• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Планування дебіторської і кредиторської заборгованостей і їх роль у фінансовому плануванні і бюджетування.

Планування дебіторської і кредиторської заборгованостей являє собою конкретну форму бюджетування. У межах даної проблеми ми фактично вирішуємо питання про надходження, платежі та їх період.

Почнемо з прогнозу надходжень фірми в майбутньому періоді:

, (11.1)

де Д – доход від реалізації (Ф. 2 рядок 010);

– дебіторська заборгованість на початок періоду (Ф.1 ∑ рядків 050, 160, 170, 210);

- дебіторська заборгованість на кінець періоду.

Прогноз реалізації визначається у фірмі за допомогою досить добре спробуваних способів: експертних, статистичних, комбінованих. Слід помітити, що для точності прогнозу необхідно використовувати всі указані способи перевірки і підвищення точності розрахунків.

Нагадаємо, що обсяг реалізації (у грошовому вираженні) є добуток середньої ціни продукції на передбачуваний обсяг її реалізації (в натуральному вираженні).

Дебіторська заборгованість на початок майбутнього періоду є дебіторська заборгованість на кінець поточного.

Невідомою залишається тільки величина дебіторської заборгованості на кінець періоду. Для її визначення можна використовувати такі формули:

, (11.2)

де ЗДЗ — середні залишки дебіторської заборгованості,

ОДЗ — період обороту дебіторської заборгованості (формула (11.3)),

Д — доход від реалізації (Ф.2 рядок 010),

Т — тривалість розглянутого періоду (365 днів);

, (11.3)

де ДЗ_СР – середня дебіторська заборгованість.

Згадаємо, що для фінансового менеджера принциповим є аналіз величин за період на основі розрахунку середніх арифметичних, геометричних і хронологічних.

Існує й інший спосіб визначення грошових надходжень на основі графіка погашення дебіторської заборгованості. Його також необхідно використовувати для підвищення точності розрахунків.

Суть цього способу досить проста — по поточному періоду визначається, яка частина дебіторської заборгованості погашається протягом того чи іншого тимчасового інтервалу. Потім складається відповідний графік у вигляді таблиці.

Тепер Зупинимося на визначенні розмірів платежів (кредиторської заборгованості) у майбутньому періоді. Формула, яку для цього можна використовувати, теж досить добре відома:

, (11.4)

де ЗП – зобов’язання та платежі (Ф. 1 рядок 620);

КЗ_НАЧ – кредиторська заборгованість на початок періоду (Ф. 1 рядок 530);

КЗ_КОН – кредиторська заборгованість на кінець періоду.

У цій формулі відома величина кредиторської заборгованості на початок періоду та величина зобов’язань і платежів. Їх можна дістати з балансу підприємства.

Інше невідоме (кредиторська заборгованість на кінець періоду) можна розрахувати за допомогою таких формул:

(11.5)

де ЗКЗ — середній залишок кредиторської заборгованості,

ОКЗ — період обороту кредиторської заборгованості,

ЗП — зобов'язання і платежі (Ф.1 рядок 620);

Т — тривалість розглянутого періоду (365 днів);

, (11.6)

де КЗ_СР – середня кредиторська заборгованість;

ВВ – витрати на виробництво (Ф.2 рядки 40+70).

Розрахуємо планові показники дебіторської та кредиторської заборгованостей ВАТ «Фірма „Меблі» на 2005 рік.

Почнемо з прогнозу надходжень фірми у майбутньому періоді. Для цього спершу потрібно розрахувати суму дебіторської заборгованості на кінець періоду та період обороту дебіторської заборгованості.

Період обороту дебіторської заборгованості розраховується за формулою (11.3). Зробивши розрахунок, бачимо, що період дорівнює 99,7 днів.

Розрахувавши суму дебіторської заборгованості на кінець періоду за формулою (11.2), отримаємо, що вона дорівнює 53 091,61 тис.грн.

Підставивши в формулу (11.1) знайдені вище значення, визначаємо суму надходжень, що дорівнює 150 529,39 тис.грн.

Тепер розрахуємо розмір платежів (кредиторської заборгованості) у майбутньому періоді, для цього спочатку треба визначити кредиторську заборгованість на кінець періоду та період обороту кредиторської заборгованості.

Період обороту кредиторської заборгованості розраховуємо за формулою (11.6) та отримаємо результат, який складає 3,1 дня.

Для розрахунку кредиторської заборгованості на кінець періоду скористаємось формулою (11.5). Підставивши в формулу відомі значення, маємо, що кредиторська заборгованість на кінець періоду складає 1 163,28 тис.грн.

Суму платежів знаходимо за формулою (11.4), вона дорівнює 55 709,72 тис.грн.

ТЕМА 12. АНТИКРИЗОВЕ ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

12.1. Економічна сутність категорії "банкрутство" і фактори, що її визначають.

12.2. Методика прогнозування банкрутства підприємства.

12.3. Законодавча основа проведення антикризових заходів.

12.4. Система тактичних заходів з фінансового оздоровлення підприємства.

Ключові слова:банкрутство, кредитор, суб’єкт банкрутства, грошове зобов’язання, санація, санаційний аудит, реструктуризація, досудова санація, власник майна боржника, засновники боржника, вартість ліквідації, менеджмент санації , мирова угода

Перелік рекомендованої літератури:1, 2, 3, 5, 6, 7, 9, 14, 17, 18, 20, 24, 25, 28, 30, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 41, 42, 43, 45, 46, 52, 54, 57, 59

12.1. Економічна сутність категорії "банкрутство" і фактори, що її визначають.

Методи фінансового оздоровлення, застосовувані до конкретного підприємства, залежать від глибини фінансової кризи. Комплексна оцінка фінансово-економічного стану дозволить визначити, на якій стадії неспроможності знаходиться підприємство:

- схованої стадії банкрутства, що виявляється в рості зобов'язань і погіршенні структури балансу;

- стадії фінансової нестійкості, що виявляється в неузгодженості фінансових потоків і виникненні хронічної неплатоспроможності, що супроводжується зниженням виробничого і ринкового потенціалу підприємства, наявністю ознак соціального банкрутства.

Діагностика фінансово-економічного стану дозволяє визначити загальні, типові й індивідуальні причини влучення підприємств у «зону неплатоспроможності».

ЗАГАЛЬНІ – до загальних причин зниження платоспроможностіпідприємств, виявлених у результаті оцінки їх фінансово-економічного стану, можна віднести такі:

1. Низька конкурентоспроможність продукції українських підприємств, що виражається в низьких споживчих характеристиках товарів і у високих цінах.

2. Несвоєчасне надходження виторгу від продажу ліквідних товарів.

3. Дебіторська заборгованість держави за замовлену, але несплачену продукцію.

4. Великі витрати по утриманню відомчого житлового фонду, що залишився на підприємстві.

5. Заборгованість підприємств перед організаціями-монополістами, що продають електроенергію, газ, тепло і воду.

6. Невикористані виробничі, адміністративні і побутові приміщення, що стали вільними через скорочення виробництва.

ТИПОВІ – на думку фахівців, що проводили аналіз фінансово-економічного стану ряду підприємств, були виявлені (типові) причини погіршення платоспроможності, що часто зустрічаються:

1. Наявність помилок при веденні платіжного календаря – фінансового документа, у якому докладно відбивається оперативний грошовий обіг підприємства. У платіжному календарі повинен бути представлений рух коштів по термінах з надходження і використання.

2. «Котловий» перелік обліку витрат на виробництво і реалізацію продукції, що не дозволяє проводити диференційовану оцінку рентабельності різних видів діяльності.

3. Включення в собівартість реалізованої продукції витрат, не зв'язаних з її виробництвом і реалізацією, що призводить до утворення збитків від основної виробничої діяльності.

4. Неефективне управління майновим комплексом.

Кожне підприємство має індивідуальні причини виникнення в кризового фінансового стану, що зв'язано з неправильним вибором ринкової ніші, організацією маркетингової і збутової політики, неправильною організацією орендних відносин.

Ступінь неспроможності підприємства визначається на основі показників оцінки фінансово-економічного стану. Групи показників – індикаторів фінансово-економічного стану – утворюють критерії оцінки та методи фінансового оздоровлення.

Банкрутство є невід'ємною частиною ринкової економіки. Можливість банкрутства змушує підприємства застосовувати заходи для забезпечення фінансової стійкості, підвищенню ефективності продуктивності праці.

Згідно статті 1. Закону України "Про відновлення платоспроможності чи визнання боржника банкрутом":

банкрутство - визнана арбітражним судом неплатоспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визначені судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неплатоспроможність якого виконати свої фінансові зобов'язання встановлено арбітражним судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відособлені структурні підрозділи, юридична особа (філії, представництва, відділення і т.д.);

кредитор - юридична чи фізична особа, що має у встановленому порядку затверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівників боржника, а також органи державної податкової служби й інші державні органи, що здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів);

грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору визначену грошову суму відповідно цивільно-правового договору і на інших причинах, передбачених цивільним законодавством України.

Ознаки ймовірності банкрутства можна поділити на основні і допоміжні.

До основних ознак відносяться показники з низьким (несприятливим) рівнем чи динамікою, що у дійсному часі або короткостроковій перспективі можуть призвести до банкрутства. Це:

- хронічна прострочена кредиторська заборгованість;

- низька якість дебіторської заборгованості;

- виражена тенденція зниження коефіцієнта власності (автономії) і досягнення її критичного рівня;

- виражена тенденція зниження коефіцієнтів ліквідності;

- хронічний дефіцит власного оборотного капіталу;

- низька якість прибутку чи тривала збитковість.

До допоміжних критеріїв можна віднести показники і неформалізовані ознаки, динаміка яких не є підставою для розгляду поточного фінансового становища як критичного, але вони сигналізують про можливість його різкого погіршення, якщо не будуть прийняті відповідні заходи. Це:

- порушення ритмічності;

- тривалі зупинки виробництва;

- недалекоглядність інвестиційної політики;

- участь у судових розглядах невизначеного характеру і т. д.

Перераховані основні і допоміжні критерії використовуються при внутрішньому і зовнішньому аналізі: при внутрішньому - для своєчасного уживання відповідних заходів, усунення виявлених симптомів; при зовнішньому - для адекватного реагування по укладених чи передбачуваних угодах.

Читайте також:

1. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
2. Алгоритм планування податкових платежів. Вибір оптимального варіанту оподаткування та сплати податків.
3. Аналіз дебіторської заборгованості
4. Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості
5. Аналіз кредиторської заборгованості підприємства.
6. Аналіз руху грошових коштів та дебіторської заборгованості
7. Аналіз складу та структури дебіторської заборгованості
8. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
9. Аудит дебіторської заборгованості
10. Аудит кредиторської заборгованості за кредитами банків
11. Бар’єри стратегічного планування та заходи щодо їх подолання
12. Бізнес-план як один із головних інструментів редакційного планування

Переглядів: 1017