Поняття системи професійної орієнтації.

План.

Лекція № 15

Тема 15. Професійне самовизначення учнів у процесі технологічної підготовки

1.Зміст професійного самовизначення учнів.

2.Поняття системи професійної орієнтації.

3.Особливості профорієнтації учнів у процесі технологічної підготовки.

4.Форми і методи професійної орієнтації школярів.

5.Профорієнтаційна робота з учнями.

1.Визнано, що одним з головних завдань школи с підготовка учнів до свідомого вибору професії.

Таке завдання постає у зв'язку з тим, що сучасне виробництво характеризується досить значною диференціацією праці.

Диференціація праці відбувається в кількох напрямах. Назвемо основні з них. Перш за все - це галузевий поділ праці.

Розрізняють працю в сільському господарстві і в промисловості; у свою чергу в сільському господарстві виділяють тваринництво і рослинництво, в промисловості - машинобудування, хімічну промисловість, легку промисловість та ін. Окремі галузі народного господарства поділяють залежно від виду продукції. Наприклад, машинобудування включає верстато- і автомобілебудування та ін.

Другий важливий напрям диференціації - технологічний розподіл праці, розподіл праці за трудовими категоріями, кваліфікацією і посадою. Основний склад працівників виробництва поділяється на три категорії: робітники, техніки та інженери. Зазначені категорії різняться тим, що мають різні рівень і зміст спеціальної теоретичної і практичної підготовки. Найглибшими теоретичними знаннями і відповідними вміннями озброюються інженери. Обсяг знань, якого набувають техніки, дещо менший. Категорія робітників характеризується тим, що тут передбачається ґрунтовна практична підготовка, спрямована на оволодіння певною робочою професією. Звичайно, вона базується на теоретичних знаннях, рівень яких дає змогу забезпечити свідоме засвоєння трудових операцій.

По кожній з трьох категорій забезпечується лише мінімальна підготовка для включення в продуктивну працю. У дальшому перед учасниками виробництва постає потреба вдосконалювати свої фахові знання і вміння, тобто підвищувати свою кваліфікацію. Робітникам присвоюють вищі розряди, інженерно-технічним працівникам - категорії.

Розподіл працівників залежно від функцій, які вони виконують - третій напрям диференціації. Серед інженерно-технічних працівників розрізняють конструкторів, механіків, технологів і організаторів виробництва, серед робітників-операторів, наладчиків, верстатників, лаборантів та ін.

Четвертий напрям диференціації трудових обов'язків між учасниками виробництва - професійний розподіл праці. Професія визначає належність працівника до певної категорії і виду діяльності. Вона охоплює працівників, діяльність яких характеризується спільністю трудових навичок та відповідних вмінь і виробничого досвіду. Професії можуть бути наскрізними, тобто такими, що находять застосування в різних галузях народного господарства (наприклад, столяр, токар та ін.). Разом з тим існують і вужчі професії. Немає, наприклад, наладчика взагалі, а є наладчик, підготовлений до роботи на певному виді устаткування. Тому професій відомо багато. Досить сказати, що лише робочих професій налічується близько 5000.

Таким чином, можна зробити висновок, що сучасне суспільне виробництво характеризується значним поділом праці.

Таке становище цілком відповідає інтересам виробництва. Отже, поділ праці в суспільному виробництві слід розглядати як явище позитивне. Проте не можна не бачити, що поділ праці ускладнює підготовку ІІідростаючого покоління до участі в продуктивній праці: треба допомогти молодим людям "з першого разу" зробити правильний вибір, вибрати таку професію, яка відповідає їхнім нахилам і здібностям.

Дані соціологічних досліджень показують, що, на жаль, таке буває далеко не завжди. Неправильний вибір професії призводить до того, що юнак або дівчина працює без задоволення, не прагне підвищувати рівень своєї кваліфікації, а з часом міняє професію. Це в свою чергу призводить до психічного травмування, до зниження продуктивності праці і до значних збитків, бо кошти на професійну підготовку виявляються витраченими марно. Оскільки такі факти непоодинокі, проблема вибору професії набуває великого соціально-економічного значення. Наприклад, на підприємствах машинобудівної та легкої промисловості перерва у праці при переході на іншу роботу в середньому становить 33 дні, а перерва у робітників віком до 20 років - 41 день.

Дослідження показують, що тепер досить часто вибір професії залежить від впливу випадкових факторів. Роль школи і сім'ї в цій справі занадто мала.

Проте профорієнтація - проблема не лише педагогічна. В її розв'язанні повинні брати участь профспілкові організації, промислові міністерства і міністерства сільського господарства" органи масової інформації та інші організації.

У рекомендаціях Міністерства народної освіти України по здійсненню профорієнтаційної роботи зазначено, що її центром є загальноосвітня школа, а головною умовою ефективності - зв'язок школи з громадськістю, з колективами підприємств, вищих і середніх навчальних закладів, професійно-технічних училищ. Саме школа забезпечує високий рівень загальної і політехнічної освіти молоді, виховує в неї моральну готовність працювати, формує початкові трудові навички, тобто створює основу для формування готовності до свідомого вибору професії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Питання 1. Поняття, структура та функції юриста	\|	Система профорієнтаційної роботи з учнями.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.