Система технологій вирощування цукрових буряків.

1. Правильне розміщення цукрових буряків у сівозміні – один з основних чинників поліпшення забезпеченості рослин вологою і елементами живлення, зменшення засмічення посівів, кількості шкідників і хвороб, усунення токсичності ґрунтів, підвищення врожайності та якості коренеплодів. Максимальну урожайність цукрових буряків забезпечує внесення органічних і мінеральних добрив.

2. Для сівби слід використовувати насіння районованих сортів і гібридів, яке за своїми посівними якостями відповідає вимогам діючих стандартів і технічних умов. Насіння цукрових буряків готують до сівби на насінних заводах, де його калібрують на фракції 4,5-5,5 мм і 3,5-4,5 мм, шліфують або дражують і обробляють захисними та стимулюючими речовинами. Сівбу починають з настанням фізичної спілості ґрунту, коли температура на глибині 5-7 см досягає 6-8°С і ґрунт містить достатню кількість вологи. Цей період збігається з періодом масової сівби ранніх зернових культур й припадає на квітень місяць. Ширина міжрядь під час сівби цукрових буряків – 45 см.

3. Масове збирання цукрових буряків рекомендується проводити при настанні їх технологічної стиглості (з 20 вересня по 20 жовтня) переважно потоковим способом без ручного доочищення коренів із застосуванням очищувачів. Найбільшу продуктивність праці, своєчасне закінчення збирання урожаю і вивезення якісної сировини на заводи забезпечує груповий метод використання сучасних бурякозбиральних машин, буряконавантажувачів, самоскидних причепів і автотранспорту.

4. Господарства повинні прагнути виконувати всі роботи на збиранні та вивезенні буряків у стислі й оптимальні строки. Викопані буряки в той же день слід відправляти на бурякоприймальні пункти цукрових заводів для закладання на зберігання або на переробку. Проте часто через погану погоду, недостатню кількість автотранспорту та з інших причин певна кількість буряків на деякий час залишається на зберігання в полі. Щоб запобігти втратам урожаю і зниженню якості сировини, господарства організовують короткострокове зберігання цукрових буряків у польових кагатах близько від доріг.

Важливими показниками економічної ефективності буряківництва є урожайність цукрових буряків, вміст цукру в коренеплодах, продуктивність праці, собівартість і ціна реалізації 1 ц продукції, розмір прибутку на 1 ц коренеплодів і на 1 га посіву, рівень рентабельності виробництва. Цукрові буряки порівняно з іншими технічними культурами забезпечують найбільший прибуток на гектар посіву.

Для збільшення виходу кінцевої продукції і підвищення її ефективності велике значення має концентрація посівів коренеплодів у сировинних зонах цукрових заводів. Це сприяє збільшенню виробництва цукру з 1 га посівів буряків, а також значно зменшує транспортні витрати на перевезення коренеплодів і продуктів їх переробки.

Картопля. Картопля має важливе економічне значення і посідає одне з перших місць серед інших сільськогосподарських культур за універсальністю використання. Вона є важливою продовольчою, кормовою й технічною культурою.

Середньорічна норма споживання картоплі на душу населення становить 123 кг. Сьогодні потреба в цьому продукті повністю задовольняється. Картопля є цінною сировиною для виробництва спирту, крохмалю, глюкози, декстрину й іншої важливої продукції. Картопля як просапна культура має агротехнічне значення, є однією із кращих попередників у сівозміні для багатьох культур.

Найбільші площі під картоплею розміщені на Поліссі та в Лісостепу, найменші – в степовій зоні. В господарствах Вінницької, Волинської, Житомирської, Київської, Львівської, Сумської і Чернігівської областей зосереджено майже 54% виробництва картоплі в країні.

В Україні районовано близько 70 сортів картоплі. Залежно від використання в господарстві їх поділяють на чотири групи: столові, кормові, технічні та універсальні. Найпоширеніші (займають близько 60% посівних площ картоплі) столові сорти. Районовані сорти картоплі відрізняються за часом достигання (ранньостиглі – 70-80 днів, середньоранні – 90-120 днів, середньопізні –120-130 днів, пізньостиглі – 130-150 днів тощо).

Система технологій вирощування картоплі. Інтенсивна технологія спрямована на одержання урожаю картоплі на Поліссі не менше 250 ц/га, в Лісостепу 200 ц/га, в Степу при зрошенні 180 ц/га бульб.

1. Найбільші урожаї картоплі збирають при розміщенні її після озимих культур. Важливо правильно підготувати бульби до садіння. Перед садінням бульби сортують, пророщують або прогрівають, обробляють їх захисно-стимулюючими речовинами, великі розрізають на частини. Сортують картоплю на картоплесортувальних пунктах КСП-25, КСП-15В на 3 фракції: дрібну – 25-50 г, середню – 51-80 г та велику – понад 80 г. Для садіння використовують переважно бульби середньої фракції (з домішкою некондиційних бульб до 7%). Великі бульби (понад 80 г) ріжуть на дві частини на спеціальних бульборізках за 2-3 дні до садіння. Картоплю садять гребеневим способом. Сучасною технологією передбачено, що перед садінням картоплю протруюють з використанням картоплекомбайнів типу Е-665 і обробляють стимуляторами росту.

2. Збирають картоплю прямим комбайнуванням, комбінованим або роздільним способом. Збирання може бути потоковим або потоково-перевалочним. Зберігають картоплю у спеціалізованих, типових картоплесховищах та буртах (кагатах). Найкраще картопля зберігається в сховищах з регульованим повітряним і вологісним режимами. Залежно від типу сховища картопля може зберігатися в засіках і контейнерах.

Вирощування картоплі в господарствах відзначається високим рівнем інтенсивності і трудомісткістю виробництва. Економічна ефективність картоплярства зумовлюється рівнем продуктивності праці, яка, у свою чергу, значною мірою залежить від урожайності картоплі. Собівартість вирощування картоплі наведена у табл. 3.3.

Важлива економічна основа ефективності виробництва картоплі – впровадження інтенсивної індустріальної технології на основі комплексної механізації виробничих процесів, організоване насінництво, виробництво продуктивних сортів з високою якістю бульб і стійких проти хвороб, організація зберігання бульб у місцях їх виробництва, що значно скорочує втрати і забезпечує високу якість продукції протягом тривалого часу.

За даними наукових установ, втрати картоплі, що зберігається в сховищах великих міст, часто становлять понад 40%. Тому до 70% валового збору картоплі економічно вигідно зберігати в місцях виробництва і тільки 30% – у сховищах міст і промислових центрів. Це вимагає значних коштів для спорудження спеціалізованих сховищ картоплі в господарствах, проте зменшує витрати на численних перевалках, де значно погіршується якість бульб.

Впровадження технології заготівель, перевезення і зберігання картоплі в контейнерах значно підвищує економічну ефективність праці в картоплепродуктовому підкомплексі АПК. При контейнерному способі заготівель картоплі якість її зберігання підвищується на 11%, а затрати праці на вантажно-розвантажувальних роботах зменшуються в 2-2,5 рази.

Таблиця 3.3.– Собівартість вирощування картоплі (площа – 100 га, урожайність – 180 ц/га)

Показники	На 100 га посіву	На 1 га посіву	На 1 т продукції	Струк-тура вит-рат, %
в натура-льних одиницях	в вартісних одиницях
Затрати праці, люд-год.	10403,07	104,03	5,78
Заробітна плата (основна, додаткова) з нарахуваннями, грн.	45188,04	451,88		25,10	6,55
Насіння, грн.	258000,00	2580,00	166,7 кг	143,33	37,40
Органічні добрива, грн.	20000,00	200,00	1,11 т	11,11	2,90
Мінеральні добрива, грн.	61440,00	614,40	41,7 кг	34,13	8,91
Засоби захисту рослин, грн.	94560,00	945,60	0,54 кг	52,53	13,71
Паливно-мастильні матеріали, разом, грн.	-	-	-	40,52	10,57
в тому числі: - дизельне пальне, грн.	63807,44	638,07	13,4 л	35,45	-
- бензин, грн.	6662,25	66,62	1,5 л	3,70	-
- мастильні матеріали, грн.	2466,44	24,66		1,37	-
Амортизаційні відрахування, грн.	11728,00	117,28		6,52	1,70
Ремонт основних засобів, грн.	9854,00	98,54		5,47	1,43
Плата за оренду земельних ділянок, грн.	13800,00	138,00		7,67	2,00
Інші матеріальні витрати, грн.	31777,82	317,78		17,65	4,61
Страхові платежі, грн.	42528,92	425,29		23,63	6,16
Загальновиробничі витрати, грн.	28098,91	280,99		15,61	4,07
Виробничі витрати всього (виробнича собівартість)	689911,28	6899,12		383,28	100,00

Соняшник. Основними виробниками соняшникової олії є країни Європейської спільноти – 22,7%, Аргентина – 20,4%, Україна – 11,2%, Російська Федерація – 10,7% загального валового збору олії у світі. Соняшник – основна олійна культура України. Серед олійних культур соняшник в Україні дає близько 84% загального виробництва олії, а 16% припадає на соєву, ріпакову, лляну та олію інших культур. На вміст олії в насінні впливають кліматичні умови та рівень агротехніки. У насінні соняшнику міститься близько 52% олії, яка характеризується високими смаковими якостями і належить до напіввисихаючих.

Соняшникова олія широко використовується в їжу, а також при виготовленні маргарину, майонезу, консервів, кондитерських виробів. Соняшникова олія, крім того, використовується в миловарінні, при виготовленні лакофарбових виробів, стеарину, олеїнової кислоти. Макуха та шрот, які отримують при переробці насіння на олію, є цінним концентрованим кормом для сільськогосподарських тварин. Соняшник – цінна медоносна культура, використовується також для утворення куліс.

Урожайність насіння соняшнику в цілому по Україні залишається на невисокому рівні – 9-16 ц/га. Кращі господарства отримують високі врожаї насіння – на рівні 25-30 ц/га і навіть більше. Вирощування соняшнику при врожайності вище 20 ц/га економічно доцільне, тому що виробництво олії в 10-20 разів дешевше, ніж виробництво тваринних жирів. В Україні найбільш поширені такі сорти та гібриди соняшнику: Візит, Згода, Зустріч, Красень, Сула, Постолянський, Крастока та ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Система технологій вирощування рису.	\|	Система технологій вирощування соняшнику.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.