Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Стародавньоіндійська філософія

Тема: ФІЛОСОФІЯ І МЕДИЦИНА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ

Кількість годин - 2

Лекція 2

ДОвідкові електронні ресурси

ЛІТЕРАТУРА

Порівняльний аналіз систем вищої освіти у деяких країнах Європи

Із наведених вище характеристик чітко простежуються націо­нальні особливості ступеневої, кваліфікаційної, спеціалізаційної, а отже, і організаційної підготовки, яка спричиняє суттєві труднощі при переході громадян з країни в країну як для отримання чи продовження освіти, так і при визнанні кваліфікацій для отримання робочих місць. Тому останнім часом у зв'язку із глобалізаційними та євроінтеграційними процесами назріла гостра необхідність уніфікації ступенів та кваліфікацій через зближення структури, організації та змісту освіти в різних країнах Європи.

Для кращого сприйняття зазначених відмінностей та уявлення про необхідні зміни та уніфікації подаємо порівняльні таблиці структури та організації вищої освіти в окремих країнах Європи.

1. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник/ За редакцією В. Г. Кременя. Авторський колектив: М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, В. Д. Шинкарук, В. В. Грубінко, І. І. Бабин. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004.-384 с.

 

 

1. www.accreditation-decouncil.

2. www.bologna-berlin2003.de/pdf/bologna_declaration.pdf.

3. www.bologna-berlin2003.de/pdf/prager_kommunique.pdf

4. www.enga.net.

5. www.europa.eu.int/comm/education/recognition.

6. www.europa.eu.int/comm/education/sndex_en.html.

7. www.europa.eu.int/comm/socrates/ects.html#cl.

8. www.his.de/doku/abereich/ausland/proj/Eurostudent.

9. www.jointquality.org.

10. www.ingaahe.nl.

11. www.tspu.edu.ua/ресурси/кредитно-модульна система/

 

Студенти повинні знати:

Ø Стародавньоіндійську філософію

Ø Школи індійської філософії. даосизм і конфуціанство.

Ø Філософію античного світу.

Ø Етичні принципи Сократа.

Ø Філософські ідеї Платона, Арістотеля, Епікура, Гіппократа.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1 Стародавньоіндійська філософія

1.1. Періодизація, джерела.

1.2. Особливості індійської філософії.

1.3 Школи індійської філософії.

1.4. Медицина Стародавньої Індії.

2. Стародавньокитайська філософія

2.1. Основна ідея – ідея Дао.

2.2. Два основні напрями китайської філософії — даосизм і конфуціанство. 2.3. Медицина Стародавнього Китаю.

3. Філософія античного світу

3.1. Періодизація античної філософії.

3.2. Космоцентризм. Досократична філософія.

3.3. Софісти. Етичні принципи Сократа.

3.4. Платон, Арістотель, Епікур, їх філософські ідеї.

3.5. Школа стоїків.

3.6. Становлення класичної античної медицини.

3.7. Гіппократ про людину, природу та причину її хвороб.

 

Усі напрями філософії Стародавньої Індії так чи інакше пов'язані з Ведами — найдавнішими пам'ятками індійської культури, створеними давньоіндійською (ведійською) мовою у кінці II — першій половині І тисячоліття до н. є. Склада­ються з чотирьох збірок. Найдавніша з них — Рігведа, у якій містяться космогоніч­ні гімни (про єдине, про творення світу тощо). У Ведах, і релігійно-філософських коментарях до них— Упанішадах— розвивається абстрактна всеохоплююча система світу, що стала основою індуїзму — найрозповсюдженішої релігії сучасної Індії.

Згідно з цим вченням, першопочатком всього існуючого є Пуруша— першо-чоловік, з тіла якого виник весь Всесвіт, а з частин тіла — різні соціальні верстви— варни: брахмани (жерці, учені), кшатрії (воїни), вайші (ремісники, торгівці) і шудрі (неповноправні). В більш пізньому давньоіндійському епосі „Махабхарата” Пуруша розуміється як душа, чиста свідомість, чоловіче начало, яке, з'єднуючись з Пракриті(жіночим началом) — вічною першоосновою світу (близькою до матерії) — та її творчою енергією, дає початок еволюції світу.

Центральними поняттями давньоіндійської філософії є Атман і Брахман. Атман — всепроникаюче суб'єктивне духовне начало, "Я", душа, чиста свідомість — існує в кожній людині й протистоїть Брахману— вищій об'єктивній духовній реальності. Водночас Атман є самосвідомістю Брахмана, і тому людині не потрібно шукати Атмана, який існує в кожному з нас. Будь-яка істота — це вияв Атмана, його зовнішнє розкриття, що і робить можливим та необхідним єдність всього живого і всього світу.

Тому життя людини є тимчасовим перебуванням душі в певному тілі в її подо­рожі з одного тіла в інше (сансара). Ця подорож відбувається в залежності від поведінки людини за законом карми (віддач за минуле життя). Видатна людина може вирватися з колеса сансари, отримавши звільнення (мокшу), та злитися із Всесвітом (досягти стану нірвани). Найважливішими поняттями індуїзму також є ахінса (незаподіяння шкоди нічому живому) і дхарма (моральний закон, обов'я­зок, якого повинен дотримуватися кожний; пам'ятати, що дхарма індивідуальна).

Викликає інтерес важливе в індійській культурі вчення про життєві стадії людини (ашрами), в якому виділяються чотири періоди (три перші ашрама трива­ють по 25 років):

Ø час навчання, освіти (основні характеристики: знання, утримання, благо­честя та підкорення);

Ø час сім'ї, дому (придбання, благочестя, любов, турбота про нащадків);

Ø час спілкування з природою (утримання та благочестя);

Ø час самітності (підготовка до смерті).

Найвідомішими релігійно-філософськими системами, пов'язаними з індуїз­мом, були джайнізм та буддизм. Джайнізмвиникає в VI-V ст. до н. є. Сама ж назва вчення з'являється двома століттями пізніше, коли реформатор вчення Вардхамана був проголошений переможцем (джиною) всіх інших мудреців. В основі джайнізму лежить ідея існування двох вічних сутностей: джива (живо­го) та аджива (неживого). Джива має дві форми буття: недосконале (з'єднане з матерією) та досконале (звільнене від неї, що дає насолоду— нірвану). Цим двом видам буття відповідають два види пізнання.

Джайнізм заперечує створення і розвиток Всесвіту, але визнає його нескінчен­ність. Він вирізняється терпимістю до інших точок зору, бо вважає пізнання відносним, визнає можливість існування багатьох точок зору, жодна з яких не може претендувати на абсолютне знання.

Як і інші філософські системи Індії, джайнізм визнає сансару та карму. Головним для позбавлення від сансари, згідно з філософською теорією джайніз­му, є сувора ахинса й аскетичний спосіб життя. Для того, щоб душа могла перейти в досконалий стан, необхідно відмовитися від усілякої власності (інколи навіть від одягу) і не робити нічого такого, що могло б призвести до загибелі живої істоти (наприклад, не можна орати землю, ходити теж потрібно дуже обережно}. Окрім цього, для звільнення душі від матерії необхідно мати „три коштовності”: досконалу віру, досконале знання та досконалу поведінку. Прихиль­ники джайнізму вважають, що богів не існує, с тільки безсмертна душа людини. У сучасній Індії с декілька мільйонів прибічників джайнізму. Три перлини джайнізму:

♦ правильна віра;

♦ правильне знання;

♦ правильна поведінка.

Джайністи вважали, що пізнання людей однобічне. Шестеро сліпих вивчали слона. Той, хто мацав ноги, думав, що слон круглий, хто мацав бік, думав, що слон як мур і т. ін. Кожний знає тільки частину істини.

" Якби Бог створив світ, то вода була б спроможна горіти, а вогонь був би холодним.

О людино! Ти друг сам собі; чому ти бажаєш друга поза собою самою?

Доброчесність досягається наступним шляхом:

Ø ненасиллям;

Ø правдивістю мови;

Ø милосердям;

Ø непривласненням чужого;

Ø чесністю в думках та вчинках.

Буддизмвиникає в VI ст. до н. є. Його засновником був царевич Сідхартха Готама. При народженні Сідхартхи чаклун сказав царю, що хлопець не повинен бачити хвороби, старості та смерті. І цар створив своєму сину такі умови. Але в 29 років Сідхартха вийшов з палацу і відразу побачив хворобу, старість та смерть. Він був дуже шокований, покинув свій палац, став жити в лісі самітником. В 35 років Сідхартхі Готамі відкрилася істина, він став просвітленим — Буддою — і почав проповідувати своє вчення.

Згідно з ученням Будди, існує два види буття: проявлене, пов'язане зі страждан­ням (сансара), та непроявлене— ідеальне, без страждань (нірвана). Для того, щоб перейти з першого стану в другий, потрібно зрозуміти, що джерело страж­дань людини знаходиться всередині неї самої: її пристрасті, бажання, жадіб­ність, заздрість, егоїзм, прагнення до влади. Позбувшись цих бажань, можна вийти з колеса сансари та позбутись нових народжень і страждань.

Щоб позбутися страждань, потрібно:

Ø пробудження серця;

Ø очищення думок;

Ø звільнення від недоброзичливості та роздратування;

Ø пробудження любові до людей та всього живого.

Існує благородний восьмирічний шлях, йдучи яким, можна вирватися з ко­леса сансари і досягнути нірвани. Він полягає у наступному:

Ø правильному баченні;

Ø правильному мисленні:

Ø правильній мові;

Ø правильній дії;

Ø правильному способі життя;

Ø правильних зусиллях;

Ø правильній увазі;

Ø правильному зосередженні.

Щоб покращити своє життя, потрібно:

Ø завжди говорити правду;

Ø прагнути до добра;

Ø не брати чужого;

Ø ні до кого не почувати злоби та заздрощів.

Буддизм заперечує поділ людей на касти і вбачає мету життя людини в набутті знань, що допоможуть позбутися страждань. Зараз буддизм є однією з трьох світових релігій. Розповсюджений у Китаї, Японії, Південно-Східній Азії, Монголії та Бурятії.

Загалом давньоіндійська філософія тісно пов'язана з релігійно-міфологічним світоглядом і не виокремлено з нього. Для неї, крім того, характерна пильна увага до внутрішнього духовного життя людини, свого роду психологізм.

Історичне коріння східної медицини йдуть у давнину ведичної культурної епохи Прадавньої Індії. Ця медична галузь ведичної літератури включає 27 наук, зібрана в чотирьох основних добутках. Найбільш важливими письмовими джерелами є Аюрведа й Самхітас (складені аюрведічними лікарями Каракой і Сушрутой), а також трактат Вабхата.

Написані на санскриті Веди («Зроблене знання») зараховуються до найбільш прадавніх свідчень індійської культури й вченням про лікування.

Історія Аюрведи - це історія східної й, насамперед, індійської медицини. Із часом багато медичних систем розчинилися в океані Аюрведи. «Аю» — означає життя, а веда — знання, тому буквальний переклад із санскриту слова «Аюрведа» означає «наука про життя». Аюрведа — це безцінна спадщина Індії, яка є найдавнішою медичною системою на Землі.

Веди є найбільш прадавнім джерелом медичних знань на Землі, і Аюрведа вважається галузями Атхарва веди, де описується анатомія, фізіологія й хірургія. Рігведа також містить 10 572 гімну, що описують тип конституції (вата питта кафу). Рігведа дає опис лікування, пов'язаного з пересадженням органів, застосуванням штучних кінцівок і використанням трав. Атхарва веда, у свою чергу, включає 5977 гімнів, що характеризують анатомію, фізіологію й хірургію свого часу.

Згадування про дослідження пульсу можна зустріти в дуже ранніх ведичних текстах, таких як Рігведа або Атхарва веда, які були записані більш 5000 років тому. Але перше згадування про пульсову діагностику, як про цілісну діагностичну систему, в аюрведичних тестах зустрічається в Шарангадхара самхіті, що ставиться до 1325 г. н.е.

Оскільки найпершим обов'язком аюрведічного лікаря була вимога вчити людей чистому, духовному способу життя, то він сам повинен бути в достатньому ступені чистий. Образ лікаря в аюрведичної медицині — це, насамперед, образ святого мудреця, який не тільки лікує тіло, але, насамперед, душу. Чарак самхита говорить про те, що обов'язок лікаря - розбудити свідомість Бога в серце пацієнта, а потім використовувати трави й інші методи для лікування. Аюрведа вважає причиною всіх хвороб забуття Бога, і, природно, щоб видужати, потрібно згадати про Нього.

Щоб давати науку про Бога іншим, лікар Аюрведи повинен бути сам самореалізованою особистістю. Чарак самхита говорить у цьому зв'язку, що якщо навіть доктор має повне знання Аюрведи, але не досягся самореалізації або більше зацікавлений у славі або грошах, а не в духовному розвитку, то він ніколи не буде гарним практикуючим лікарем, тому що він не зможе вказувати своїм пацієнтам на мету життя — пізнання Бога.

Обов'язок аюрведичного лікаря полягає в тому, щоб розбудити у людині усвідомлення необхідності проходження мети людському життя. І відповідно до ведичної концепції, ціль і причина, для чого людей може бажати здоров'я й довголіття, — це пізнання нашої дійсної сутності, наших взаємин із джерелом усіх причин - Господом Шрі Крішною.

Духовне консультування — це один з головних аспектів діяльності аюрведичного лікаря. Потрібно показати пацієнтові його внутрішню божественну природу й розбудити в ньому відповідальність в усвідомленні цієї природи, і ці найкращі ліки. Це конструктивний шлях, спрямований на побудову нової реальності, замість копання у власних недоліках, помилках і обманах, що може тільки збільшити проблему й наш негативний досвід.

Оскільки в Аюрведе така велика увага приділяється духовному аспекту життя, те природно, що всі лікувальні заходи спрямовані на те, щоб сприяти прогресу в духовнім житті. І Аюрведа дає знання не тільки про те, як лікувати хвороби, але й тому, як різні аспекти нашого життя можуть допомагати або перешкоджати нашому духовному росту. Аюрведа описує такі сторони життя як дієта, режим дня, робота, взаємини з навколишніми й те, як упорядкувати своє життя, щоб мати можливість сконцентруватися на розвитку духовного компонента нашого існування. У ведичній системі психічна конституція звичайно визначається по трьом гунам: Сатвой, Раджасом і Тамасом, які проявляються як ясність, неуважність і тупість (відповідно).

Сатвичный тип людини має гармонічну природу й легко пристосовується. Він прагне до рівноваги й спокою розуму, тим самим лишає хворобу психічного корінь. Люди цього типу уважні до інших і опікуються про себе. Життя вони розглядають як необхідний досвід і намагаються бачити благо у всьому, у тому числі й у хворобі.

Люди раджасичного типу звичайно наділені великою енергією, але можуть самі себе спалити надмірною активністю. Хвороба в них звичайно протікає гостро, і видужання можливе тільки при змінах у способі життя й відмові від шкідливих звичок. Вони нетерплячі й непослідовні в лікуванні хвороби, не бажають витрачати час для свого видужання або брати на себе відповідальність за своє здоров'я. Вони віддають перевагу, щоб лікар брав усю відповідальність за їхнє здоров'я на себе, і звичайно говорять: «А ви гарантуєте, що мене вилікуєте?» У своїх хворобах вони воліють винити кого завгодно, крім самих себе. Наша сучасна культура дуже раджасична. Тому деякі наші раджасичні риси можуть бути обумовлені скоріше зовнішніми обставинами, чому нашою власною природою.

Тамасичный тип більше інших розташований до затяжних, хронічним хворобам. Його енергія й емоції схильні до застою, а хвороби, як правило, що глибоко вкоренилися, завзяті й важко виліковні. Люди цього типу не прагнуть до того, щоб одержати необхідне лікування, і їх гігієна звичайно на низькому рівні. Вони сприймають свою хворобу як долю й не використовують тих методів, які могли б допомогти їм вилікувати.

Для того, щоб піднятися до Сатва гуни, ми повинні відкрити наш розум для сприйняття вищих аспектів людському життя. У результаті того, що тривалий час наш розум був закритий для духовних питань, незадоволеність життям може стати хронічною, і ми, не знаходячи виходу із ситуації, живемо під керуванням гун матеріальної природи. Ми повинні знайти мир і спокій у своїй душі. Наш розум сатвичен по своїй природі, а Сатва гуна — це гармонія й досконалість у всьому.

Зневага нашим внутрішнім голосом, голосом нашої душі — це корінь усіх психічних порушень. Ми ніколи не повинні йти проти своєї совісті. Той, хто діє й думає під впливом обставин і не слухає свій внутрішній голос, голос своєї совісті, ніколи не довідається почуття внутрішньої безпеки й спокою, необхідного для психічного здоров'я. Наш несвідомий розум Антаратма — дуже могутня сила. Він дає нам захист від того, щоб ми не діяли проти правил моралі, проти нашої совісті. Якщо ми переступаємо через самих себе, ми будемо вболівати й шкодувати про це у своєму серці. Така внутрішня скорбота є причиною розумових розладів — незадоволеності й занепокоєння.

Прадавні індуси вірили в існування тонкої субстанції розуму. Усі речі, які ми сприймаємо, насамперед з'являються в нашім розумі. Тип наших дій залежить від типу сприйняття, а наша здатність ясно сприймати навколишній світ залежить від Сатва гуни. Буквальне слово «сатва» означає — щось, що володіє тієї ж природою, що й істина або реальність.

В історичному вимірі східна медицина випередила західну. Трактати Аюрведи були записано 5000 років тому, а трактат «Ней цзі» у китайській медицині був зафіксований у період з 770 по 500 роки до н.е., у той час як праці Гіппократа ставляться до періоду з 440 по 370 г. до н.е.

Аюрведа має величезна кількість діагностичних методик, які дозволяють буквально протягом декількох хвилин досить точно визначити природу хвороби й почати лікування. І, насамперед, потрібно сказати про метод пульсової діагностики — це саме такий метод, який дозволяє досить швидко зробити узагальнені висновки про стан здоров'я пацієнта в цілому й виявити наявність існуючих патологічних взаємозв'язків. Крім цього, діагностичні методи містять у собі опитування пацієнта, спостереження його психічного стану, дослідження мови, око, нігтів, виділень, але, звичайно, головним інструментом є пульсова діагностика.

Таким чином, Аюрведа розглядає людину як єдність тіла, душі, поведінки й навколишнього світу. Метою його існування є довге й здоровіше життя, якому супроводжує його внутрішній розвиток і успіх. Тому аюрведична медицина спрямована на надання сприятливого впливу її методів на все життя людини, вона повинна в першу чергу підтримувати здоров'я людини, а у випадку захворювання лікувати його природними методами.

Головним джерелом для ознайомлення з медициною Прадавньої Індії є «Аюр-Веда» («знання життя») Сушрути (написана в VI в. до н.е.). Медична система Сушрути тісно пов'язана з філософською системою Чарвак і основними її положеннями є наступні:

1. Усі знання люди одержують не з одкровення богів, як учать жерці, а за допомогою органів почуттів.

2. В основі навколишнього світу лежать чотири елементи (вогонь, повітря, вода й земля).

3. Хвороба або здоров'я залежать від правильного або неправильного їхнього співвідношення.

Таким чином, натурфілософія, у рамках якої існували в той час усі науки, була й світоглядною основою медицини.


Читайте також:

  1. Академічна філософія кінця – XIX – поч. XX ст.
  2. Антична філософія
  3. Антична філософія.
  4. Антична філософія.
  5. Антропологічно-гуманістична філософія XX ст.
  6. Антропологічно-ірраціоналістична філософія
  7. Б ) Філософія епохи схоластики
  8. Гуманістична філософія епохи Ренесансу.
  9. Давньогрецька антична філософія
  10. Давньоіндійська філософія
  11. Давньоіндійська філософія.
  12. Давньокитайська філософія




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Бесіда захисника з підозрюваним(обвинуваченим). | Лекція 3

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.