Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Стародавня народна творчість: епос, календарно-обрядові та родинно-обрядові пісні

Церковна музична культура Київської держави

У зв’язку з прийняттям християнства з’являється й новий тип пісенної культури – давньоруський монодійний церковний спів, який згодом отримав назву знаменного розспіву. Самобутньою була створена східними слов’янами перша нотація знаменного розспіву (знаменна або крюкова).

Знаменний розспів спочатку був запозичений з Візантії і під впливом народної традиції східних слов’ян своєрідно переосмислений і переінтонований. Він розвивався в системі «осмогласся» – кожен із восьми «гласів» мав свій гімнічний текст, а разом вони утворювали так званий столп – цикл, що повторювався кожні вісім тижнів. Дослідники знаменного співу характеризують «гласи» як хорові монодії (одноголосний спів), що складалися з коротких (діатонічних) мотивів в обсязі терції чи кварти з перевагою (на перших етапах) речитації. Мелодія не мала метричних рамок, що сприяло її ритмічній свободі і плавності.

Тогочасна система знаменної, або крюкової, нотації не давала змоги точно фіксувати мелодію, забезпечуючи приблизне позначення способу виконання. Крюки записувалися над текстом і могли мати різне значення, а саме, вказувати напрям руху мелодії або приблизну тривалість звуків.

У Київській Русі з'явилися центри навчання співу. Це, зокрема, великий хор та школа при Десятинній церкві, двір деместиків – співаків-солістів, що були одночасно диригентами й учителями співу. Важливу роль у формуванні й поширенні музичної традиції відігравала Києво-Печерська Лавра.

Центрами церковного музичного мистецтва були, поряд з Києвом – Чернігів, Переяслав, Перемишль, Холм. Серед найвідоміших майстрів церковного співу слід назвати деместика та піснетворця Стефана.

Музикознавці визначили, що в церковному знаменному співі позначився вплив давньоруського епосу, а подекуди й величальних пісень та похоронних плачів, що виявилося у своєрідному способі інтонування текстів.

В усній народній традиції продовжують розвиватися ігри, календарно-обрядові та родинно-обрядові пісні, похоронні плачі й голосіння. Їх найдавніші зразки збереглися в невеликій кількості. (Докладнішу інформацію про ці жанри див. у темі «Музична культура східних слов’ян»)

Плин часу зумовив появу нових народнопісенних жанрів. Серед них найзначніший – билинний епос, що активно розвинувся в період розквіту Київської Русі.

Билинний епос виник у зв’язку з прагненням народу відобразити й оспівати боротьбу за незалежність Вітчизни, її захист від нападів численних східних загарбників. У сюжетах билин втілилися патріотичні ідеї зміцнення єдності, утвердження й звеличення могутності Батьківщини. В образах билинних богатирів – захисників рідної землі (Іллі Муромця, Добрині Никитича, Альоші Поповича, Микули Селяниновича), – відбилися уявлення народу про героя-патріота, поборника правди і справедливості.

Зміст билин зумовив і особливості їх виконання – зосередженого, величавого, розповідально-декламаційного. [Билина – це розповідь про те, що колись було, відбулось.]

Деякі типові риси зразків цього музично-поетичного жанру знайшли своєрідне продовження в пізнішому епосі українського народу – історичних піснях та думах.

На жаль, до нас не дійшли в усній традиції билини Київського циклу (маємо тільки записи текстів). Нотні записи билин Новгородського циклу, здійснені М.Римським-Корсаковим, дають нам уявлення про музичну будову билин. Основним «регулятором» ритмічного руху і найважливішим структурним елементом форми наспіву билин був їх текст.

 

Найдавнішим і дуже вагомим пластом українського фольклору є календарно-обрядові та родинно-обрядові пісні. Вони тісно пов’язані з язичницькою обрядовістю, із прадавнім світоглядом наших предків.

Історичні факти свідчать про існування в Україні княжого періоду світської професійної музики. Через відсутність писемної фіксації нині, на жаль, нема змоги розкрити особливості процесу її творення та розвитку.

Писемну фіксацію у Київській Русі отримала лише церковна музика – головний осередок музичного професіоналізму. Першим етапом розвитку цього жанру була церковна монодія (спів в один голос). Під впливом практики народного хорового багатоголосся монодія поступово перетворилась на так званий строчний спів – одну з форм церковного багатоголосся, де партії голосів хору записувалися крюками (одна над другою). Хорові партії (рядки крюків) музиканти записували над відповідними рядками тексту – строками. Вершину «строчного» співу історія відносить до ХVІ ст.

Багата й різноманітна музична спадщина часів Київської Русі стала міцним підґрунтям для формування народної та професійної музичної культури українського народу.


Читайте також:

  1. VII. ТЕСТИ З ДИСЦИПЛІНИ «МІЖНАРОДНА
  2. Валютні курси, платіжний баланс і міжнародна система валютних курсів.
  3. Виконання пісні «Зелене слоненя» вірші О.Вратарьова, муз. І.Кириліної
  4. Виконання пісні «Рідна мова» вірші П.Осадчука, муз. Б.Гірського
  5. Власне обрядові пісні
  6. Західно-Українська Народна Республіка
  7. Західноукраїнська Народна Республіка
  8. Західноукраїнська Народна республіка
  9. Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).
  10. Західноукраїнська Народна Республіка і Закарпаття 1918—1919 рр.
  11. Західноукраїнська народна республіка.
  12. Іваницький А. Українська народна музична творчість, С.80.




Переглядів: 5022

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Придворно-світська музична культура Київської держави | Обрядовий пратеатр.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.