МЕТОДИ ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Вікова психологія використовує два основних методи отримання психологічних фактів, які надалі є об'єктом наукового аналізу, — це спостереження та експеримент. Наголосимо, що специфіка предмету пікової психології визначає й особливості використання названих методів.

Спостереження — метод тривалого, планомірного, цілеспрямованого опису психічних особливостей людини, що проявляються в її діяльності та поведінці, на основі їх безпосереднього сприймання. Об’єктом спостереження звичайно стають окремі сторони психічної діяльності дитини, скажімо, особливості мовлення, мислення, емоцій, польової регуляції поведінки, взаємини в групах дітей, ігри тощо.

Спостереження має відповідати певним вимогам, основними з яких і цілеспрямованість, планомірність, систематичність, об'єктивність, фіксування отриманих даних з подальшим їх аналізом та ін.

Методи спостереження поділяють на суцільні та вибіркові, довго та короткотривалі, колективні та індивідуальні, явні і приховані.

У віковій психології спостереження часто набуває характеру послідовного фіксування фактів психічного розвитку людини у вигляді щоденника.. Широко використовуються також дані самоспостереження дітей та молодих людей, їхні усні розповіді про свої уявлення, почуття, прагнення, спогади про різні події у своєму житті тощо.

Широко використовується і психологічний експеримент, специфіка якого полягає у спеціальному створенні умов, за яких виникають очікувані психічні процеси, акти поведінки дитини, у повторенні їх для перевірки істинності одержаних висновків, у зміні цих умов з метою виявлення їх впливу на перебіг досліджуваних процесів.

Розрізняють лабораторний і природний експерименти. Лабораторний експеримент здійснюється у спеціально створюваних умовах, які ретельно враховуються. Прикладами такого експерименту можуть бути вивчення умовних рефлексів дитини, змін дихання, пульсу залежно від емоцій, швидкості протікання різноманітних реакцій, розв’язання експериментальних задач тощо. Незважаючи на те, що лабораторний експеримент створює найкращі можливості враховувати умови, вести контроль за ходом та етапами, кількісно оцінювати результати тощо, застосування його у віковій психології обмежене.

Природний експеримент характеризується тим, що здійснюється в природних для дитини умовах ігрової, учбової, трудової та інших видів діяльності. Його широко застосовують для дослідження вікових, індивідуальних особливостей розвитку сприймань, пам'яті, мислення, уяви, мовлення, емоцій, вольових дій, здібностей та інших властивостей. З цією метою дітям пропонують виконати різні види завдань (перцептивні, мнемонічні, мислительні, конструкторські тощо), а за процесом та результатами розв'язання роблять висновки про їхні психічні властивості.

Особливим видом природного експерименту є формуючий (навчаючий) експеримент, коли динаміка психічної діяльності людини простежується як результат активного впливу експериментатора. Формуючий експеримент одночасно виконує дві функції: дослідження психологічних особливостей і механізмів; досягнення певних виховних та освітніх цілей.

Окремим способом отримання психологічних фактів у віковій психології є так званий близнюковий метод. Суть його полягає у порівнянні даних про психічний розвиток однояйцевих близнюків, отриманих з допомогою спостереження та експерименту.

Вікова психологія також широко використовує величезну кількість конкретних методик дослідження (аналіз продуктів діяльності, бесіда, інтерв'ю, соціометрія, психодіагностичні тести тощо), які детально аналізуються в літературі.

Так, у віковій психології часто вдаються до отримання психологічної інформації, розмовляючи з дітьми на різні теми. Бесіди бувають програмованими та вільними, можуть включати прямі та непрямі питання тощо. Інколи вони набувають характеру інтерв'ю, яке полягає в отриманні відповідей на заздалегідь заготовлені запитання. Практикуються і письмові опитування (анкетування).

Джерелом психологічних фактів можуть бути результати образотворчої, літературно-художньої та інших видів діяльності людини.

Широко використовують у віковій психології і різноманітні психодіагностичні тести, тобто системи завдань, які дають можливість вимірювати рівень розвитку певної якості (властивості) особистості.

До психодіагностичних тестів належать:

· тести досягнень, спрямовані на визначення рівня володіння людиною конкретними знаннями, уміннями та навичками;

· тести інтелекту, що мають виявляти інтелектуальний потенціал людини;

· тести креативності, націлені на вивчення й оцінювання творчих здібностей;

· тести особистісні, спрямовані на вимірювання різних сторін особистості;

· тести проективні для цілісного вивчення особистості, що випливає з аналізу психологічної інтерпретації, тобто усвідомленого чи неусвідомленого перенесення суб'єктом власних властивостей і станів на зовнішні об'єкти під впливом домінуючих потреб, цінностей та смислів.

Ефективність використання того чи іншого методу залежить від того, наскільки він валідний (відповідає тому, для одержання чи оцінювання чого він застосовується) і надійний (дає змогу отримувати одні й ті самі результати при багаторазовому використанні).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕОРЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ	\|	ВІДНОВЛЕННЯ ПОРУШЕНИХ ВОДНИХ ЕКОСИСТЕМ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.