Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Поняття, джерела та система права зовнішніх зносин

План

Тема 9. Дипломатичне і консульске право.

Правосуб'єктність державоподібних утворень

У міжнародному праві, як і в будь-якому іншому .суспільному феномені, бувають певні аномалії, що визнаються іншими суб'єктами міжнародного права. Такі аномалії, на думку англійського юриста - міжнародника Я. Броунлі, не можна ігнорувати бо вони певним чином існують у міжнародному праві. Цими аномаліями є, як правило, політичне активні утворення, їх існування у міжнародному праві можливе лише завдяки мовчазній згоді, визнанню й наявності добровільних двосторонніх відносин "за тієї умови, що цим не порушуються норми gus cogens" [22].

До таких утворень, що належать до категорії похідних суб'єктів міжнародного права, :відносять особливі політико-релігійні або політико-територіальні одиниці, що на основі міжнародного акта або міжнародного визнання мають відносно самостійний міжнародно-правовий статус.

Мета заняття:ознайомити студентів з основами дипломатичного і консульського права, привілеями й імунітетами дипломатичних представництв і консульських установ, їх працівників.

§ 1. Поняття, джерела та система права зовнішніх зносин.

§ 2. Дипломатичне право.

Основні поняття: дипломатія, дипломатичне представництво, дипломатичний клас, агреман, вірчі грамоти, військовий аташе, штатний консул, почесний консул, консульський патент, імунітет, привілеї, персона нон грата, зовнішня політика.

 

 

Міжнародні відносини за всіх часів, починаючи з глибо­кої давнини, характеризувалися складністю і різноплановою системою зв'язків, притаманних кожному етапові суспільно­го розвитку. Саме тому в міжнародному праві з давніх-давен існували норми, покликані регулювати становище і діяль­ність представників держав або їх органів в офіційних відно­синах між ними з метою представництва і захисту їх прав та законних інтересів у процесі міжнародного спілкування. У наші дні це одна з найбільш упорядкованих, у розумінні ко­дифікації, галузей міжнародного права. Але якщо приблизно до кінця 70-х pp. XX ст. говорили переважно про диплома­тичне і консульське право як галузь міжнародного права, що регулює офіційні зв'язки і відносини між суб'єктами міжна­родного права, то згодом ситуація істотно змінилася. Зросла роль і питома вага міжнародних організацій у системі міжна­родних відносин, у зв'язку з чим з'явилася нова складова цієї галузі — дипломатичне право міжнародних організацій. Зросло значення права спеціальних державних місій, робота яких можлива і за відсутності дипломатичних відносин між державами.

Це зумовило необхідність розробки цілісної концепції права зовнішніх зносин як частини науки міжнародного пра­ва та однойменної навчальної дисципліни. Визнаним автором цієї концепції є професор К. К. Сандровський. За основу кон­цепції права зовнішніх зносин взято ідею розгляду різних форм здійснення зовнішніх зносин як єдиної самостійної га­лузі міжнародного права, що складається із таких чотирьох частин: дипломатичне право; право спеціальних місій; дипло­матичне право міжнародних організацій; консульське право. У кожній із цих складових права зовнішніх зносин є спільний предмет правового регулювання — офіційна діяльність держав у міжнародних відносинах за допомогою відповідних органів зовнішніх зносин [1]. Проте правовий статус, приві­леї та імунітети органів зовнішніх зносин, які виступають у цих чотирьох сферах, не збігаються і тому регламентуються окремими конвенціями. Це Віденська конвенція про дипло­матичні зносини 1961 p., Віденська конвенція про консуль­ські зносини 1963 p., Конвенція про спеціальні місії 1969 р. та Віденська конвенція про представництво держав у їх від­носинах із міжнародними організаціями універсального ха­рактеру 1975 р.

Ці конвенції утворюють систему міжнародно-правових норм, комплекс внутрішньо погоджених, упорядкованих еле­ментів, що регулюють цей вид суспільних відносин.

Зовнішні зносини — частина загальної систе­ми міждержавних відносин і міжнародної діяльності кожної держави, що охоплює ляше офіційні, підтриму­вані за допомогою особливих державних органів пере­важно політичні зв'язки і відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права з метою здій­снення їх зовнішніх функцій мирними засобами відпо­відно до основних принципів міжнародного права.

У широкому розумінні зовнішні зносини містять у собі й офіційні міждержавні зв'язки в галузі економіки, культури, науково-технічного співробітництва і т. п. Зовнішні зносини у зв'язку з цим виходять за межі класичних схем тільки дип­ломатичних і консульських зносин, а їх регулювання відпо­відно не вписується у схеми дипломатичного і консульського права.


Читайте також:

  1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
  2. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
  3. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
  4. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
  5. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
  6. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
  7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
  8. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
  9. VI. Узагальнення та систематизація знань
  10. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
  11. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
  12. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Правосуб'єктність міжнародних організацій | Дипломатичне право

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.