Система технологій вирощування рису.

1. Рис вирощують на спеціально створених рисових полях з відповідно побудованою зрошуваною системою. Площі, призначені для його вирощування, мають бути рівними за рельєфом, додатково старанно вирівняні бульдозерами, скреперами, планувальниками з глибиною залягання ґрунтових вод 2-3 м. Якщо ґрунтові води залягатимуть глибше, буде велика перевитрата води, якою затоплюють рис, коли мілкіше – ґрунт заболочуватиметься.

Підібрану і вирівняну площу під рис розбивають поздовжніми валами 600-1500 м завдовжки через кожні 200-300 м на так звані карти площею 20-25 га, а кожну карту – поперечними валиками до 35 см заввишки на рисові чеки площею 2-5 га. Усі роботи з вирощування рису проводять безпосередньо в чеках.

2. Основним попередником рису є люцерна, яка збагачує ґрунт на органічну масу, відновлює його структуру і посилює водостійкість, та зайнятий пар. Останній у рисових сівозмінах відіграє роль агромеліоративного поля, в якому після збирання парозаймаючої культури проводять планувальні та інші ремонтні роботи.

3. Обробіток ґрунтупередбачає насамперед оранку, поліпшення його аерації, знищення бур’янів, вирівнювання поверхні поля. Чеки, які запливали, за 7-8 днів до сівби рису переорюють на глибину 16-18 см плугами ПН-4-35 в агрегаті з котком. Навесні на рисових полях проводять також ремонтно-відновлювальне та експлуатаційне планування планувальником П-4, яким вирівнюють гребені, подрібнюють грудки землі.

4. Органічні добрива застосовують звичайно при висіванні рису після рису. Найвищого економічного ефекту досягають при одночасному внесенні органічних і мінеральних добрив.

Для сівби використовують добре виповнене, ваговите кондиційне насіння, очищене від бур’янів та інших домішок. Для підвищення енергії проростання і польової схожості доцільно провести повітряно-теплове обігрівання насіння протягом 5-6 днів або замочування у воді при температурі 18-20 °С (2-3 доби) з наступним просушуванням. Для знищення збудників хвороб насіння завчасно протруюють на машинах ПС-10.

5. Рис як високотеплолюбну рослину сіють у добре прогрітий ґрунт – при температурі посівного шару 12-14 °С. Найпоширеніший спосіб сівби – звичайний рядковий сівалками СЗ-3,6, КФС-3,6, СРН-3,6 та ін. Застосовують також вузькорядний спосіб сівалками СЗУ-3,6 та розкидний – сівалками із загортанням насіння боронами.

Враховуючи недостатню польову схожість насіння, рис висівають підвищеними нормами висіву. Насіння рису загортають неглибоко – на 1,5-2 см. На легких добре розроблених ґрунтах допускається сівба на глибину 3-5 см.

6. В Україні рис вирощують із застосуванням режиму зрошення за типом скороченого затоплення. В період появи сходів – виходу у трубку залиті водою рисові поля розпушують в інтервалі 5-7 днів. Це поліпшує аерацію ґрунту, знищується біологічна плівка водоростей, гинуть бур’яни.

7. При досягненні рослинами молочно-воскової стиглості повністю припиняють подачу води в чеки. Рис збирають переважно роздільним способом. При застосуванні прямого комбайнування посіви за 4-5 днів до збирання обробляють за допомогою літаків (АН-2) хлоратом магнію (26 кг/га за діючою речовиною), що зумовлює швидше і дружне підсушування (десикацію) листостеблової маси, 90-95 % зерна при цьому досягає повної стиглості.

8. До роздільного збирання рису приступають при повній стиглості 85-90% зерна у волоті. Скошують рис жатками ЖНУ-4, ЖРС-5 та іншими при висоті зрізу 15-20 см. Після досягнення зерном вологості до 18 % валки обмолочують комбайнами СКГД-6, СКД-6Р та інших марок. Для повного вимолочування зерна застосовують повторний обмолот валків через 3-4 дні після першого. Після обмолоту здійснюють первинне очищення й сушіння зерна на агрегатах ОЗП-200Д, СМ-4, КЗР-5, СЗШ-8, КЗС-20Ш та інших з доведенням вологості зерна до 15-16 %.

Існує низка сучасних енергозберігаючих та екологічно доцільних технологій вирощування рису, в тому числі без застосування пестицидів, особливо в районах, що прилягають до річок, озер, водойм санаторіїв та ін.

До зернових бобових культур, вирощуваних в Україні, належать горох, люпин, соя, квасоля, чина, сочевиця, нут, кормові боби.

Кожна з цих культур має різне господарське використання. Значення зернобобових визначається тим, що насіння, листки і стебла цих культур містять в 1,5-2 рази більше білка, ніж зернових злакових. Насіння, солому, зелену масу цих культур використовують для збагачення білками кормів з інших культур. З насіння сої, чини, квасолі виробляють казеїн, фермент уреазу. Насіння більшості зернобобових використовують для виробництва крупи, а з насіння сої, люпину, нуту в багатьох країнах добувають технічну олію. У багатьох країнах сою вирощують як основну олійну культуру.

Зернові бобові культури в симбіозі з бульбочковими бактеріями засвоюють азот з повітря і збагачують ним ґрунт. Зернобобові культури є кращими попередниками для більшості культур. Середня врожайність зернобобових культу становить 19-23 ц/га, але досвід передових господарств свідчить, що її можна підвищити в 1,5-2 рази.

Горох. Горох добре розварюється і широко вживається в їжу у вигляді різноманітних продуктів харчування. Його також використовують у тваринництві як важливий білковий концентрований корм, у вигляді зеленої маси та сіна. В Україні горох займає площу до близько одного мільйона гектарів. Велике поширення гороху пояснюється його високою середньою врожайністю та цінними продовольчими й кормовими якостями. Вирощують його в усіх зонах, найбільше – в Лісостепу (55 % від загальної площі), Степу (25 %), решту – на Поліссі. Середня врожайність гороху в Україні сягає 24 ц/га, у кращих господарствах 40-45 ц/га і більше.

Система технологій вирощування гороху. Інтенсивна технологія вирощування гороху, як і інших зернобобових культур, полягає у проведенні системи агротехнічних та організаційних заходів, спрямованих на одержання високих урожаїв зерна. Вона передбачає: дотримання науково обґрунтованого розміщення посівів гороху в сівозміні, впровадження високоврожайних сортів, придатних для механізованого вирощування, застосування оптимальних норм добрив, високоякісний основний і передпосівний обробітки ґрунту, науково обґрунтоване використання пестицидів або механічного догляду та комплексу високопродуктивних машин, прогресивну організацію праці.

Урожайність гороху значною мірою залежить від якості насіння. Висівати треба добре сформоване, добірне за крупністю, чисте, не пошкоджене шкідниками.

Горох – культура найраніших строків сівби. У разі запізнення з висіванням на 5-10 днів урожай зерна гороху знижується на 4-9 ц/га. Сіють горох переважно звичайним рядковим способом зерновими сівалками, наприклад, СЗ-3,6, СЗП-3,6 та ін.

1. Норми висіву гороху залежать від зони вирощування, особливостей сорту посівних якостей насіння. За вузькорядної сівби або при висіванні насіння в сухий ґрунт норму висіву збільшують на 10-15 %. Глибина загортання насіння на важких ґрунтах 4-5 см, середніх і легких 6-7 см.

2. Першим заходом догляду за горохом у посушливу весну є післяпосівне коткування ґрунту, яке сприяє підтягуванню вологи до насіння та кращому контактуванню його з ґрунтом. З появою сходів посіви також боронують (під кутом до сівби) зубовими або сітчастими боронами БЗС-1,0, ЗБП-0,6А, БСО-4А та ін. Боронування повторюють, коли на рослинах буде 3-4 листки (до утворення вусиків).

Боби гороху дозрівають нерівномірно – спочатку нижні, потім у верхніх ярусах. Строки збирання визначають, зважаючи на стан дозрівання (пожовтіння) 60-75 % нижніх і середніх бобів на рослинах, у яких формується найкрупніше, добірне насіння.

3. Починають збирання, коли насіння в пожовклих нижніх і середніх бобах затвердіє (матиме вологість 30-35 %), набере форми й забарвлення, типових для сорту. Чекати, поки дозріють верхні боби, які становлять приблизно третю частину усіх бобів на рослині, не можна, бо через розтріскування нижніх бобів втрачається найцінніше зерно. Не слід також поспішати із збиранням, коли на рослинах дозріло близько половини бобів, що призводить до недобору врожаю за рахунок недозрілого насіння.

4. Збирають горох переважно роздільним способом. Скошують косарками КС-2,1, КЗН-2,1, які обладнані пристроями ПВ-2,1 і здвоювачами валків ПБ-4 або жатками ЖРБ-4,2 та ін. На 3-4-й день після скошування й підсихання валків, коли вологість зерна досягне 16-19 %, їх підбирають і обмолочують зерновими комбайнами СК-4, СК-5 з підбирачами ППТ-3А, ППТ-3. На півдні України при вирощуванні короткостеблових сортів гороху, що не обсипаються, застосовують також однофазне збирання гороху, яке проводять при повній стиглості бобів з вологістю насіння 15-16 %. Обмолочене й очищене насіння зберігають при вологості 14-15 %.

Економічна ефективність виробництва зернових культур характеризується системою таких показників: 1) урожайність;2) продуктивність праці; 3) собівартість продукції; 4) ціна реалізації 1 ц зерна; 5) прибуток на 1 люд.-год., на 1 ц зерна і на 1 га посівної площі; 6) рівень рентабельності виробництва зерна та ін. Собівартість виробництва зернових культур відображує якість роботи господарств і значною мірою визначає рівень його прибутковості.

Технічні культури використовуються в харчовій, крохмале-мелясовій, хімічній, ткацькій, машинобудівній, медичній, парфумерній та інших галузях промисловості, а також у кормовиробництві й інших галузях національної економіки. Провідними технічними культурами в Україні та СНД, які займають найбільші посівні площі, є цукрові буряки, соняшник та бавовник.

Цукрові буряки.В Україні цукрові буряки є найважливішою технічною культурою. Виробництво цукрових буряків і цукру має особливо велике значення для розвитку економіки України. Коренеплоди цукрових буряків містять до 18,5% цукру. Цукор є важливим експортним продуктом, що користується великим попитом на світовому ринку. Буряківництво – трудо- і матеріаломістка галузь рослинництва.

В Україні цукрові буряки вирощують у 19 областях. Виробництво розміщене переважно в господарствах лісостепової зони, зокрема Вінницької, Полтавської, Черкаської, Хмельницької, Тернопільської, Київської та Сумської областей, де одержують понад 75% валового збору цукрових буряків. У господарствах економічно доцільно використовувати 2-3 районованих сорти чи гібриди. Вегетаційний період буряків триває 160-175 днів, у північно-західній частині України – до 185 днів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Система технологій вирощування цукрових буряків.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.