Визначення поняття ареалу виду

Вчення про ареал

Характерною ознакою виду є ареал. Слово ареал походить від латинського слова area - площа, простір. У біологічній літературі під ареалом географічним -area geodraphica - розуміють частину поверхні Землі (суші чи акваторії), зайняту яким-небудь видом рослин чи тварин (ареал виду), або іншого рангу таксоном (ареал роду, ареал родини і т.д.). Розділ науки, що вивчає ареали видів чи інших таксонів рослин, називається ареалогія, або хорологія, чи ареалознавство. Хорологія дає відповіді на запитання, як розповсюджені види чи інші таксони на поверхні Землі. Ці явища необхідно розглядати в історичному розвитку.

Абсолютно необхідною с екологічна інтерпретація всіх явищ, пов'язаних з просторовою приуроченістю рослин.

Досліджуваний ареал зображається на географічній карті одним з двох поширених методів.

1. Контурний метод зображення ареалу передбачає обведення на географічній карті контурною лінією крайових місцезнаходжень досліджуваного виду (чи іншого таксону). Потім обведену територію зафарбовують чи заштриховують. Так зображають ареали великих таксонів і на великих територіях;

2. Точковий метод зображення ареалів застосовується при детальних флористичних дослідженнях. При цьому всі відомі місцезростання особин даного виду позначають точками. Крайні точки можуть бути обведені чи не обведені суцільною лінією.

Двох однакових ареалів у природі просто не існує. Формується ареал в процесі виникнення і життя виду, відповідно до взаємовідносин останнього з оточуючим середовищем та різноманітності місцезростань.

Не буває в природі і такого, щоб ареал виду був суцільно заселений його особинами. Масовість зростання та ценозоутворююча роль виду у різних частинах ареалу різні. У центрі ареалу вид, як правило, відіграє більшу роль у складі фітоценозів. Що стосується лісоутворюючих видів, то саме у центрі ареалу їх пануюче положення проявляється найбільш повно. В інших частинах ареалу, частіше поблизу його окраїн, вид буває представленим меншим числом місцезростань, інколи одним їх типом.

Вибірковість виду щодо умов місцезростання проявляється більше в міру їх погіршення для його зростання. Так, ялина європейська в середній підзоні тайги зустрічається всюди, відіграє роль едифікатора. А в напрямках на південь і на північ її роль в складі рослинного вкриття зменшується. Сповільнюється ріст, знижується врожайність насіння, зменшуються розміри дерев. В Україні на Поліссі сосна звичайна зустрічається в усіх типах лісорослинних умов, всюди має високу конкурентну здатність. А в Лісостепу, а тим більше в Степу, вона зустрічається лише на піщаних, супіщаних та вапнякових грунтах, де сосна звичайна порівняно з іншими видами рослинами має вищу конкурентну здатність. Із положення практично повсюдно ростучого дерева сосна переходить на становище другорядного компонента рослинного вкриття, що зустрічається лише в сприятливих локальних умовах. У випадку з сосною звичайною маємо приклад формування суцільного (в межах Полісся) та острівного (в Лісостепу і Степу) типів ареалу.

На прикладі з ялиною і сосною ми розглянули ценоареали виду. Ценоареалом називається частина ареалу, в межах якої спостерігається масове зростання даного виду, помітна його участь в утворенні рослинних угруповань на фоні переважно розсіяного зростання в інших частинах ареалу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Внутрішньовидові категорії	\|	Межі і розміри ареалів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.