Основний алгоритм переходу від зображень до оригіналу, що приводить до застосування теорії різниць, має вигляд
£-1 (2.17)
Відносна складність застосування формули зворотного перетворення за Лапласом робить доцільним метод розкладу зображення часової функції на більш прості складові, для яких наперед відомі оригінали. Цей метод в літературі відомий як теорема розкладу. Розглянемо можливості використання цієї теореми для переходу від зображення до оригіналу . Згідно (2.3) зображення записується у вигляді раціонального дробу
, (2.18)
де – дійсні, постійні величини; – прості числа. Будемо вважати, що дріб (2.18) є правильним, тобто . В цьому випадку всі полюси зображення є простими, тобто відсутні кратні полюси , зображення може бути записане у формі
(2.19)
де – корені поліному , тобто полюси . Так як порядок поліному є нижчим порядку поліному , то можна записати у формі
(2.20)
де – постійні дійсні числа.
У відповідності до таблиці 2.1 і властивістю лінійності маємо
£-1 (2.21)
тобто
£-1 (2.22)
Згідно (2.22) можна зробити висновок, що оригінал визначається коренями рівняння та коефіцієнтами . Для визначення домножимо (2.20) на , тоді
, (2.23)
звідки
. (2.24)
Підставивши отримане значення в (2.22), отримаємо
. (2.25)
Інколи для зручності поліном записують так, щоб =1, тоді