Система технологій вирощування соняшнику.

1. Вирощування соняшнику за інтенсивною технологію передбачає широке використання машин і механізмів для максимальної механізації виробничих процесів за умови отримання високого врожаю і низької собівартості продукції. При цьому проводиться покращений основний обробіток ґрунту, обов’язкове внесення необхідної кількості мінеральних добрив та високоефективних гербіцидів, сівба кондиційним насінням. За рахунок скорочення кількості і суміщення деяких операцій з підготовки ґрунту, а також у деяких випадках практичного виключення операцій догляду за посівами досягається велика економія затрат праці.

2. Сівбу соняшнику проводять пунктирним способом із міжряддями 70 см пневматичними сівалками СУПН-8, СКПП-12 або СПЧ-6. Догляд за посівами виконуються різними агрегатами шляхом досходового боронування, культивацією міжрядь (тричі за вегетаційний період). Десикація соняшнику проводиться за допомогою літаків.

3. Соняшник збирається зерновими комбайнами зі спеціальними (ПСП-1-5М або ПСП-8 і ПСП-10) та універсальними (ПУН-5) пристосуваннями, які дозволяють зрізати стебла на висоті 10-20 см, подрібнювати їх на відрізки і розкидати по полю, а насіння, вимолочене з кошиків, збирається в бункер. Кошики теж або подрібнюються і розтрушуються по полю, або збираються в накопичувач і використовуються як корм тваринам.

4. Вимолочене насіння соняшнику після надходження на тік терміново очищається від рослинних решток, і за необхідності підсушується. Доведене до вологості 6-7% насіння, яке передбачається використати для сівби в наступному році, закладається на зберігання затареним у мішки. Вологість насіння на технічні цілі не повинна перевищувати 10-12%.

5. Збільшення економічної ефективності виробництва насіння соняшнику пов’язані з впровадженням високоврожайних і високоолійних сортів та широким використанням індустріальної технології. Нині вже створені сорти соняшнику, насіння яких містить 55-57 % олії. Це забезпечує виробництво 14,5-15 ц олії з гектара посіву соняшнику. Затрати праці на 1 ц насіння в умовах індустріальної технології зменшуються в півтора рази. Підвищенню ефективності виробництва соняшнику сприятимуть подальше вдосконалення розміщення посівів, впровадження досягнень науки і передової практики.

Серед технічних прядивних культур в Україні найбільш поширені льон і коноплі. В свою чергу вони вирощуються і як олійні культури. Льняне волокно використовують для виробництва побутових, технічних, тарних та пакувальних тканин. Льняні тканини дуже стійкі проти гниття. Кострицю використовують для виробництва картону, етилового спирту, оцтової кислоти, ацетону, будівельних плит тощо. Насіння льону містить 35-42 % висихаючої олії, його широко використовують при виробництві фарб, лаків, оліфи, мила, паперу, медичних препаратів тощо. Цінним концентрованим кормом для тварин є шрот.

Льон. В Україні льон вирощують переважно в Чернігівській, Житомирській, Київській, Волинський, Івано-Франківській, Львівській областях. Загальна посівна площа його, залежно від року і потреб у волокні, у межах 100-170 тис. га, а середній вихід волокна 5,0-6,4 ц/га (при застосуванні прогресивних технологій – 8-10 ц/га, а насіння – 5-8 ц/га). В Україні районовані такі сорти льону-довгунця: А-49, Глухівський, Ювілейний, Київський, Могилівський 2, Томський 16 та ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Система технологій вирощування цукрових буряків.	\|	Система технологій вирощування льону.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.