• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Судово-медична діагностика отруєнь.

Класифікація отруєнь та отруйних речовин.

Існують різні класифікації отруєнь та отруйних речовин. Судово-медична класифікація базується на патофізіологічному принципі (в залежності від походження отрути та механізму змін, які виникають в організмі):

І. Група отрут з переважно місцевою (корозійною) дією (їдкі отрути):

а) кислоти; б) їдкі луги; в) фенол, формалін та ін.

ІІ. Група отрут з переважно загальною дією (резорбтивні):

а) деструктивні отрути, які викликають значні морфологічні зміни в організмі (у внутрішніх органах);

б) кров’яні, які приводять до біохімічних змін крові;

в) функціональні отрути, які викликають головним чином функціональні зміни без грубого порушення морфології органа.

ІІІ. Отрутохімікати.

IV. Харчові токсини.

Найбільш широко використовується наступна класифікація токсичних речовин, яка віддзеркалює їх практичне застосування, тобто класифікація за їх призначенням:

1)промислові отрути, які використовуються у виробництві: органічні розчинники (дихлоретан), паливо (метан, пропан, бутан), фарбники (анілін), хімреагенти (метиловий спирт).

2) отрутохімікати, які використовуються для боротьби із шкідниками сільськогосподарських культур: хлорорганічні пестициди (гексахлоран, поліхлорпінен), фосфорорганічні інсектидициди (карбофос, хлорофос, метафос), ртутьорганічні речовини (гранозан), похідні карбамінової кислоти (севин).

3) лікарські засоби.

4) побутові хімікати, які використовуються у вигляді харчових добавок (оцтова кислота); засоби санітарії, особистої гігієни і косметики; засоби догляду за одягом, меблями, автомобілем.

5) біологічні рослинні і тваринні отрути, які містяться в рослинах і грибах, тваринах і комахах (змії, бджоли, скорпіони).

6) бойові отруйні речовини.

Класифікація отруєнь за причиною (умислом) і місцем їх виникнення:

І. Випадкові отруєння:

1) виробничі; 2) побутові: а) самолікування; б) передозування ліків; в) алкогольна чи наркотична інтоксикація; 3) медичні помилки;

ІІ. Навмисні отруєння:

1) кримінальні: а) з метою вбивства; б) як спосіб приведення до безпорадного стану; 2) суїцидальні.

В судово-медичній практиці експертиза отруєнь зустрічається досить часто. При проведенні таких експертиз підлягають вирішенню такі питання:

1) Чи настала смерть від отруєння, чи від іншої причини? 2) Яка отруйна речовина викликала отруєння? 3) Яким шляхом була введена отрута в організм? 4) Яка приблизна доза введеної отрути? 5) Яке походження даного харчового отруєння – бактеріального чи не бактеріального? 6) Якщо отруєння бактеріальне, то якою групою бактерій воно викликано? 7) Чи не викликано отруєння вживанням отруйних речовин тваринного чи рослинного походження, яких саме?

Судово-медична діагностика смерті від отруєння повинна базуватися на комплексному аналізі даних, які одержані при огляді місця події чи відомостей про обставини настання смерті, катамнестичних (відомості про обставини смерті від родичів, знайомих, сусідів) і клінічних даних з медичних документів (якщо смерть настала в лікувальній установі), результатів дослідження трупів і матеріалів судово-хімічного (токсикологічного) дослідження органів та речових доказів, які виявлені на місці події. Кожний з названих складових елементів діагностики має особливе значення.

При огляді місця події можуть бути виявлені різні медикаменти чи їх упаковка, скляні ємності, які містять рештки підозрілих речовин, а також блювотні маси, які можуть вказати на отруєння. В таких випадках підозрілі предмети і речовини, в т.ч. повинні бути вилучені слідчим і направлені в токсикологічну лабораторію.

Правильне лікування постраждалого залежить від правильного встановлення діагнозу. Дуже часто вирішальне значення у встановленні джерела отруєння мають речові докази, які вилучені з місця випадку – рештки отрути, упаковки, таблетки, порошки, блювотні маси, промивні води шлунка, кров, сеча. Слід звернути увагу, що лікар швидкої допомоги, який прибув до постраждалого спочатку зобов’язаний взяти зразок крові з вени (20-50 мл.), а потім через ту саму голку ввести лікарські препарати.

Відомості про обставини, які передували настанню смерті (обставини справи), дозволяють орієнтовно судити про умови отруєння, характер отрути та інше (наприклад, повідомлення очевидців, які бачили, що дитина з’їла велику кількість насіння абрикосів, дає підстави підозрювати смерть від отруєння рослинною отрутою).

Аналіз відомостей про клініку отруєння дозволяє (за характером симптомів) конкретизувати вид отрути та її властивості (їдка, кров’яна, деструктивна, функціональна) і визначити стадію отруєння, на протязі якої наступила смерть.

Розрізняють наступні стадії отруєння:

- приховану, яка триває з моменту введення отрути до появи перших ознак її дії; - стадія провісників (продромальна), яка супроводжується початковими, неясними симптомами, наприклад, шлунково-кишковими розладами; - стадія виражених клінічних проявів отруєння, коли відбувається посилення типових ознак отруєння; - смерть або зниження дії отрути; - стадія одужання.

Судово-медичне дослідження трупа є найбільш важливим елементом в діагностиці отруєнь.

При зовнішньому огляді можна отримати вказівки на отруєння їдкими (за особливостями потьоковів біля отворів рота), кров’яними отрутами (за кольором трупних плям) та інше.

Розтин трупа має дві специфічні особливості, тобто перед експертом стоять два завдання:

- не загубити отруту; не внести отруту в труп.

Для дотримання цих вимог категорично забороняється використання води та антисептиків під час дослідження трупа.

Крім візуального виявлення ознак отруєння: некроз стінок стравоходу, травного тракту при отруєнні їдкими отрутами, специфічні зміни паренхіматозних органів (дряблість, жовтий колір) при отруєнні деструктивними отрутами та судово-гістологічного дослідження органів при розтині трупа проводять вилучення матеріалу для судово-хімічного аналізу з метою визначення отрути.

При підозрі на отруєння направляють у відділення судово-медичної токсикології комплекс внутрішніх органів: шлунок з вмістом, один метр тонкої кишки, одну третину печінки, одну нирку, а також всю сечу і не менше 200 мл. крові. Кожний орган, кров, сечу поміщають в окремі, чисті, сухі банки.

Таким чином, матеріал для токсикологічного дослідження може бути направлений в лабораторію лікарем швидкої медичної допомоги, слідчим та судово-медичним експертом.

При дослідженні ексгумованого трупа на судово-хімічний аналіз направляють крім того землю (по 500 гр. з шести місць біля труни), а також частини одягу, оббивки, підстілки, дошки труни, прикраси.

Слід врахувати, що позитивний результат судово-хімічного дослідження не завжди указує на отруєння, так як отрута може попасти в труп в момент розтину при використанні консервантів, з брудного посуду, з одягу та оббивки труни.

Негативний результат судово-хімічного дослідження також не є кінцевим доказом відсутності отруєння ( отрута може виділитися з організму до настання смерті, чи розкластися, чи не бути визначеною застосованими методами дослідження). В даний час в світі відомо близько 10000 найменувань речовин, якими може статися отруєння. В токсикологічних відділеннях лабораторії апаратура, яка мається, дозволяє встановити тільки близько 100 найменувань речовин, якими сталося отруєння, інші речовини можуть бути не діагностовані.

Судово-медична діагностика отруєнь рідкими отрутами. До їдких отрут належать кислоти та луги. Характерним для них є різко виражена місцева дія. При отруєнні кислотами спостерігається сухий некроз сіруватого, чорного чи жовтого кольору, зневоднення тканин. При отруєннях кислотами частіше зустрічаються кислоти: сірчана, соляна, азотна, оцтова, карболова. При отруєнні лугами (їдкий калій, їдкий натрій, аміак) спостерігається вологий колікваційний некроз (коліквація - розрідження) сіруватого чи білого кольору. При всмоктуванні їдких отрут в кров проявляється їх загальна дія.

Кров’яні отрути. До них належать: метгемоглобінутворюючі отрути: бертолетова сіль, анілін, нітрити, нітрати, нітробензол. Вони спочатку руйнують еритроцити, а потім утворюють метгемоглобін. Трупні плями сіро-коричневі, сеча темнішає, зменшується її кількість аж до повної анурії. Кров шоколадно-бурого кольору. Окис вуглецю – це газ без кольору і запаху. Утворюється при неповному згоранні органічного матеріалу, міститься у вихлопних газах автомобіля, утворюється при згоранні природного газу. При дослідженні трупа виявляють яскраво-червоні трупні плями, кров, внутрішні органи, м’язи.

Деструктивні отрути. До них належать тяжкі метали, органічні сполуки (дихлоретан, етиленгліколь, який входить в склад антифризу та гальмівної рідини). Діючи після всмоктування, вони викликають порушення структури клітин організму, тобто деструкцію печінки, нирок, серця, нервової системи. Дегенеративні зміни цих органів виражаються в тому, що органи стають дряблими, змінюють колір. Серед цих отрут найчастіше зустрічаються отруєння миш’яком, фосфором, цинком, ртуттю та їх сполуками, а також дихлоретаном.

Функціональні отрути. До них належать загальнофункціональні (вуглекислота, синильна кислота), цереброспинальні (снотворні – люмінал, ноксирон та ін.), загальнонаркотичні (етиловий алкоголь та його сурогати, алкалоїди – наркотичні речовини – опій, морфін та ін.), судорожні (стрихнін), енцефалопатичні і моторнопаралітичні (тетраетилсвинець, коніін). Ці речовини викликають значні розлади функцій органів та систем людини. Порушення структури при отруєнні функціональними отрутами, як правило, не виявляються. Спостерігаються ознаки швидко наставшої смерті: рідкий стан крові, повнокрів’я органів, точкові крововиливи на поверхні серця, легенів та ін.

Отрутохімікати. Це пестициди. Їх більше 1000. найбільше значення мають фосфорорганічні (хлорофос, карбофос та ін.) та хлорорганічні сполуки (ДДТ, гексонал, гексахлоран та ін.). При отруєнні фосфорорганічними сполуками в клініці відмічають звуження зіниць, слинотечу, судоми. На трупі знаходять жовтушність шкіри, точкові крововиливи в оболонки очей, тканини мозку, набряк легенів, мозку. При отруєнні хлорорганічними сполуками в клініці відзначають нудоту, блювоту, судоми. На трупі спостерігають жовтушність шкіри, жирову інфільтрацію печінки, явища гастроентероколіту (запалення слизової оболонки шлунку і кишечнику).

Отруєння етиловим алкоголем. Гостре отруєння характеризується зміною порівняно короткого збудження пригніченням центральної нервової системи. Через декілька хвилин після введення отрути відмічається говірливість, веселість, схильність до швидких рухів. Очі блищать, обличчя червоніє. Незабаром спостерігається затруднення мови, сплутаність і неясність мислення, розлади координації рухів, блідість обличчя, тупий погляд, розширення зіниць. Втрачається свідомість, падає артеріальний тиск. Блювота буває далеко не завжди. Смерть настає на фоні падіння артеріального тиску та первинної зупинки дихання. Смертельна доза коливається індивідуально і в середньому становить 5 гр. чистого алкоголю на 1 кг. ваги. Вже 3 ⁰/₀₀ етилового алкоголю в крові можуть спричинити смерть. При алкогольній інтоксикації виділяють два періоди: перший період – період резорбції (всмоктування) триває 1-1,5 години після прийому алкоголю. В цей період концентрація алкоголю в крові вища, ніж в сечі. Другий період – елімінації (виведення) алкоголю з організму. Коли смерть настає в період елімінації концентрація етанолу в сечі вище ніж в крові. 90-98 % вжитого алкоголю піддається ендогенному окисленню (в основному в печінці), 2-10 % виділяється з організму в незмінному вигляді з сечею, потом, при диханні з повітрям, ще виділяється з слиною і калом.

При судово-медичному дослідженні трупа специфічних ознак отруєння алкоголем немає. Вважається характерним комплекс ознак: інтенсивно виражені трупні плями з точковими крововиливами на їх фоні, набряк головного мозку, повнокрів’я органів точкові крововиливи на поверхні органів та в тканинах органів. При визначенні ступеня алкогольної інтоксикації судово-медичні експерти користуються схемою, яка наведена в методичних рекомендаціях 1974 р.:

Слід зазначити, що реакція організму на прийом алкоголю строго індивідуальна. Тому при визначенні певної концентрації алкоголю в крові трупа висновок про ступінь алкогольного сп’яніння експерт робить в ймовірній формі. Наприклад, при визначенні в крові трупа 1 ⁰/₀₀ експерт зазначає, що вказана концентрація алкоголю в крові на момент смерті може відповідати легкому сп’янінню.

Читайте також:

1. ВТОМА ПРИ М’ЯЗЕВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇЇ ДІАГНОСТИКА
2. Диференціальна діагностика.
3. Диференціальна діагностика.
4. Диференціальна діагностика.
5. Діагностика
6. Діагностика в процесі метафоричної самопрезентації учасників АСПН з використанням «архетипу» тіста
7. Діагностика виробничої програми підприємства
8. Діагностика властивостей особистості в управлінні персоналом
9. Діагностика грошових потоків
10. Діагностика економічної безпеки підприємства
11. ДІАГНОСТИКА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА
12. Діагностика економічної культури.

Переглядів: 5113