• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ОЦІНЮВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ КЕРІВНИКА

Визначення стилю управління впливають

Теорія ситуативного лідерства Ф. Фідлера

• оточення, в якому працює школа (становище школи у зовнішні світі, вимоги ринку робочої сили, бажання батьків);

• організація школи (наприклад, горизонтальна чи вертикальна),

• цілі або місія школи (її орієнтованість на забезпечення успіи складання іспитів, на розвиток особистості, на збереження статус)

• характеристика вчителів (розуміння ними своєї роботи, Д^оС очікувань директора);

• характеристика учнів (підготовка, мотивація);

• характеристика директора (підготовка, досвід, особистісні яі Дуже важко

Теорія Фідлера— одна з перших досить продуктивних спроб побу­ли систему, за допомогою якої можна поєднати стилі управління та організаційні ситуації.

Згідно із цією теорією стиль управління визначається за допомогою шкали «НПС» (співробітник, якому надається найменше переваг).

Шкала НПС являє собою сітку поведінкових переваг керівника і скла­дається з 16 прикметників (8 антонімічних пар), що розташовані по протилежні боки від 8-бальної шкали. Наведемо деякі біполярні визна­чення Фідлера:

Якщо керівник, описуючи співробітника, якому надається найменше переваг, використовує прикметники з позитивним значенням, вважаєть­ся, що він орієнтований на стосунки (турботливий керівник, що пова­жає почуття інших людей).

І навпаки, якщо керівник використовує пе­реважно прикметники з негативним значенням, прийнято вважати, що він надає перевагу виконанню виробничих завдань.

Конкретні ситуації аналізуються за трьома параметрами:

1.Якість стосунків «керівник — підлеглі».

2- Структура завдання.

3. Посадові повноваження.

Кожний з них розглядається лідером як сприятливий або як неспри­ятливий.

У процесі дослідження проблеми функціональної компетентності керівника за­кладу освіти постало питання про те, що можна вважати основними критеріями ефективності управлінської діяльності.

Ефективність — це філософська категорія. Вона означає досягнення певного ефекту, потрібного результату.

В. М. Блінов доводить, що ефективність, як і вікатегорія рогідність, показує ступінь наближення до дійсності, до найбільш потрібного результату, тобто характеризує співвідношення між рівнями певної діяльності за ступенем наближення до кінцевої або заданої мети. У вузькому значенні поняття ефективність означає результативність.

Оскільки в типовій посадовій професійно-кваліфікаційній моделі керівника представлено в ідеальному образі, то шкала оцінювання реального керівника буде спрямована в бік «О» (рис. 17).

0 1 2 3 4

Зона непри- Критичний Пересічний пустимого рівень рівень

Високий Вищий рівень рівень

Рис. . Шкала оцінювання керівника

Процедура встановлення рівня функціональ­ної компетент­ності.

Кваліметричний підхід довизначеннярівняпрофесійноїкомпетентності керівника

Розроблена АВТОР процедура визначення рівня функціональної компетентно­сті ґрунтується на відомих у галузі освітнього менеджменту наукових працях В. І. Бондаря, Г. А. Дмитренка, В. І. Маслова, О. П. Тонконогої та інших учених.

До змісту оцінки рівня функціональної компетентності керівника входять такі компоненти, як оцінка знань керівника, оцінка самої діяльності, оцінка резуль­татів діяльності.

Процедура встановлення рівня функціональної компетентності передбачає:

1. Визначення кола основних знань та умінь керівника школи. За критеріальну основу ми взяли загальні функції управління.

2. Визначення суб'єктів оцінювання. Це — сам керівник, завідувач райво (або завідувач методкабінету райво), колеги (заступник, вчителі), методисти ІУВ тощо.

3. Визначення шкали оцінювання. Відповідно до рівнів кваліфікації: 1, 2, 3, 4 бали.

1 — критичний рівень — малоефективний — характеризується недостатнім запасом професійних знань, низьким розвитком професійних умінь та незнач-; ними результатами діяльності.

2 — пересічний рівень — характеризується поєднанням позитивних та негати- • вних результатів управлінської діяльності, обумовлених невисоким рівнем про­фесійних знань та умінь керівника.

3 — високий рівень — характеризується наявністю необхідних для керівної роботи знань, стійких управлінських умінь та навичок, позитивних результа­тів діяльності.

4 — вищий рівень кваліфікації — еталонний — повністю відповідає сучасним вимогам до керівника школи.

4. Визначення методики встановлення реального рівня функціональної компете­нтності.

Для визначення рівня професійної компетентності керівника навчального за­кладу пропонуємо використати кваліметричний підхід, який дає можливість у кількісній оцінці відобразити якісні показники.

Оцінювання знань керівника, його управлінських умінь та результативності діяльності відбувається за коефіці­єнтами: професійні знання — 1, управлінські вміння — 2, результативність дія­льності — 3.

Спочатку в балах від 1 до 4 оцінюється кожний показник, оцінка в балах множиться на коефіцієнт відповідної групи показників, результати сумуються (таблиця ). Потім за шкалою визначається рівень кваліфікації керівника школи.

Примітка Максимальна оцінка за кожний із показників становить:

• професійні знання: 20 балів = (4 х 1) х 5;

• управлінські уміння: 24 бали = (4 х 2) х 3;

• результативність діяльності: 24 бали = (4 х 3) х 2.

Максимальна оцінка, яку можна одержати за всі показники, відповідно станс-вить: 68 балів (20 + 24 + 24). Розподіл набраних балів за шкалою оцінювання:

• 1-й рівень — 34—44 бали;

• 2-й рівень — 45—55 балів;

• 3-й рівень — 56—62 балів;

• 4-й рівень — 63—68 балів.

Таблиця Оцінювання рівня функціональної компетентності керівника закладу освіти

Читайте також:

1. I. При підготовці до переговорів визначите склад делегації і її керівника.
2. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
3. Автократичний тип керівника.
4. Аналіз та оцінка інвестування в умовах ризику. Якісні та кількісні методи оцінювання проектних ризиків.
5. Взаємовідносини керівника з підлеглими.
6. Види оцінювання та процедура перевірки
7. Види педагогічного оцінювання і педагогічних оцінок.
8. Вимоги до вчителя – керівника проектною діяльністю учнів
9. Вимоги до керівника групи
10. Вимоги до керівника, правила та принцинципи управління
11. Вимоги до керівника-стратега та його ключові компетенції
12. Вимоги до професійних і особистісних якостей керівника групи АСПН

Переглядів: 1075