерті, здоров'я
та грошей, професії та соціального престижу. Спробуйте уявити, що ви вигукнули: "Пожежа!" — і відповідно
— реакцію натовпу. Але до цієї групи відносять не лише
матеріальні інтереси. Запалити аудиторію здатні патріотизм, честь, почуття обов'язку, так само як і звістка про нові способи лікування.

2. Групові інтереси аудиторії. Оратор має знати, до
кого саме він звертається: до спортсменів, міліціонерів

або мільйонерів, до любителів книги чи неписьменних (візуальний момент).

3. Злободенні інтереси аудиторії. Епідемія, політичні пертурбації, оподаткування, загроза голоду чи холоду завжди володіють увагою людей, і якщо ви виступаєте з промовою в місцевості, де йде, припустимо, війна, чи пішов у відставку глава держави, або, принаймні, мер міста, варто взяти до уваги те, чим схвильовані нині люди.

4. Конкретні інтереси аудиторії. Звичайно ця група інтересів має ниций характер (скажімо, кожна людина в залі не байдужа до того, скільки грошей вона заробить завтра, а скільки — післязавтра). Але конкретні інтереси обов' язково пов' язуються з моральними проблемами. Наприклад: чи морально накопичувати багатство відверто ганебними методами? Отже, можна зачіпати й конкретні інтереси людей, але ставити питання значно ширше, сукупно з більш "високими" проблемами.

5. Новизна теми. Варто враховувати психологічну
потребу людей у новизні. Подивіться, скільки народу
прикипає сьогодні до повідомлень про "літаючі тарілки"
й "зелених людців" у них, про "магів у третьому поколінні" , що вершать чудеса зцілення, про життя тварин і
т. ін., й ви переконаєтесь, наскільки люди прагнуть чогось нового, як їх утомлює рутинне, сіре життя.

6. Конфлікт. Люди люблять стежити за суперечкою
чи змаганням. Якщо ж вашу тему буде розкрито в
конфліктних колізіях, вказано "за" і "проти" тієї чи
іншої тези, змальовано сильні й слабкі сторони обстоювачів тієї чи іншої позиції — будьте певні, вас слухатимуть з цікавістю.

Обираючи тему, слід одразу ж з'ясувати для себе, якої конкретної мети ви прагнете. Адже тримати людей у напруженій цікавості можна й дві години, але вони можуть розійтися, знизуючи плечима: а що, власне, оратор нам хотів сказати? Тому слід мати настанову на загальну мету. Так, судовий оратор може й жартувати, й кепкувати, й розповідати подробиці справи, запалювати слухачів праведним гнівом або зворушувати почуття глибокого зацікавлення й симпатії до жертви несправедливості. Але він мусить твердо знати, якої мети суд має досягти. Якщо це прокурор, то мета його промови — довести провину звинуваченого. Діаметрально протилежна мета в адвоката, який прагне виправдати останнього. Якщо б прокурор і адвокат раптом захопилися невластивими проблемами, втратили загальну настанову, суд не міг би здійснитися.

Не бійтеся зачіпати складні й не до кінця визначені проблеми, викликати заперечення — бійтеся іншого: щоб не подумали, що ви малодушно обминаєте протиріччя або, гірше того, свідомо приховуєте істину.

Як каже П. Сопер, якщо, перш ніж ви почали говорити, всі заздалегідь з вами згідні, то який інтерес до теми може бути?¹.

Разом з тим, ваш обов'язок — запропонувати вирішення важких і злободенних проблем. Отже, вибирайте теми, які ви здатні пояснити.

Існують такі поняття, яка "розкрита тема" та "нерозкрита тема". "Розкрита тема", якщо матеріал їй відповідає, якщо основна думка промовця зрозуміла й доведена (з допомогою цитат, думок попередників, фактів тощо). Бажано, щоб тема мала точки зіткнення з іншими темами (особливо, якщо це — лекція), апелювала до вже відомого слухачам.

Не сподівайтеся переконати всіх. Пам'ятайте слова Христа, що слова часом падають в терен або на каменистий грунт: багато званих, та мало обранців. Якщо зрозуміють вас хоча б кілька людей — тема розкрита вдало!

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Красномовство слов’ян	\|	Складання плану

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.