Вступ до курсу

План

ТА середньовіччя

ВСТУП ДО КУРСУ. Фінансова думка Стародавнього світу

Тема 1

1. Вступ до курсу.

2. Фінансова думка стародавнього Сходу.

3. Фінансова думка античного світу.

4. Фінансова думка Середньовіччя.

Фінансова думка зародилася в сивій давнині – у працях філософів. Чимало важливих наукових фінансових знань було вироблено у творах з економіки домашнього господарства, прикладної філософії, права, теології, які становлять найважливішу частину розумової спадщини, залишеної нам представниками стародавніх та середніх віків.

Становлення та розвиток фінансової науки, як і інших економічних дисциплін, свідчать про обумовленість цього процесу пануючими економічними відносинами та інститутами незалежно від того, чи усвідомлюється цей факт, чи навіть заперечується. «В останньому випадку, – зауважував Л. Косса, – письменники суперечать істині або, точніше, самій природі речей... Різні теорії розвинулись або з апології деяких даних економічних установ, які автор схвалює та ідеалізує, або з опозиції тим чи іншим установам, проти яких автор рішуче виступає».

Професор В.О. Лебедєв вважав необхідним враховувати не лише економічні, а й політичні фактори. На його погляд, найважливішими стимулами розвитку фінансового життя Європи, а разом з тим і фінансової літератури були всі ті обставини, які породжували посилену потребу в засобах для фінансового господарства. Такими засобами вчений вважав: перехід від натурального господарства до грошового; падіння ціни грошей внаслідок припливу срібла із Америки; прагнення уряду до опіки в економічній політиці; меркантилістську політику; секуляризацію маєтків духовенства в протестантських землях, наслідком якої був новий устрій піклування про бідних, а з ним і нові витрати. Щодо політичних факторів, то серед них В.О.Лебедєв виділив: політичні зміни епохи розвитку державності, наслідком яких було зростання державних потреб і усунення попереднього патримоніального погляду на державу; розвиток абсолютизму; перетворення в організації військової сили.

Вчені (К.Г.Рау, К.Т.Еєберг, В.О.Лебедєв та ін.) враховували також еволюцію економічних та політичних факторів. Зокрема, бралась до уваги зміна ролі держави в економічному житті в другій половині XIX ст. Із розуміння держави як вищої форми суспільного життя, що прагне досягти різноманітних цілей, випливало не лише визнання множинності державних цілей і зростання витрат, але й цілком інше обґрунтування податків, інші погляди на борги, інше розмежування приватної і суспільно-господарської систем. Нові ідеї були внесені у фінансову науку також переходом від абсолютизму до конституційного ладу. Демократична тенденція конституційної держави знову загострила важливі питання про розподіл фінансового тягаря, про його загальність та рівність. Краща організація фінансового управління, успіхи фінансової техніки також спричинили помітний вплив як на практичні, так і на наукові тлумачення проблем фінансового господарства.

З іншого боку, вчені, звичайно, далеко не всі й не однаковою мірою чинять помітний вплив на погляди сучасників та послідовників, вплив, який не раз підготовляв дуже важливі законодавчі й адміністративні реформи. Наприклад, праці фізіократів викликали появу деяких фінансових законів у перші роки французької революції. Своїм вченням А.Сміт дав сильний поштовх до реформ економічної системи в окремих країнах Європи.

Під впливом ідей Т.Р. Мальтуса в 1834 році в англійські закони про бідних були введені важливі зміни. Помітно впливали на економічну, соціальну й фінансову політику в Німеччині та деяких інших країнах Європи погляди представників старої та молодої німецької історичної школи.

Тривалий час фінансова наука була частиною політичної економії. З XIX ст. вона стала самостійною, але не розірвала зв’язки з нею, а використовувала її добутки у своєму розвитку.

Сучасні теорії фінансової науки базуються на врахуванні економічно раціональної поведінки, перенесеної у політичну площину, і інституцій.

Нестабільність фінансової системи і її негативні наслідки красномовно свідчать про значущість фінансових проблем в житті держави і кожного громадянина. У цій ситуації наочно проступає неадекватний ринковому образу мислення рівень фінансової освіти і культури.

Важливість цього питання відзначалася фінансовою наукою ще на рубежі XIX –– XX ст. Німецький економіст Еєберг писав: «Фінансова наука є галузь знання, що заслуговує уважного вивчення частиною внаслідок теоретичної важливості цього вчення для загальної освіти, частиною внаслідок широкого застосування його до практики. Особливо важливе значення має вона для усіх тих, хто прямо — як чиновник або член дорадчих і законодавчих установ — або побічно — за допомогою свого права голосування, за допомогою права зборів або петицій або за допомогою преси — може придбати вплив на громадське життя» [Эеберг, 1893, с. 12].

Розвиваючи думку Еєберга, скажемо, що знання основ фінансової науки допоможе пересічному громадянинові формувати давно забуту, але таку необхідну сучасності податкослухняність, розуміння того, що податки – основа добробуту держави.

Вивчення російської фінансової літератури дозволяє зробити висновок, що в дореволюційній Росії фінансова наука розвивалася на рівні світової, і на її рекомендаціях будувалася фінансова політика СРСР аж до фінансової реформи 30-х рр. В Росії добре розуміли необхідність фінансової освіти. У університетах читався курс фінансової науки, бібліотеки мали в розпорядженні необхідну вітчизняну і зарубіжну літературу. Професор І. І. Янжул вважав фінансові знання найважливішою компонентою освіти. Він писав: «...більше або менше знайомство з фінансовою наукою складає всюди безумовну необхідність для кожної освіченої людини» [Янжул, 1904, с. 2].

Складнощі фінансової освіти сучасних громадян обумовлені тим, що традиції фінансової культури були повністю знищені практикою громадського господарства разом з фінансовою наукою, що отримала ярлик «буржуазної». Фінансова реформа 1930-32 рр. відрізала на тривалий час радянську науку від світової і дореволюційної вітчизняної. Заповнити проблеми сучасної фінансової освіти неможливо без знання історичних аспектів розвитку світової і вітчизняної фінансової науки і практики.

Фінансовий професіоналізм – це особлива сфера діяльності, складність якої визначається специфікою фіскальних проблем. Міністр фінансів Росії В.Н. Коковцев (1906-1913) підкреслював, що «немає іншої галузі, яка менш піддавалася б нововведенням, як галузь фінансового управління і немає іншої галузі, в якій всякі невдалі експерименти не проявляли свого згубного впливу так швидко, як експерименти в галузі фінансів» [цит. за: Семенкова, Семенков, 1992, с. 133].

У сучасній країні труднощі фінансової стабілізації багато в чому пов'язані з відсутністю фундаментальних досліджень цих проблем: «пропозицій про принципово іншу податкову систему, відповідну нинішню фазу, практично немає, оскільки немає серйозної теоретичної основи. Фактично 30 років цією проблемою серйозно ніхто не займався. Не було потреби: суспільство законодавчо проголосило побудову першої у світі держави без податків» [Пансков, 1993, с. 12].

Завдання реформування фінансової системи повертають нас до необхідності теоретичних побудов. Професор Колумбійського університету Е. Селігман писав в 1908 р.: «Головне завдання економіки — пояснити нам те, що є. Якщо усе суспільство, є результат еволюції, то ми можемо зрозуміти те, що є, тільки знаючи, що було. Дослідження соціальних тенденцій вводить питання про те, що повинно бути» [Селигман, 1908, с. 29].

Це методологічний ключ до дослідження сучасних фінансових проблем, що і визначає актуальність історичного аспекту вивчення фінансових проблем.

Значення історії «чистої» фінансової науки підкреслював ще в 1910 р. російський професор М. Фрідман: «Нарис, присвячений викладу тих ідей (читай — фінансових), які зробили помітний вплив на розвиток науки, відгомони яких ми чуємо і тепер в спорах представників різних наукових напрямів, політичних партій і економічних груп, сприятиме відображенню об'єктивнішого погляду на фінансову дійсність і критичного ставлення до учінь» [Фридман, 1910, с. 12].

Якщо сучасність не зрозуміла без історії, то історія без сучасності – не актуальна. Вивчення історичної літератури переконало нас в тому, що теоретичне і прикладне рішення сучасних фінансових проблем стало розвитком висновків науки минулого. Ідея спадкоємності і визначила логіку викладу: від історії — до сучасності.

Історичний аспект розвитку фінансової науки і практики обраний не в останню чергу унаслідок відчутного дефіциту історико-економічної літератури. Вітчизняна історична література в основному зачіпає прикладні проблеми оподаткування і бюджету. Перекладної наукової зарубіжної літератури по історії фінансів і податків мало. Якщо сучасні роботи по історії економічної думки недостатньо освітлюють питання історії фінансової науки і практики, то в спеціальній фінансовій літературі мало уваги приділена фундаментальним проблемам історії фінансової науки – її генезису, теоретичним проблемам оподаткування (загальна теорія податків, принципи обкладення, теорія перекладення і так далі), теорії бюджету.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Команди форматування	\|	Фінансова думка стародавнього Сходу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.