Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Філософія Платона

Платон(427 - 347 р. до н.е.) – найбільш відомий філософ Древньої Греції, учень Сократа, засновник власної філософської школи — Академії. Перший з античних філософів, чиї праці збереглися, залишив ряд філософських праць, найбільш важливими з який є “Апологія Сократа”, “Парменід”, “Горгій”, “Федон”, “Держава”. Свої праці він писав у вигляді діалогів. Головними положеннями вчення Платона є наступні:

· матеріальні речі мінливі, непостійні і згодом припиняють своє існування;

· навколишній світ (“світ речей”) також тимчасовий і мінливий і в дійсності не існує як самостійна субстанція;

· реально існують лише чисті (безтілесні) ідеї (ейдоси);

· чисті (безтілесні) ідеї вічні і постійні;

· будь-яка існуюча річ є усього лише матеріальним відображенням ідеї (ейдоса) даної речі;

· весь світ є відображенням ідей (ейдосів).

 

Платон зосереджує своє філософування на вирішенні відкритої Сократом проблеми існування загального, розглядаючи загальне як ідею. Ідеї, що внаслідок своєї досконалості виявляють себе як справжня реальність, е первинними стосовно конкретних речей як копій ідей. Чуттєво даний світ конкретно-індивідуальних речей є відбитком загальних ідей. Здатністю до безпосереднього контакту з ідеями наділена людська душа, яка після смерті тіла відділяється від нього і повертається до безтілесного царства ідей. Душа, з'єднуючись із тілом, втрачає свою ідеальність (відповідність ідеї), забуває все, що споглядала у світі ідей. Але у відповідному стані (у сні, коли душа не залежить від тіла) вона здатна пригадати забуте. Тому в теорії Платона пізнання, під час якого формуються загальні поняття, є процесом пригадування.

Також Платон висуває філософське вчення про тріаду,відповідно до якого все суще складається з трьох начал: "єдиного",”розуму”, “душі”.

“Єдине” є основою всякого буття, не має ніяких ознак (ні початку, ні кінця, ні частин, ні цілісності, ні форми, ні змісту, і т.д.), вище всякого буття, вище всякого мислення, вище усякого відчуття, це першооснова всього — всіх ідей, речей, явищ, властивостей

“Розум” походить від “єдиного”, протилежний йому, це узагальнення всього живого на Землі.

“Душа“ – пов'язує між собою всі речі і всі явища, поєднує і зв'язує “єдине “ і “розум”:

· душа може бути світовою і душею окремої людини; душа людини є частина світової душі;

· душа безсмертна;

· при смерті людини вмирає тільки тіло, душа ж, відповівши в підземному царстві за свої земні вчинки, здобуває нову тілесну оболонку;

· сталість душі і зміна тілесних форм — природний закон Космосу.

 

Гносеологія (теорія пізнання) Платона виходить з того, що:

· оскільки матеріальний світ є лише відображенням “світу ідей”, то предметом пізнання повинні стати насамперед ідеї;

· ідеї неможливо пізнати за допомогою чуттєвого пізнання (такий тип пізнання дає не достовірне знання);

· ідеї" можна пізнати лише розумом, завдяки вищій духовній діяльності;

· вищою духовною діяльністю можуть займатися тільки люди підготовлені: інтелектуали, філософи.

Платон відкриває реальність надчуттєвого, надфізичного простору, де будь-яка річ фізичного світу має свою вищу й останню причину, що має природу не фізичну, але метафізичну.

Відкриття Платоном двох вимірів людського буття виявляється й у тому, що закон держави – це спосіб, за допомогою якого людина реалізує в державі найвищу ідею Добра, де міра всіх речей – Бог. Тому особливу роль у своїй філософії Платон приділив проблемі держави.Платон виділяє шість типів держави. Історичних конституцій, що створюють ідеальну (чи псують останню) може бути три: 1) Якщо один керує й імітує ідеального політика, - це монархія. 2) Якщо роль ідеального політика грає група людей, - це аристократія. 3) Якщо ідеального політика імітує весь народ, - демократія. Коли ці форми конституції розкладаються, якщо правителі переслідують лише власний бариш, а не народний інтерес, тоді народжуються: 1) тиранія, 2) олігархія, 3) демагогія.

Платон у 387 р. до н.е. заснував у пригороді Афін філософську школу, відому під назвою Академія (розташовувалася в парку, присвяченому міфічному героєві Академу), де Платоном уперше глибоко досліджені проблеми не тільки природи, але і суспільства, були закладені основи понятійного мислення. Академія проіснувала близько 1000 років і була закрита в 529 р. візантійським імператором Юстиніаном як розсадник язичества і “шкідливих” ідей, однак за свою історію встигла домогтися того, що платонізм і неоплатонізм стали ведучими напрямками європейської філософії.


Читайте також:

  1. Академічна філософія кінця – XIX – поч. XX ст.
  2. Антична філософія
  3. Антична філософія.
  4. Антична філософія.
  5. Антропологічно-гуманістична філософія XX ст.
  6. Антропологічно-ірраціоналістична філософія
  7. Б ) Філософія епохи схоластики
  8. Гуманістична філософія епохи Ренесансу.
  9. Давньогрецька антична філософія
  10. Давньоіндійська філософія
  11. Давньоіндійська філософія.
  12. Давньокитайська філософія




Переглядів: 12516

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Філософія софістів | Філософія Арістотеля

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.01 сек.