Система покритонасінних

Ще в 1875 році німецький ботанік Олександр Браун висунув ідеї, що пізніше стали основними принципами філогенетичної системи квіткових рослин. Він прийшов до висновку про примітивність квіток магнолієвих і інших близьких до них родин та вторинності безпелюсткових і одностатевих квіток. Брауну належить афоризм: "В природі як і в мистецтві, просте може бути найдосконалішим". Він розумів, що є два типи простоти: простота первинна, котру ми бачимо у дійсно древніх примітивних форм, і простота вторинна, досягнута в результаті спрощення, як у квітці казуарини.

Сучасна класифікація квіткових рослин базується на синтезі даних із багатьох різних дисцишіін, в першу чергу порівняльної морфології репродуктивних і вегетативних органів, ембріології, палшології, органелографії і цитології. Розширюється застосування математичних методів і комп'ютерної техніки.

Відділ квіткові рослини або магноліофіти (Magnoliophyta) поділяється на два класи: магноліопсіди (дводольні, Magnoliopsida) і ліліопсіди (однодольні, Liliopsida). Основні відмінності між ними наведено в табл.2.

Табл.2. Основні відмінності між класами квіткових рослин
Дводольні	Однодольні
Зародок, як правило, з двома сім'ядолями, інколи з 1 рідко з 3-4. Сім'ядолі, звичайно, з 3 провідними пучками і проростають здебільшого надземно.	Зародок з 1 сім'ядолею, що має 2 провідні пучки. Проростання здебільшого підземне.
Листки зі сітчастим жилкуванням рідко з дуговидним чи паралельним. Черешок добре виражений.	Жилкування паралельне, рідше дуговидно і дуже рідко сітчасте. Листки, як правило, не розчленовані на черешок і пластинку
Предлистки (профіли), тобто найнижчі недорозвинуті листки бокових вегетативних пагонів і гомологічні їм брактеолі, звичайно, парні, рідко непарні.	Предлистки і брактеолі непарні, рідко парні.
Провідна система, звичайно, з єдиного кільця провідних пучків, котрі, як правило, з камбієм відкриті.	Провідна система стебла із багатьох окремих пучків; інколи пучки зібрані в 2-0 чи більше кілець. Провідні пучки без камбію закриті.
Кора і серцевина добре диференційовані.	Кора і серцевина, як правило, не виділяються
Первинний (зародковий) корінець, звичайно, розвивається в головний корінь. Коренева система стрижнева.	Первинний корінець рано відмирає і замінюється придатковими коренями. Коренева система мичкувата.
Деревні або трависті рослини(трависті виникли з деревних), Інколи вторинні деревні форми, як наприклад, саксаул, клематис.	Звичайно, трави інколи вторинні деревовидні форми, як наприклад пальми. Первинні деревні рослини відсутні.
Квіти 5-або рідше 4-членні, дуже рідко 3-членні.	Квіти звичайно 3-членні, інколи 2- чи 4-членні. Ніколи не бувають 5-ти членними.
Оболонка пилкових зерен (екзина), як правило, 3-борозна або похідних від неї типів.	Оболонка пилкових зерен(екзина) одноборо-зна або похідних від неї форм.
Ендосперм целюлярний або нуклеарний, рідко гелобіальний.	Ендосперм гелобіальний або нуклеарний, дуже рідко целюлярний.

Як добре видно з наведеної таблиці, немає ні однієї ознаки, яка б доводила різку відмінність між класами. По суті, ці класи відрізняються за сукупністю ознак.

Проте для дендролога найважливішим є те, що в однодольних судинно-волокнисті пучки закриті, серед них немає первиннодеревних рослин. А з тих однодольних, що віднесені до вториннодеревних форм, немає жодного представника у флорі України.

Таким чином, ми свою увагу зосередимо виключно на системі класу дводольних, до якого відносяться всі види, які нас цікавлять.

Клас дводольних, що включає 325 родин, майже 10 тис. родів та 180 тис, видів поділяється на 8 підкласів, філогенетичні зв'язки яких зображені на рисунку 7.4. В подальшому ми будемо розглядати підкласи в розрізі порядків і родин. Що стосується конкретних родів та видів підкреслимо, що ми їх детально вивчаємо на лабораторних заняттях, а тому в лекційному матеріалі розглядати не будемо.

А. Підклас магнолііди (Magnoliidae)

Це здебільшого деревні рослини, 70 % із 7.1 тис. видів, рідко трави, інколи паразити. Паренхімні тканини часто зі сферичними ефіроолійними видільними клітинами. Судини у деяких таксонів відсутні.

Продихи - часто парацитні, з двома побічними клітинами. Квіти - двостатеві, рідше одностатеві, часто спіральні чи спіроциклічні. Зрілий пилок - 2-клітинний, рідше 3-клітинний. Гінецей здебільшого апокарпний, рідше синкарпний чи паракарпний. Квітколоже в час достигання плодів сильно витягується. Насінні зачатки з 2 інтегументами (бітегмальні). Ендосперм - целюлярний, рідше нуклеарний, рідко гелобіальний. Насіння - здебільшого з маленьким чи дуже маленьким зародком і великим ендоспермом, інколи ще й з периспермом.

Підклас включає найбільш примітивні порядки квіткових. Хоча серед представників підкласу немає нині живучих форм, котрі б поєднували у собі одночасно всі ознаки примітивності. Поруч з примітивними є у них і вторинні, похідні ознаки. Цей підклас багатий на типові "живые ископаемые", він найбільш близький до гіпотетичної висхідної групи, що дала початок всім нині живучим квітковим рослинам.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика і походження покритонасінних	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.115 сек.