Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 12. Інвестиційний менеджмент міжнародних корпорацій

1. Інвестиції як об’єкт менеджменту міжнародних корпорацій

2. Система інвестиційного менеджменту міжнародних корпорацій

3. Механізм інвестиційного менеджменту міжнародних корпорацій

1. Інвестиції як об’єкт менеджменту міжнародних корпорацій

Здійснюючи інвестиції, у т.ч. міжнародні, економічні суб'єкти переслідують певні цілі. Досягнення кожної мети вимагає рішення відповідних задач. До числа основних цілей і задач інвестиційної діяльності відносяться:

1) одержання прибутку, доходу від використання нових інвестицій;

2) підвищення ефективності всієї структури підприємницької діяльності. Досягнення цієї мети виражається в таких показниках, як ріст рівня рентабельності, норми прибутку, підвищення продуктивності праці, якості продукції, зниження витрат, посилення конкурентоздатності реалізованої продукції, ріст ринкової капіталізації активів компанії. Основними задачами інвестиційної діяльності в даному випадку є наступні: інноваційні задачі (придбання і використання нової техніки, технологій; проведення власних НДДКР і ін.); професійно-кадрові задачі (підготовка необхідних кадрів власними засобами; підвищення професійного рівня зайнятих і т.д.); інформаційно-рекламні задачі;

3) розширення сфери і масштабів економічної діяльності. Заради цієї мети здійснюється нове будівництво;

4) зміцнення позицій і завоювання нових ніш на відповідних ринках.

З цією метою пов'язане рішення таких задач, як: переорієнтація галузевих і географічних ринків; створення підрядних, субпідрядних і внутрішьокорпораційних виробничих, комерційних, науково-технічних, фінансових систем; використання нових методів, інструментів реалізації продукції, у т.ч. лізингових, факторингових, форфейтингових операцій; зміна експортної й імпортної квот реалізованої продукції й ін.

Сучасна ринкова економіка характеризується складною організаційною структурою інвестицій, що включає різні форми і види. Розглядаючи ці форми і види інвестицій, необхідно згрупувати (класифікувати) їх за певними критеріями.

По-перше, у залежності від натуральної форми ресурсів (цінностей), які інвестуються, розрізняються дві основні категорії інвестицій:

1) матеріальні (майнові) інвестиції (тобто інвестиції здійснюються у вигляді засобів виробництва – машин, устаткування, сировини, матеріалів, інструментів і т.д.);

2) нематеріальні інвестиції (фінансові ресурси, грошові, цінні папери, інтелектуальні цінності – ноу-хау, ліцензії, патенти, бренди, товарні знаки, нові технології і т.д.).

По-друге, у залежності від сфери (об'єкта) інвестування розрізняються:

1) реальні інвестиції, тобто інвестиції, що направляються безпосередньо в сферу виробництва, інноваційну сферу, у сферу реалізації – це виробничі інвестиції, інвестиції в товарно-матеріальні запаси, будівництво і т.д.);

2) фінансові, або портфельні інвестиції, тобто інвестиції, що направляються у фінансові активи (акції, облігації, грошові, валютні і т.д.).

По-третє, у залежності від характеру, чи способу інвестування розрізняються:

1) прямі інвестиції, тобто інвестиції, які потребують особисту участь інвестора у виборі об'єкта інвестування;

2) непрямі інвестиції, тобто інвестиції, що здійснюються за допомогою фінансових посередників, у т.ч. інституціональних інвесторів (банків, страхових, інвестиційних, трастових, пенсійних і інших фондів). Інституціональні інвестори акумулюють і розміщають (інвестують) зібрані кошти за своїм розсудом, забезпечуючи їхнє ефективне використання.

По-четверте, в залежності від періоду інвестування розрізняються:

1) короткострокові інвестиції, тобто вкладення терміном до 1 року;

2) довгострокові інвестиції, тобто вкладення терміном більш 1 року.

По-п’яте, у залежності від інвестиційного ризику розрізняються:

1) безризикові інвестиції;

2) ризикові інвестиції з різним ступенем.

Тут виділяються спекулятивні фінансові інвестиції, тобто інвестиції, які використовуються з метою одержання спекулятивного прибутку (доходу).

По-шосте, у залежності від форми власності інвестиції поділяються на:

1) пайові;

2) державні;

3) змішані;

4) національні;

5) іноземні.

По-сьоме, по регіональній ознаці розрізняються:

2) інвестиції усередині даної країни;

3) закордонні інвестиції.

Характер інвестиційної діяльності, цілі і задачі, що вирішуються на її основі, багато в чому залежать від визначеної категорії економічних суб'єктів – інвесторів. У сучасній ринковій економіці виділяються наступні категорії інвесторів.

По-перше, по цілям інвестиційної діяльності розрізняються:

а) стратегічні інвестори;

б) портфельні інвестори.

Перші мають на меті встановлення контролю над об'єктом свого інвестування або здійснення реального управління цим об'єктом.

Здійснюючи портфельні інвестиції міжнародні корпорації мають на меті придбати певну частину фінансових активів економічних суб’єктів (компанії, підприємств, банків і т.д.), а головне отримати додатковий прибуток.

По-друге, за формою власності розрізняються:

а) державні інвестори (державні підприємства, установи, а також міжнародні інститути);

б) приватні інвестори (комерційні структури, корпорації, домашні господарства, фізичні особи).

По-третє, від належності до резидентів, або громадської належності до даної країни інвестування, виділяються:

а) резиденти, або вітчизняні інвестори;

б) нерезиденти, або іноземні інвестори.

По-четверте, в залежності від участі в інвестиційному процесі виділяються:

а) індивідуальні інвестори, тобто корпоративні, частки (у т.ч. фізичні особи) інвестори, що здійснюють вкладення (у т.ч. у фінансові інструменти – акції, облігації, деривативи) від свого імені, без посередників;

б) інституціональні інвестори, тобто юридичні особи, що виступають як фінансових посередників і здійснюючі вкладення в інвестиційні об'єкти не від свого імені, а від імені своїх клієнтів. До числа інституціональних інвесторів відносяться фінансові, страхові компанії, інвестиційні, пенсійні, благодійні фонди, депозитні установи (комерційні банки, позичково-ощадні і кредитні союзи) і ін. Роль цієї категорії інвесторів постійно зростає про що свідчить сума, що збільшується, їхніх активів: 14 трлн. дол. у 1990 р., 26 трлн. дол. у 1996 р., близько 37 трлн. дол. у 2000 р. і понад 40 трлн. дол. у 2003 р. [18, 58-59;19, 50].

На міжнародну інвестиційну діяльність, на її ефективність впливають різні фактори, серед яких особлива роль належить наступним:

I. очікувана норма прибутку;

II. рівень оподатковування;

III. реальна ставка відсотка і її динаміка;

IV. обсяг і структура основного капіталу;

V. зміни в технології виробництва;

VI. види і рівень ризиків підприємницької діяльності;

VII. циклічні коливання в економіці, ВНП.

З метою кращої орієнтації у своїй діяльності інвестори повинні враховувати наступну класифікацію факторів на визначені категорії, а саме: соціально-політичні, правові, економічні, кредитно-фінансові, валютні, технологічні, внутрішньонаціональні і інтернаціональні.

Будь-який вид бізнесу, підприємницької діяльності не може існувати, функціонувати, а тим більше успішно розвиватися без відповідної системи управління.

Інвестиційна діяльність має потребу в особливій системі управління – в інвестиційному менеджменті.

Таким чином, сучасна система інвесторів враховує велику кількість категорій, типів, але головна роль належить міжнародним корпораціям.

2. Система інвестиційного менеджменту міжнародних корпорацій

Інвестиційний менеджмент міжнародних корпорацій – це система управління інвестиційною діяльністю. І, як будь-яка функціональна система, вона містить у собі певні складові, елементи, що самі являють собою системи або підсистеми.

До переліку системостворюючих елементів інвестиційного менеджменту відносяться:

I. цілі, задачі;

II. програми, функції;

III. принципи, правила;

IV. механізм (методи, способи, інструменти, засоби);

V. інвестиційні проекти (проектування);

VI. показники, результати, наслідки.

З урахуванням характеру, форм, напрямків, учасників інвестиційної діяльності, система інвестиційного менеджменту включає різні цілі і задачі. Але існує загальна стратегічна ціль, яка полягає в забезпеченні стійкого, ефективного використання і функціонування всіх інвестиційних ресурсів, якими володіють економічні суб'єкти.

Звідси, можна дати таке визначення: інвестиційний менеджмент міжнародних корпорацій – це комплекс наукових принципів, методів стимулювання й організаційних важелів впливу і використання різних інвестиційних ресурсів у міжнародному бізнесі з метою постійної підтримки і підвищення його ефективності.

Принципи інвестиційного менеджменту міжнародних корпорацій

Система інвестиційного менеджменту базується на певних принципах і правилах, якими керуються міжнародні корпорації.

Інвестиційний менеджмент міжнародних корпорацій базується на певних принципах, серед яких необхідно виділити наступні.

По-перше, принцип поділу повноважень між відповідними структурами міжнародної корпорації.

По-друге, принцип системності, що вимагає іфд міжнародних корпорацій встановлення певної збалансованості, зв'язку і взаємозв'язку між різними елементами міжнародної інвестиційної діяльності, а також між елементами системи інвестиційного менеджменту.

По-третє, принцип науковості і інноваційності, що вимагає пізнання законів і закономірностей розвитку об'єктів інвестування і здійснення інвестиційного менеджменту на основі новітніх технологій, у т.ч. новітньої інформаційної технології.

По-четверте, принцип пріоритетності визначених цілей, задач, функцій на різних етапах і напрямках інвестиційної діяльності міжнародних корпорацій.

По-п'яте, принцип оптимальної, раціональної достатності в інвестиційній діяльності міжнародних корпорацій, у т.ч. кількісної (обсяг, темпи інвестицій), якісної (рівень прибутковості, рентабельності, окупності, інноваційності) і структурної (організаційного, галузевого, географічного рівня глобалізації).

По-шосте, принцип планування і прогнозування (стратегічного, поточного, тактичного) інвестиційної діяльності міжнародних корпорацій.

Принципи міжнародного інвестиційного менеджменту обумовлюють певні функції системи управління інвестиційною діяльністю. Виконання кожної з функцій здійснюється за допомогою відповідних засобів, інструментів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Планування\|планерування\| міжнародних НДДКР	\|	Теорія конфліктів і конфліктологія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.