Периферичний відділ зорової сенсорної системи.

Фоторецептивна система і її значення.

ЛЕКЦІЯ № 15 -16

ТЕМА: “Фізіологія зорової сенсорної системи”

ПЛАН:

1.Фоторецептивна система і її значення.

2. Будова периферичного відділу зорової сенсорної системи.

3.Фоторецепція ока.

А) Структура і функції сітківки.

Б) Нейрони сітківки.

В) Механізм фоторецепції.

4.Провідниковий відділ зорової сенсорної системи.

5.Центральний відділ зорової сенсорної системи.

6.Світлова чутливість і зорова адаптація.

7.Кольоровий зір.

8.Сприйняття простору.

Зір - один з найважливіших органів чуттів людини (зоровий аналізатор дає більше 90% інформації, що йде до мозку від усіх рецепторів). Він еволюційно пристосований до сприйняття видимого світла – вузької частини діапазону електромагнітного випромінювання (від 400 до 800 нм).

Падаючи на поверхню, світло відбивається від неї у різних напрямках неоднаково, внаслідок чого виникає контрастність. Основою зору є сприйняття контрастності між світлим і темним, що дає уявлення про форму і розміри предметів, відмінності між ними, їх взаємне розташування у просторі тощо. Хвилі різної довжини або поглинаються, або відбиваються від поверхні. Потрапляючи в око вони дають уявлення про колір. Отже, функція зорового аналізатору – сприйняття світлових і кольорових подразнень.

Зір – багатоланцюговий процес, що починається з проекції зображення на сітківці ока, потім відбувається збудження фоторецепторів, передача і перетворення зорової інформації у нейронних шарах зорової системи, а закінчується зорове сприйняття прийняттям вищими кірковими відділами зорової системи рішення про зорові образи. Отже, зоровий аналізатор складається з:

1. периферичний відділ – сітківка, що поєднує у собі рецепторну частину (шар паличок і колбочок) і первинний проміжний центр, роль якого виконує вся сітківка як єдине ціле (аксони вихідних гангліозних клітин сітківки, що утворюють зоровий тракт, пов’язують її з першим проміжним ядром).

2. проміжне ядро – зовнішнє колінчасте тіло таламуса. Частина волокон зорового тракту закінчується також у верхніх буграх чотиризгір’я - підкірковому окоруховому центрі.

3. кірковий відділ – потиличні зони кори великих півкуль.

Периферичним відділом зорового аналізатору є око.

Німецький фізик Герман Гельмгольц у ІІ половині минулого століття вивчав око тварин і встановив, що зорова інформація відбивається на сітківці так само, як і в будь – якій простій камері з лінзою: око створює перевернуте і зменшене зображення предметів. З цих простих даних почалося накопичення багатства знань про зорову систему, яким ми володіємо.

Тисячоліттями шліфуючи свої творіння, природа наділила кожну живу істоту таким органом зору, який для неї є найкращим. У коней, наприклад, зіниці горизонтальні – в плоских відкритих степах такий огляд найвигідніший. У котів і лисиць зіниці вертикальні – при такій будові ока легше знайти мишей у траві і птахів на деревах. Щілиноподібну зіницю має гігантська акула, якій доводиться берегти свої очі від світла під час плавання у поверхневих водах. Птах вальдшнеп здатний бачити не лише вперед, але і вверх та назад, можна сказати, що він бачить потилицею – це дозволяє вчасно помітити небезпеку, особливо у таких випадках, коли його дзьоб опущений у грунт. Око риби анаблепи вирішує ще складніше завдання: так як вона живе на поверхні води то має око, розділене на 2 сектори – верхній бачить у повітрі; нижній – у воді. Одним поглядом анаблепа помічає відразу і птахів у небі, і риб у водоймі – адже нападу можна чекати звідусіль.

У людини око складається з очного яблука, де знаходяться фоторецепторні клітини (оптичний апарат), та додаткових органів ока (допоміжний апарат), а саме: м’язів, повік, оболонок, слізного апарату.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ СПОРТУ	\|	Будова очного яблука.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.031 сек.