• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Покарання класифікуються за порядком (способом) їх при­значення, за суб’єктом, до якого вони застосовуються, за мож­ливістю визначення строку покарання та іншими підставами.

І. За порядком (способом) їх призначення усі покарання в ст. 52 КК поділено на три групи:

а) основні (ч. 1);

б) додаткові (ч. 2);

в) покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові (ч. 3).

Основні — це такі покарання, які призначаються у вироку лише як самостійні заходи впливу та за жодних умов не мо­жуть застосовуватися на додаток до інших покарань, тобто не можуть приєднуватися до них. Особливість цих покарань по­лягає також у тому, що відповідно до ч. 4 ст. 52 КК за один зло­чин може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті Особливої частини КК.

До основних покарань ч. 1 ст. 52 КК відносить: громадські роботи (ст. 56 КК), виправні роботи (ст. 57 КК), службові об­меження для військовослужбовців (ст. 58 КК), арешт ( ст. 60 КК), обмеження волі (ст. 61 КК), тримання у дисциплінарно­му батальйоні військовослужбовців (ст. 62 КК), позбавлення волі на певний строк (ст. 63 КК), довічне позбавлення волі (ст. 64 КК).

Додаткові — це такі покарання, які призначаються шля­хом їх приєднання на додаток до основних покарань і само­стійно застосовуватися не можуть. Отже, додаткові покарання призначаються лише тоді, коли вироком суду призначений певний вид основного покарання, до якого вони і приєднують­ся. Особливість їх полягає також у тому, що, на відміну від основних, за один злочин суд має право призначити (приєднати до основного) не тільки одне, а й кілька додаткових покарань одночасно (ч. 4 ст. 52 КК).

До додаткових покарань згідно з ч. 2 ст. 52 КК належать по­збавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або ква­ліфікаційного класу (ст. 54 КК) та конфіскація майна (ст. 59 КК).

Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як до­даткові (так звані «змішані» види покарань) — це штраф (ст. 53 КК) і позбавлення права обіймати певні посади або зай­матися певною діяльністю (ст. 55 КК). Особливість їх полягає у тому, що в одних випадках вони можуть бути призначені су­дом як основні, оскільки саме так передбачено в санкції статті Особливої частини КК, а в інших – приєднуються на додаток до основного покарання.

ІІ. За суб’єктом, до якого застосовуються покарання, їх класи­фікують на загальні та спеціальні.

Загальні покарання є, так би мовити, універсальними захо­дами впливу, оскільки можуть бути застосовані, як правило, до будь-якої особи, яка вчинила злочин. До них належать штраф, громадські й виправні роботи, конфіскація майна, арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк і довічне позбавлення волі.

Спеціальні покарання, на відміну від загальних, не можуть застосовуватися до будь-якого суб’єкта злочину і призначаються лише певному (більш вузькому) колу осіб. Наприклад, тримання у дисциплінарному батальйоні може призначатися лише військовослужбовцям строкової служби (ч. 1 ст. 62 КК). До спеціальних покарань належать також позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного чину, позбавлення пра­ва обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю і служ­бові обмеження для військовослужбовців.

ІІІ. За можливістю визначення строку покарання і, отже, встановлення меж дії у часі тих правообмежень, які становлять зміст покарання, всі вони поділяються на строкові та безстрокові.

Строковими є такі покарання, щодо яких у законі встанов­лені мінімальні та максимальні межі їх застосування у часі. До них належать позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадські та виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обме­ження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військо­вослужбовців, позбавлення волі на певний строк. Наприклад, обмеження волі може призначатися на строк від одного до п’я­ти років (ч. 2 ст. 61 КК), а виправні роботі – від шести місяців до двох років (ч. 1 ст. 57 КК).

Особливість строкових покарань полягає у тому, що вийти за межі строків, які встановлені для них у нормах Загальної час­тини КК, суд права не має, за винятком випадків застосування ч. 2 ст. 71 КК щодо максимального строку позбавлення волі.

Безстроковими є такі покарання, межі дії яких у часі зако­ном не встановлюються. До них належать штраф, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфіка­ційного класу, конфіскація майна та довічне позбавлення волі. Оскільки такі безстрокові покарання, як штраф і конфіскація майна вичерпуються самим фактом виконання вироку, їх прий­нято називати одноактними.

Згідно з ч. 5 ст. 52 КК ухилення від покарання, призначено­го вироком суду, визнається злочином проти правосуддя і тяг­не за собою відповідальність за статтями 389, 390 та 393 КК.

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
3. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
4. Ocнoвнi визначення здоров'я
5. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості
6. Амністія являє собою повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочину.
7. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
8. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів
9. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
10. Аналогія - спосіб отримання знань про предмети та явища на основі їхньої подібності з іншими.
11. Аудит операцій з основними та іншими необоротними ак­тивами
12. АЧТ-це тіло, поглинальна здатність якого (для всіх довжин хвиль) тотожне 1.

Переглядів: 791