• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Планування|планерування| міжнародних НДДКР

Планування|планерування| міжнародних НДДКР полягає в постановці стратегічних завдань|задач| НДДКР, а також у виробленні методів їх рішення|розв'язання|.

До основних завдань|задач|, які включає стратегічний план розвитку НДДКР в рамках|у рамках| ТНК відносяться наступні|слідуючі|:

1) розміщення НДДКР;

2) визначення шляхів|колій| отримання|здобуття| нових технологій (власний, купувальний|покупний|);

3) фінансування і планування|планерування| НДДКР.

Проблема розміщення НДДКР є|з'являється| вельми|дуже| важливим|поважним| завданням|задачею| в системі управління міжнародними НДДКР. Важливість полягає в тому, що від характеру|вдачі| розміщення науково-дослідних і проектних підрозділів залежить ефективність проведення НДДКР і використання їх результатів.

ТНК керуються певними принципами при розміщенні НДДКР, а саме:

– наявність, структура і масштаби необхідних ресурсів (матеріальних, кадрових, комунікаційних і так далі) проведення НДДКР і їх постачальників;

– співвідношення витрат проведення НДДКР в різних регіонах;

– наявність і рівень розвитку технологічних ринків, а також об'єктів споживання|вжитку| результатів НДДКР даним підрозділом.

Принципи розміщення науково-дослідних і проектних підрозділів, центрів обумовлюють|зумовлюють| відповідні моделі такого розміщення. В даний час|нині| виділяються такі моделі, як:

ü модель технологічної кривої;

ü модель альтернативної технології;

ü модель «технологічної матриці», або матриці технологічного портфеля;

ü модифікована модель конкуренції Майкла Портера.

Розглянемо|розглядуватимемо| стисло ці моделі.

Модель технологічної кривої. Ця модель базується на транснационализации НДДКР. Досягнення вищої ефективності в даній моделі транснационализации НДДКР обумовлене трьома чинниками:

а) зменшення витрат|затрат| на НДДКР за рахунок нижчої вартості ресурсів, використовуваних при здійсненні НДДКР;

б) вища науково-виробнича культура в даному місці|місце-милі| проведення НДДКР;

в) наявність і раціональний вплив наявних супутніх старих технологій.

В цілому|загалом| дана модель є S-образною| кривою, яка показує, що чим вище ефективність технології, тим великі витрати|затрати| потрібні на НДДКР і навпаки.

Модель альтернативної технології або модель життєвого циклу технології. У практику проведення НДДКР розрізняються 2 важливих виду технологій:

–) що підтримують. Особливість цього вигляду|виду| полягає в тому, що такі технології модифікують вже існуюче виробництво певної продукції.

–) альтернативні. Особливість цього методу полягає в тому, що відбувається|походить| поетапне (плавне) поліпшення|покращання| кінцевого|скінченного| продукту. Поетапность (плавність) простежується|просліджує| в наступному|слідуючому|:

Ø можлива (на практиці як правило) нижча рентабельність виробництва на її (альтернативній технології) основі на первинній|початковій| етапі (в порівнянні з підтримуючими технологіями);

Ø тому створюються окремі науково-дослідні і виробничі підрозділи, на яких апробовується нова технологія, і яка орієнтується на певні його потреби;

Ø якщо нова альтернативна технологія забезпечує вищу рентабельність, то вона починає|розпочинає| використовуватися в інших підрозділах і самою материнською компанією;

Ø коли дана альтернативна технологія виходить на етап зрілості, окрема науково-дослідна фірма|фірма-виготовлювач| включається до складу материнської компанії, втрачаючи свою самостійність.

Третя модель розміщення НДДКР (модель «технологічної матриці») характеризується тим, що:

– певна ринкова і фінансова стратегія залежить від зв'язку «технологічна привабливість – ресурсний потенціал»;

– модель враховує ту або іншу технологічну політику ТНК, а саме: політику глобального центру («center-for-global|») або політику поліцентризму| («local-for-local|»);

– оцінює технологічну привабливість і ресурсний потенціал з позицій глобального ринку і з позицій місцевих ринків.

Технологічна привабливість залежить від того, хто|КТО| розробляє нові технології (у науковому центрі місцезнаходження ТНК або в створеному зарубіжною філією|філіалом| центрі), а також від того як виходять (поступають|надходять|) нові технології (наприклад, шляхом придбання|надбання| додаткових ноу-хау, ліцензій, патентів.

Четверта модель – модифікована модель конкуренції Майкла Портера.

У основі цієї моделі лежить ромб чинників конкуренції М. Портеру.*

Ця модель базується на наступних|слідуючих| чинниках|факторах|:

– підвищення кваліфікації співробітників зайнятих|заклопотаних| НДДКР;

– розвинена технологічна інфраструктура (в т.ч. на рівні даного підприємства і на рівні наукових установ (інститути, університети, коледжі);

– напрями|направлення| руху продукту: до конкретного споживача або на різні ринки;

– різні типи координаційних витрат, серед яких виділяються: а) витрати взаємодії з|із| іншими службами (виробничими, рекламними, комерційними і так далі), розміщеними в країні базування ТНК; би) витрати взаємодії з|із| іншими підрозділами НДДКР в країні базування ТНК.

Різні моделі розміщення НДДКР певним чином пов'язані з рішенням другої задачі планування міжнародних НДДКР – визначення шляхів отримання нових технологій. Сучасні ТНК використовують три основні шляхи (способу):

– на основі проведення власних НДДКР в різних підрозділах;

– на основі формування сумісних|спільних| науково-дослідних центрів (підрозділів) з|із| іншими ТНК або не ТНК|;

– на основі придбання|надбання| на міжнародному ринку технологій.

І нарешті остання з основних завдань планування міжнародних НДДКР полягає в складанні фінансового плану розвитку НДДКР. Даним фінансовим планом є формування бюджету проведення НДДКР. В рамках ТНК використовуються три основні способи формування такого бюджету:

– незалежний. Суть|сутність| цього способу полягає в централізації фінансових витрат на всі технологічні проекти, що розробляються всіма підрозділами ТНК. Даний спосіб характеризується: значною свободою в розробці технологічних проектів підрозділами ТНК; формуванням збалансованого загальнокорпоративного бюджету; контролем центрального підрозділу за виконанням всіх проектів і раціональним використанням фінансових коштів;

– проектно-залежний|. Суть|сутність| його полягає в централізованому виділенні фінансових коштів під конкретні технологічні проекти кожного підрозділу і в посиленні контролю за виконанням фінансового плану ТНК;

– комбінований. Це найбільш використовуваний в даний час|нині| спосіб. Особливості його полягають, по-перше, в довгостроковому фінансуванні НДДКР глобального значення; по-друге, в наданні додаткових фінансових коштів з метою стимулювання стратегічних технологічних розробок в деяких підрозділах; по-третє, у формуванні централізованого резервного фонду|фундації| для вирішення поточних, короткострокових|короткотермінових| технологічних досліджень і розробок.

Характеризуючи фінансування НДДКР, необхідно звернути особливу увагу на одну важливу|поважну| обставину. У 90-х роках ХХ століття|віку| в інноваційній сфері розвинених і деяких країн (в першу чергу|передусім| з числа НІС), що розвиваються, намітилися дві істотні|суттєві| тенденції:

по-перше, що веде роль у фінансуванні НДДКР переходить від суспільного|громадського| (державного) до приватного сектора. Наприклад|приміром|, в 70-х роках ХХ століття|віку| в Південній Кореї на долю приватного сектора доводилося|припадало| лише 20% фінансувань НДДКР, а на початку 2001 р. – 80%. Частка|доля| держави у фінансуванні науки: у Україні – 96%, в Росії – 90%, у Великобританії – 50%, в Туреччині|Турції| – 45%, в США – 25%, в Японії – 20%. Правда в абсолютних величинах картина зворотна: у США – 83,3 млрд. дол. (2000 р.); у Японії – 30 млрд. дол., у Великобританії – 10 млрд. дол|.; у Україні – 9,3 млрд. дол|.; у Росії – 0,76 млрд. дол|.;

по-друге, зростає роль посередників у фінансуванні НДДКР, в т.ч. вузів і особливо так званих венчурних інвесторів. На рівні університетів гроша на проведення наукових досліджень шукають так звані «фандрайзери|». Це професіонали, що мають по мистецтву пошуку грошей наукові ступені|міри|. Вони отримують|одержують| зарплату, часто|частенько| вищу, ніж витрати університету. Фандрайзінгом можуть займатися і самі учені. Наприклад, середній університет в Сан-дієго (США), що має 7 тис. службовців, 34 тис. студентів, аспірантів. У відділі фандрайзингу| працюють 64 людини, бюджет його – 3,75 млн. дол. Річний бюджет університету – 559 млн. дол., з|із| них 225 млн. дол. зароблено відділом фандрайзингу| (в т.ч. більше 100 млн. дол. пожертвували випускники університету. З|із| випускниками у відділі працюють 9 фандрайзерів|. За рік вони звернулися|оберталися| до 158 тис. чоловік – відгукнулося 11 тис.

Читайте також:

1. Банк міжнародних розрахунків
2. Валютні відносини, валютні системи як основа міжнародних фінансів
3. ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ НА НАЦІОНАЛЬНИХ, МІЖНАРОДНИХ І СВІТОВИХ ФІНАНСОВИХ РИНКАХ
4. Вивіз капіталу та інвестиції в системі міжнародних економічних відносин. Напрямки та структура вивозу капі­талу. Форми вивозу та розміщення (інвестування) капіталу.
5. Види і напрямки організаційних перетворень міжнародних корпорацій
6. Види міжнародних відносин
7. Види міжнародних економічних договорів
8. Види міжнародних правопорушень
9. Види міжнародних торгових угод.
10. Виконанню цих завдань сприяла робота двох міжнародних конференцій: у Думбартон-Оксі у США (21 серпня – 7 жовтня 1944 р.) і в Ялті (Криму) в СРСР (4 – 11 лютого 1945 р.).
11. Використання міжнародних служб фінансової інформації в ділінгових операціях банків
12. Вимоги міжнародних стандартів аудиту до аудиторської документації

Переглядів: 631