Філософія Августина Блаженного

Номіналізм і реалізм – напрямки середньовічної філософії

У середньовічній теологічній філософії (схоластиці) виділяються два напрямки - номіналізм і реалізм.

Реалізм- напрямок теологічної філософії, прихильники якого вважали справді існуючими (тобто справжнім буттям) не самі речі, а їхнє загальне поняття — універсалії (за змістом реалізм близький до вчення Платона про "чисті ідеї", втіленням яких є реальні матеріальні речі).

Номіналізм(від лат. потеп — імена) — напрямок теологічної філософії, прихильники якого вважали реально існуючою лише конкретні речі, у той час як загальні поняття (універсалії) сприймали як імена речей. (За змістом номіналізм близький ідеям Арістотеля, що вважав реально існуючими матеріальні речі.) Середньовічна філософія таким чиномзберегла і розвила ряд античних філософських ідей, оскільки виникла на основі синтезу античної філософії та християнського вчення.

Найбільш авторитетними представниками середньовічної теологічної філософії були Августин Блаженний і Фома Аквінський.

Аврелій Августин (Блаженний)(354 — 430) — християнський теолог, єпископ м. Гіпона (Північна Африка, Римська імперія), заклав основи католицизму як основного в той час напрямку християнства. Був одним із засновників схоластики. Головними творами Августина Блаженного є "Про град Божий", “Сповідь”

Основні положенняфілософії Августина Блаженного наступні.Хід історії, життя суспільства та окремої людини — це боротьба двох протилежних царств — Земного (грішного) і Божественного. Земне царство втілюється в державних установах, владі, армії, бюрократії, законах;Божественне царство представлене особливими людьми, наділеними благодаттю і близькими до Бога. Оскільки земне царство погрузло в гріхах і буде переможено Божественним царством, більшість людей грішні і далекі від Бога, світська (державна) влада необхідна і буде існувати далі, але буде підлегла духовної влади. Тому влада повинна виражати волю християнської Церкви і підкорятися їй, а також безпосередньо Папі Римському, адже церква — єдина сила, здатна об'єднати світ.

Вище блаженство та щастя людини розумілося Августином як поглиблення в себе, ученість, розуміння істини. Особливе місце у філософії Августина Блаженного займають міркування про Бога: головними доказами існування Бога є його присутність в усьому, всемогутність і досконалість; все — матерія, душа, простір і час — є творінням Бога. Бог не тільки створив світ, але і продовжує діяти в даний час, буде діяти в майбутньому. Тому вище, справжнє, незаперечне знання досягається тільки при пізнанні Бога. Людина за думкою Августина – це краса, сила, досконалість, богоподібность, але людина має обмежувати плоть, розвивати дух, щоб пізнавати Бога.

4. Філософія Фоми Аквінського (томізм)

Фома Аквінський(1225 — 1274) — домініканський чернець, теологічний середньовічний філософ, систематизатор схоластики, автор томізму — одного з пануючих напрямків католицької Церкви.

Основні твори Фоми Аквінського: "Сума теології", "Сума філософії" ("Проти язичників"), коментарі до Біблії, коментарі до творів Арістотеля.

Фома Аквінський вважав недостатнім доказ існування Бога, виведений з існування його творінь — навколишнього світу, як вважав Августин Блаженний. Фома висуває п'ять власних доказів існування Бога:

•рух: усе, що рухається, спонукуване кимось (чимось) іншим — отже, є первинний двигун усього — Бог;

• причина: усе, що існує, має причину — отже, є першопричина всього — Бог;

• випадковість і необхідність: випадкове залежить від необхідного — отже, первісною необхідністю є Бог;

• ступені якості: усе, що існує, має різні ступені якості (краще, гірше, більше, менше і т.д.) — отже, повинне існувати вища досконалість — Бог;

• ціль: все в навколишньому світі має сенс - виходить, існує якийсь розумний початок, що направляє - Бог.

Також Фома Аквінський досліджує проблему буття не тільки Бога, але і всього сущого. Зокрема, він розділяє сутність (есенцію) і існування (екзистенцію).Їхній поділ — одна з ключових ідей католицтва. Сутність (есенція)—це "чиста ідея" речі або явища, сукупність ознак, призначення, що існують у розумі Бога (Божественний задум); Існування (экзистенція) – це сам факт буття речі. Фома вважає, що будь-яка річ, будь-яке явище є сутність, що знайшла існування з волі Бога (тобто "чиста ідея", що придбала матеріальну форму в силу акта Божественної волі). Тому він доводить, що буття і благо оборотні, тобто Бог, що дав сутності існування, може дану сутність існування і позбавити, отже, навколишній світ тлінний і непостійний. Сутність і існування єдині тільки для Бога, отже, Бог не може бути оборотний, Він вічний, всемогутній і постійний, не залежить від інших зовнішніх факторів. Світ складається з матерії і форми (ідеї); суть будь-якої речі — єдність форми і матерії. Форма (ідея) є визначальним початком, а матерія є лише вмістище різних форм. Форма (ідея) є одночасно метою виникнення речі, ідея (форма) будь-якої речі існує в Божественному розумі, у самій речі, у сприйнятті людини.

Одкровення і розум (віра і знання) - не те саме (як вважав Августин Блаженний), а різні поняття, тому що хоча віра і розум одночасно беруть участь упроцесі пізнання Бога, лише віра і розум дають справжнє знання, однак все у світі поділяється на те, що можна пізнати раціонально (розумом), і те, що розумом непізнавано. Розумом можна пізнати факт існування Бога, єдність Бога, безсмертя людської душі й ін. Однак не піддаються раціональному (розумному) пізнанню проблеми створення світу, вони можуть бути пізнані через Божественне одкровення. Філософ вважав, що філософія і теологія — різні науки, філософія може пояснити тільки те, що пізнавано розумом, все інше (божественне одкровення) може пізнати тільки теологія.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні риси середньовічної філософії	\|	Передумови виникнення філософії епохи Відродження

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.