• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Подання текстового матеріалу

Текстовий матеріал наукового твору вельми різноманіт­ний. До нього (крім розглянутих вище елементів) належать складні числівники, літерні позначення, цитати, посилання, переліки та ін., тобто те, що при оформленні дисертації по­требує знання особливих техніко-орфографічних правил.

У дисертаційних працях гуманітарного та соціального на­прямків використовується, як правило, цифрова та словесно-цифрова форма запису інформації, зокрема кількісні числівники.

Прості кількісні числівники, якщо при них немає одиниць виміру, пишуться словами. Наприклад: п'яти таблиць (не: 5 таблиць), на трьох зразках (не: на 3 зразках).

Складні кількісні числівники пишуться цифрами, за ви­нятком тих, якими починається абзац (такі числівники пи­шуться словами). Числа зі скороченим позначенням оди­ниць виміру пишуться цифрами, наприклад, 7л, 24 кг. Після скорочення "л", "кг" та ін. крапка не ставиться.

Якщо кілька чисел стоять у тексті один за одним, скоро­чена назва одиниці виміру ставиться тільки після останньої цифри. Наприклад, З, 14 та 25 кг.

Кількісні числівники узгоджуються з іменниками в усіх відмінкових формах, крім називного та знахідного відмінків. Наприклад: від п'ятдесяти гривень (род. відм.), шістдеся­ти бібліотекам (дав. відм.) та ін. У формах називного та знахідного відмінків числівники керують іменниками.

Наприклад: є п'ятдесят (паз. відм.) публікацій (род. відм.), одержати п'ятдесят (знах. відм.) публікацій (род. відм.).

Кількісні числівники при запису їх арабськими цифрами подаються без нарощення (відмінкових закінчень), якщо вони супроводжуються іменниками. Наприклад: на 20 сторінках (не: на 20-ти сторінках).

При написанні порядкових числівників треба додержува­тися таких правил. Прості та складні порядкові числівники пишуться словами. Наприклад: третій, тридцять четвер­тий, двісті шостий. Винятком є випадки, коли написання порядкового номера обумовлено традицією, наприклад: 4-й Український фронт.

Числівники, що входять до складних слів, у наукових тек­стах пишуться цифрами. Наприклад: 15-томне видання, 30-відсотковий обсяг. Останніми роками все частіше вико­ристовуються форми без нарощування відмінкового закін­чення, якщо контекст не припускає ніяких подвійних тлума­чень, наприклад: у 3 % обсязі.

Порядкові числівники, позначені арабськими цифрами, мають відмінкові закінчення. При запису після риски пи­шуть: а) одну останню літеру, якщо вони закінчуються на голосний (крім "о" та "у") або на приголосний звук; б) дві останні літери, якщо закінчуються на приголосний та голос­ний "о" чи "у"- Наприклад: третя декада — 3-я декада (не: 3-тя), п'ятнадцятий день — 15-й день (не: 15-ий), тридця­тих років — 30-х років (не: 30-их), десятого класу — 10-го класу (не: Ю-о або 10-ого), у сьомому рядку — у 7-му рядку (не: 7-у або 7-ому).

При переліку кількох порядкових числівників відмінко­ве закінчення ставиться тільки один раз. Наприклад: това­ри 1 та 2-го сорту.

Після порядкових числівників, позначених арабськими цифрами, якщо вони стоять після іменника, до якого відно­сяться, відмінкові закінчення не ставляться. Наприклад: у розділі 3, на рис. 2.

Так само, без відмінкових закінчень, записуються поряд­кові числівники римськими цифрами для позначення поряд­кових номерів століть, кварталів, томів видань. Наприклад: XXI століття (не: ХХІ-ше століття).

У дисертаційних працях часто зустрічаються скорочення. Це частина слова або усічене ціле слово. Такий скорочений запис слів і словосполучень використовується для зменшення обсягу тексту з метою дати максимум інформації. Скорочен­ня слів здійснюється відповідно до чинних стандартів: ДСТУ 3582—97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила", ГОСТ 7.12—93 "Библиографическая запись. Со­кращение слов в русском языке. Общие требования и правила".

Для утворення скорочених слів використовуються три основних способи: 1) залишається тільки перша (початкова) літера слова (рік — p.); 2) залишається частина слова, відки­дається закінчення та суфікс (рисунок — рис.); 3) пропус­кається кілька літер у середині слова, замість яких ставить­ся дефіс (університет — ун-т).

Треба мати на увазі, що скорочене слово повинне закінчу­ватися на приголосний, окрім "й".

У науковому тексті трапляються такі види скорочень: 1) літерні абревіатури; 2) складноскорочені слова; 3) умовні графічні скорочення за початковими літерами слів; 4) умовні графічні скорочення за частинами слів та початковими літе­рами.

Літерні абревіатури складаються з перших (початко­вих) літер повних найменувань і розподіляються на: а) такі, що читаються за назвами літер (США, ФРН); в) такі, що чи­таються за звуками, позначеними відповідними літерами (ВАК — Вища атестаційна комісія).

Крім загальноприйнятих літерних абревіатур використо­вуються запроваджені авторами літерні абревіатури, які ско­рочено позначають якісь поняття із відповідної галузі знань. При першому згадуванні ці абревіатури вказуються у круг­лих дужках після повного найменування, надалі вживають­ся в тексті без розшифровки.

Іншим видом скорочень є складноскорочені слова, які складаються із поєднання: а) усічених та повних слів (проф­спілка — професійна спілка); б) тільки усічених слів (кол­госп — колективне господарство). У наукових текстах крім загальноприйнятих складноскорочених слів використовують­ся також складноскорочені слова, розраховані на вузьке коло спеціалістів.

Ще один вид скорочень — умовні графічні скорочення за початковими літерами (к.к.д. — коефіцієнт корисної дії) застосовуються переважно в технічних текстах. Від ддтер-них абревіатур вони відрізняються тим, що читаються пов­ністю, скорочуються тільки на письмі і пишуться з крапка­ми на місці скорочення.

І нарешті, в текстах дисертаційних робіт зустрічаються умовні графічні скорочення за частинами і початковими літе­рами слів. Вони поділяються на: а) загальноприйняті умовні скорочення: б) умовні скорочення, прийняті у спеціальній літературі, зокрема в бібліографії.

Наведемо кілька загальноприйнятих умовних скорочень, що використовуються: а) після перерахування (та ін. — та інше, і т. д. — і так далі, і т. п. — і тому подібне); б) при посиланнях (див. — дивись, пор. — порівняй); в) при по­значенні цифрами століть і років (ст. — століття, ст. ст. — століття, р. — рік, pp. — роки). Є також такі загальноприй­няті скорочення: т. — том, н. ст. — новий стиль, ст. ст. — старий стиль, н. е. — наша ера, м. — місто, обл. — область, гр. — громадянин, с. — сторінка, акад. — академік, доц. — доцент, проф. — професор).

Слова "та інші", "і таке інше" всередині речення не скоро­чуються. Не рекомендується скорочувати слова "так званий", "наприклад", "формула", "рівняння", "діаметр".

У наукових текстах і формулах дуже поширені літерні позначення. Такі позначення мають відповідати затвердже­ним стандартам та іншим нормативним документам. В іде­альному випадку в кожній дисертації повинна бути створе­на така система, в якій кожній літері відповідає одна величи­на, і навпаки, кожна величина репрезентується однією літе­рою. Іншими словами, ідеальна система не повинна містити багатозначних і синонімічних літерних позначень.

Наукові тексти відзначаються великою кількістю переліків, які складаються як із закінчених, так і незакінчених фраз. Незакінчені фрази пишуться з маленьких літер і познача­ються арабськими цифрами або маленькими літерами із на­півкруглою дужкою, що закривається. Можливі два варіан­ти таких фраз.

Перший варіант: переліки складаються з окремих слів (або невеликих фраз без розділових знаків усередині), які пишуть у підбір з іншим текстом і відокремлюють один від одного комою. Наприклад:

Рекламні видання поділяються на чотири види: 1) про­спекти; 2) путівники; 3) каталоги; 4) афіші.

Другий варіант: переліки складаються із розгорнутих фраз з власними розділовими знаками. Тут частини переліку най­частіше пишуться з нового рядка і відокремлюються один від іншого крапкою з комою. Наприклад:

Стандартний набір функції оптового книгорозповсюджен-ня включає:

а) закупівлю книг у видавців;

б) випуск і розповсюдження серед книжкових магазинів і бібліотек каталогів про наявні книги і книги, що друкуються;

в) збір замовлень на книги у покупців.

Коли елементи переліку складаються із закінчених фраз, вони пишуться із абзацними відступами, починаються з ве­ликих літер і відокремлюються один від одного крапкою. Наприклад:

Відповідно до визначених функцій головними складовими для формування книжкового ринку є такі.

1. Створення національної системи збирання, зберігання, актуа­лізації й розповсюдження інформації про видання, які є в наяв­ності і що друкуються.

2. Наявність книготорговельних організацій, які мають складські приміщення з відповідним обладнанням і транспортну систему.

Текст усіх елементів переліку граматично підпорядковуєть­ся головній увідній фразі. Основну ввідну фразу не рекомен­дується переривати на прийменнику або сполучнику (на, із, від, те, що, як та ін.).

Читайте також:

1. III. Повторення вивченого матеріалу.
2. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
3. IV. Вивчення нового матеріалу – 20 хв.
4. IV. Вивчення нового матеріалу.
5. IV. Вивчення нового матеріалу.
6. IV. Виклад інформаційного матеріалу
7. IV. Виклад інформаційного матеріалу
8. IV. Подання нового матеріалу
9. IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
10. IІІ. Вивченняння нового навчального матеріалу.
11. V. Вивчення нового матеріалу.
12. V. Виклад нового матеріалу

Переглядів: 912