• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття і значення судимості.

ВСТУП

Інститут судимості, що породжується обвинувальним вироком суду несе зміни правового статусу особи, покликані забезпечити ефективну боротьбу із злочинністю осіб, що раніше засуджувалися. Інакше кажучи, головне призначення інституту судимості полягає у використанні його в боротьбі з рецидивною злочинністю.

В даному випадку йдеться про особу, яка вже була покарана державою і, отже, повинна була для себе зробити висновок з цього факту. Якщо ж особа, що вчинила декілька злочинів, жодного разу не була осуджена, то ніхто не може передбачати, яка буде її реакція на застосування до неї кримінального покарання. Може трапитися, що в результаті першої ж дії вона назавжди позбулася антигромадської установки в своєму характері і ніколи більш не вчинить злочину. Навряд чи справедливо наперед виражати їй недовіру і по тій лише причині, що вона винна в здійсненні послідовно декількох злочинів, вважати її рецидивістом. Тому не можна погодитися з виказаною в літературі точкою зору, відповідно до якої особа може визнаватися рецидивістом незалежно від наявності у неї судимості.

З метою повного розкриття теми лекції, було визначено ряд питань розгляд яких, повинно в своїй сукупності повноцінно розглянути основні та концептуальні положення з цієї теми, а саме:

1. Поняття і значення судимості.

2. Види припинення судимості:

а) Погашення судимості;

б) Зняття судимості та умови його застосування.

Судимість є правовим наслідком засудження особи вироком суду до кримінального покарання.За своїм змістом вона виражається в такому стані особи, який пов’язаний з певними цивільно-правовими і кримінально-правовими обмеженнями. Саме тому в літературі судимість часто визначають як негативний правовий статус особи.

Інституту судимості присвячений розділ XIII Загальної частини КК (ст.ст.88-91).

В частині 1 ст.88 вказується, що «Особа визнається такою, що має судимість з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості».

Судимість - це правове становище особи, яке виникає внаслідок засудження її за вчинений злочин з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду і триває визначений законом термін, тягнучи при цьому несприятливі для засудженого кримінально-правові та загально-правові наслідки. Закінчується судимість її погашенням чи зняттям.

Деякі науковці вказують що судимість с правовим наслідком засудження особи вироком суду до кримінального покарання, не пов’язуючи її з правовим статусом.

Судимість, і в цьому її важливе соціальне призначення, має своєю метою попередження вчинення нових злочинів як особою, що має судимість, так й іншими особами.

Підставою судимості є наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили і яким особа засуджується до певного покарання. Тому такими, що не мають судимості, визнаються (ч.3 ст.88):

а) особи, засуджені вироком суду, без призначення покарання;

б) особи, засуджені вироком суду, із звільненням від покарання;

в) особи, які відбули покарання за діяння, злочинність і караність яких виключена законом.

Частина 4 ст.88 КК визнає такими, що не мають судимості, також осіб, які були реабілітовані.

Доцільність інституту судимості обумовлена необхідністю закріплення мети покарання, у першу чергу - спеціального і загального попередження злочинів.

Судимість - суто кримінально-правове явище. За рамками кримінального права виникнути й існувати вона не може.

Ознаки судимості:

1) виникає, коли особу засуджено за діяння, передбачене КК;

2) з моменту набрання обвинувальним вироком суду законної сили;

3) стосується лише засудженої особи;

4) породжує правове становище, результатом якого є несприятливі для особи кримінально-правові та загально-правові наслідки;

5) триває визначений законом термін;

6) погашається через визначений у КК строк або знімається в установленому законом порядку.

Згідно з ч.3 ст.3 КК, кримінально-правові наслідки визначаються тільки КК. Аналіз положень кримінального закону дозволяє виділити такі кримінально-правові наслідки судимості:

1) судимість громадянина України, іноземця, особи без громадянства за вчинений ними злочин за межами України може бути врахована у разі вчинення ними нового злочину на території України при кваліфікації цього злочину, призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності чи покарання (ст.9 КК);

2) судимість впливає на визнання злочину повторним (ч.4 ст.32 КК);

3) судимість за умисний злочин є обов’язковою ознакою визнання рецидивом злочинів вчинення особою нового умисного злочину (ст.34 КК);

4) судимість впливає на звільнення особи від кримінальної відповідальності. Так, за наявності судимості неможливе звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст.45 КК), примиренням винного з потерпілим (ст.46 КК), передачею особи на поруки (ст.47 КК), зі зміною обстановки (ст.48 КК), із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст.97 КК);

5) судимість впливає на кваліфікацію діяння. Наприклад, контрабанда, вчинена особою, раніше судимою за такий злочин, кваліфікується за ч.2 ст.201 КК;

6) судимість впливає на призначення покарання. Згідно з п.1 ч.2 ст.67 КК рецидив злочинів, тобто вчинення нового умисного злочину особою, що має судимість за умисний злочин, має визнаватись судом при призначенні покарання обставиною, що його обтяжує. Відповідно до ст.71 КК вчинення нового злочину засудженим після постановления вироку, але до повного відбуття покарання, тягне більш суворе покарання, а за певних умов - до 25 років позбавлення волі;

7) судимість впливає на звільнення від відбування покарання. Так, більш жорсткими є умови умовно-дострокового звільнення особи від відбування покарання, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення чи зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який засуджується до позбавлення волі (п.2 ч.3 ст.81 КК), а також особи, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання (п.3 ч.3 ст.81 КК). Більш жорсткими є й умови заміни невідбутої частини покарання більш м'яким щодо особи, яка раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин будь-якої тяжкості, за який вона була засуджена до позбавлення волі (п.2 ч.4 ст.82 КК), а також особи, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання (п.3 ч.4 ст.82 КК).

Це не вичерпаний перелік кримінально-правових наслідків, але як видно уже з перерахованого судимість враховується в багатьох випадках. В той же час судимість має загально правові наслідки.

Загально-правові наслідки судимостіполягають у тому, що вона є перешкодою для обіймання певних посад та зайняття певними видами діяльності, а також підставою ряду інших обмежень.

Так, громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, не може бути обраний народним депутатом України (ст.76 Конституції України); особа, яка має судимість, не може бути суддею (ст.7 Закону «Про статус суддів»); набрання законної сили обвинувальним вироком суду (момент виникнення судимості) є підставою для звільнення судді з посади (ст.126 Конституції України) та для дострокового припинення повноважень народного депутата України (ст.81 Конституції України); особа, яка має судимість, не може бути адвокатом (ст.2 Закону «Про адвокатуру»), нотаріусом (ст.3 Закону «Про нотаріат»); особи, які мають судимість, не можуть бути призначеним на посаду прокурора або слідчого прокуратури (ч.6 ст.45 Закону «Про прокуратуру») тощо.

Судимість є перешкодою для реалізації інших прав особи. Наприклад, наявність у громадянина судимості за тяжкі злочини є перешкодою для допуску до державної таємниці (ст.23 Закону «Про державну таємницю»); до осіб, що мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів, застосування амністії не допускається (ст.3 Закону «Про застосування амністії в Україні»).

За певними категоріями осіб, які мають судимість після відбуття покарання у виді позбавлення волі, згідно з законом від 1 грудня 1994 р. «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» судом встановлюється адміністративний нагляд, який пов’язаний з певними обмеженнями їх прав і свобод.

Отже судимість поширюється на:

1) строк відбування покарання;

2) і, крім того, у випадках, передбачених законом, на певний строк після відбуття покарання.

Очевидно, що протягом цього часу особа, яка має судимість, може виправитися, можуть істотно змінитися життєві умови, поведінка особи.

Тому законодавець передбачає можливість припинення судимості і тим самим припинення пов’язаних з нею обмежень.

Частина 1 ст.88 КК називає два види припинення судимості: її погашення і зняття.

2. Види припинення судимості:

а) Погашення судимості.

Погашення судимості є таким моментом закінчення перебування особи у стані судимості, який здійснюється автоматично («сам по собі»). Для цього не потрібно ані спеціального рішення суду, ані іншого документа, який би засвідчував даний факт. Але погашення судимості може статися за наявністю певних, встановлених законом, умов.

Ст.89 КК передбачає три види строків погашення судимості:

1) судимість погашається закінченням встановленого вироком суду іспитового строку особі при дотриманні нею передбачених законом вимог;

2) судимість погашається самим фактом відбуття покарання;

3) судимість погашається через певні, чітко визначені законом строки після відбуття покарання.

Аналіз ст.5 та ч.3 ст.88 КК дозволяє виділити четвертий вид, згідно з яким судимість погашається у зв’язку з декриміналізацією діянь, за які особа засуджена, чи у зв’язку з пом’якшенням кримінальної відповідальності за їх вчинення.

П’ятий вид випливає зі змісту ч.4 ст.88 КК, згідно з яким особа вважається несудимою внаслідок її реабілітації.

Шостий вид випливає з Прикінцевих та перехідних положень КК, згідно з якими особа вважається несудимою внаслідок непередбачення в новому КК виду покарання, до якого особу засуджено за КК 1960р.

До першого виду строків погашення судимості віднесено випадки, передбачені пунктами 1-2 ст. 89 КК, а саме:

- такими, що не мають судимості, визнаються, по-перше, особи, засуджені відповідно до ст.75 КК, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених статтями 76 та 78 КК (наприклад, у зв’язку з невиконанням покладених на них обов’язків, систематичним вчиненням правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення). Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання. По-друге, жінки, засуджені відповідно до ст.79 КК, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо після закінчення цього строку не буде прийнято рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання.

- Другий вид строків погашення судимості включає випадки, передбачені пунктами 3 та 4 ст.89 КК. Відповідно до п.3 цієї статті, судимість погашається за умови, коли особи, які були засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, відбули це покарання. Згідно з п.4 ст.89 КК судимість погашається, коли особи: а) відбули покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців; б) відбули покарання у виді тримання військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні; в) з моменту дострокового звільнення військовослужбовців від службового обмеження чи тримання в дисциплінарному батальйоні, а також г) з моменту відбуття військовослужбовцем покарання на гауптвахті замість арешту.

Засуджені неповнолітні визнаються такими, що не мають судимості, після виконання покарання, не пов’язаного з позбавленням волі (ч.1 ст.108 КК).

- Третій вид строків погашення судимості включає випадки, передбачені пунктами 5-9 ст. 89 КК. Згідно з положеннями, викладеними в згаданих пунктах, судимість погашається щодо осіб, засуджених:

а) до штрафу, громадських робіт, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п.5);

б) до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п.6);

в) до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п.7);

г) до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п.8);

ґ) до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п.9).

Такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні, засуджені до позбавлення волі: а) за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину; б) за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину; в) за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п’яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину (пункти 2-4 ч.2 ст.108 КК).

Четвертий вид строків погашення судимості включає випадки, згідно з якими судимість погашається: а) фактом декриміналізації діяння, за яке особу було засуджено (ст.5, ч.3 ст.88 КК), та б) фактом відбуття покарання чи спливом визначеного у законі строку після відбуття покарання - за умови прийняття нового закону про кримінальну відповідальність, який її пом’якшує. Скажімо, санкція нового закону передбачає покарання у виді службового обмеження волі для військовослужбовців, тоді як раніше діючий закон передбачав покарання у виді штрафу. Судимість погашається з моменту набрання новим законом чинності. Другий приклад. Пом’якшення відповідальності привело до того, що діяння, за вчинення якого особа відбула покарання, тепер є злочином не тяжким, а середньої тяжкості. У цьому разі особа вважається такою, що не має судимості, якщо на день набрання чинності новим законом пройшло три або більше трьох років після відбуття нею покарання (п.8 ст.89 КК).

- П’ятий вид строків погашення судимості полягає в тому, що особа, яку було необґрунтовано засудженою, вважається не судимою внаслідок її реабілітації (ч.4 ст.88 КК).

- Шостий вид строків погашення судимості включає один випадок: згідно з п.7 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК особи, засуджені до покарання у виді громадської догани (ст.33 КК 1960 p.), якщо у них до набрання чинності новим КК не була погашена судимість, вважаються такими, що не мають судимості.

Читайте також:

1. DIMCLRE (РЗМЦВЛ) - колір виносних ліній (номер кольору). Може приймати значенняBYBLOCK (ПОБЛОКУ) і BYLAYER (ПОСЛОЮ).
2. I визначення впливу окремих факторів
3. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
4. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
5. II. Поняття соціального процесу.
6. Iсторичне значення революції.
7. Ne і ne – поточне значення потужності і частоти обертання колінчастого вала.
8. Ocнoвнi визначення здоров'я
9. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
10. А/. Поняття про судовий процес.
11. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
12. Автокореляція залишків – це залежність між послідовними значеннями стохастичної складової моделі.

Переглядів: 3970