Лекція 8. Навчання лексики.

Стандартні виховні заходи, які не торкаються інтересів засудженого, не дають бажаного результату. Більш ефективні методи психологічного впливу на особистість засудженого, використання індивідуального підходу у виховній роботі з ним.

Метод переконанняспрямований на пробудження у засудженого почуття совісті і сорому, з одного боку, і створення в нього нового погляду на світ, нового ставлення до життя, праці, людей — з другого. Причому друге повинно переважати. Цей метод зазвичай реалізується в індивідуальних бесідах із ув’язненими, в ході яких паралельно йде процес вивчення особистості і впливу на неї. Засудженому під час бесід слід пояснити суть і кінцеву мету дій адміністрації виправнотрудового закладу, можливі шляхи дій самого ув’язненого для того, щоб полегшити відбування покарання і підготувати себе до життя в суспільстві після звільнення.

Метод навіюванняяк процес впливу на психіку людини заснований на некритичному сприйнятті повідомлюваної інформації. Навіювання досягається як вербальними (словесними), так і невербальними (міміка, жести, інтонація та ін.) засобами.

Метод передачі інформаціїможе сприяти надолуженню соціального досвіду засудженого, отриманню ним таких відомостей, які його хвилюють, тривожать, але яких поки що він не отримував. Досвідчені вихователі виправно-трудових закладів збирають інформацію про життя сім’ї засудженого, про навчання його дітей, про соціальну допомогу, яку їм надає колектив, де раніше працював засуджений, і т. п. Така інформація, маючи позитивний емоційний заряд, впливає на психіку засудженого, на вироблення ним рішення гідно відбути покарання і повернутися до нормального життя.

Метод впливу на особистість засудженого через групу, через мікросередовищевиявляється досить ефективним за умови, якщо ця мала

група (мікросередовище) прийняла такі цінності і норми, які близькі чи якоюсь мірою співвідносяться з основними соціальними цінностями і нормами. Вплив групи ув’язнених (мікросередовища) на поведінку своїх членів величезний, контроль і санкції дуже жорсткі. Впливаючи на групу в цілому (до такого впливу адміністрації і вихователів можна віднести: хорошу організацію праці, результати якої принесуть цій групі деякі блага; поліпшення побутових умов; заохочення трудової ініціативи; укріплення соціальних зв’язків із зовнішнім середовищем та ін.), тим самим відбувається виховний вплив і на кожного її члена.

Об’єкт особливої турботи співробітників виправно-трудових закладів — особи зі стійким антисоціальним спрямуванням, злісні порушники режиму. Стосовно них у багатьох випадках цілком обґрунтованими є каральні обмеження. В той же час практика показує, що позитивний результат у виховній роботі з ними досягається в тому разі, коли вдається знизити їхній груповий статус, “розвінчати” їхню життєву позицію, ставлення до праці та інших людей.

Отже, процес перевиховання правопорушників в умовах виправно-трудового закладу може бути дієвим лише тоді, коли вихователі добре вивчили індивідуально-психологічні особливості кожного засудженого і грамотно в психолого-педагогічному плані використовують різноманітні методи впливу на особистість ув’язненого. Виховна мета покарання досягатиметься, якщо покарання не ламає волі засудженого, а сприяє зміні її спрямованості. Тому вимоги, примушування повинні поєднуватися з системою заохочень, яка зміцнює впевненість людини в своїх силах, викликає в неї почуття задоволення, спонукає до повторення позитивних вчинків і дій.

Розглядаючи коло завдань, які розв’язуються виправною (пенітенціарною) психологією, слід відзначити і таку важливу проблему, як реадаптація звільнених до умов життя на волі. Вся виховна робота у виправно-трудовому закладі має закінчуватися саме підготовкою засудженого до життя в нових для нього, досить важких умовах.

Процес реадаптації до нормального соціального середовища після тривалого терміну позбавлення волі — явище складне, воно потребує значних вольових зусиль. Це зумовлено тим, що, як правило, людина, яка вийшла з тюрми, табору чи колонії, стикається з побутовою невлаштованістю (часто не має житла), настороженим ставленням до неї рідних і знайомих, з труднощами працевлаштування і т. д. Все це впливає на психіку звільненого, і часом радість звільнення змінюється невпевненістю в собі, озлобленістю до навколишніх і через безвихідь з’являється думка знову повернутися до асоціального способу життя.

Ось чому в умовах виправнотрудового закладу необхідно проводити виховну роботу з підготовки засуджених до життя на волі. Ця психологічна підготовка спрямована на активізацію психіки людини, її емоцій і волі для формування соціальної настанови на правильну поведінку в суспільстві, на входження її в нове соціальне середовище, на подолання майбутніх труднощів. Психологічна підготовка тих, хто звільняється з тюрми, табору, колонії, повинна актуалізувати внутрішнє бажання порвати зі злочинним світом.

Істотний внесок у відновлення в колишнього злочинця загальнолюдських норм і цінностей може зробити церква. Її миротворницькі зусилля здатні утримати людину від повторного злочину, не допустити “зриву” у своїй поведінці і стати на шлях виправлення.

1. Зміст і цілі навчання лексики.

2. Основні етапи роботи з лексичним матеріалом.

3. Система вправ для формування лексичних навичок.

4. Види лексичних вправ.

Основні поняття і категорії:лексична одиниця, активний, пасивний та потенційний словники, перекладний та без перекладний способи семантизації лексики

Зміст і цілі навчання лексики.Протягом курсу навчання у середній школі учні повинні засвоїти значення і форми лексичних одиниць та вміти їх використовувати в різних видах МД, тобто опанувати навички лексичного оформлення мовлення і навчитися розуміти лексичні одиниці на слух та у процесі читання.

Для продуктивного мовлення необхідно:

· володіти лексико-смисловими і лексико-тематичними асоціаціями;

· сполучати нові слова з раніше засвоєними;

· вибирати потрібне слово з антонімічних і синонімічних протиставлень;

· виконувати еквівалентні заміни; здійснювати прогнозування на рівні форми і змісту;

· володіти механізмом поширення і скорочення структур;

· пристосовуватись до індивідуальних особливостей того, що говорить і володіти швидкою реакцією;

· правильно вживати слова з урахуванням норми мови і ситуації спілкування тощо.

Для рецептивного мовлення необхідно:

· співвідносити адитивний або зоровий образ із семантикою лексичної одиниці;

· переключати спрямованість уваги на внутрішню артикуляцію;

· диференціювати подібні за звучанням і формою слова за інформативними ознаками;

· диференціювати омонімічні, синонімічні й антонімічні явища;

· володіти механізмом рецептивного комбінування;

· користуватися словотворчою і контекстуальною здогадкою;

· миттєво визначати графічний образ за слухомоторним (і слухомоторний за графічним);

· користуватися прогнозуванням для установки на виконання певної діяльності з новим
(чи раніше засвоєним) лексичним матеріалом.

У навчанні лексики будь-якої мови виникають труднощі під час вивчення значень слів, які у більшості випадків не збігаються з РМ, через багатозначність слів, характер сполучуваності одних слів з іншими, а також вживання слова в конкретних ситуаціях спілкування. Загальна для всіх мов складність полягає у тому, що одне й те саме поняття часто виражається різними за семантичною структурою лексичними засобами в різних мовах. Наприклад, рідкий суп thin soup. Поряд з цим, кожній з досліджуваних мов притаманні свої труднощі. Характерною рисою англійської мови є багатозначність і омонімія. Труднощі представляє також явище, коли іменник семантично близьких слів представлено словом англійського походження, а прикметник – запозиченням з латинської чи французької мов. Наприклад, серце - heart, серцевий - cordial; зуб - tooth, зубний - dental; людина - man, людський - human тощо. Для підвищення ефективності навчання лексики необхідний диференційований підхід до добору словникового матеріалу, його презентації і закріплення. Такий підхід здійснюється на базі методичної типології, яка передбачає градацію труднощів засвоєння. Серед принципів відбору лексичного матеріалу – частотність, семантична цінність, багатозначність слова, здатність слова виконувати конструктивні функції у реченні, стилістична необмеженість, ступінь лексичних труднощів, словотворча цінність, сполучуваність (В.А. Бухбіндер, Б.А. Лапідус, І.В. Рахманов та інші)

У шкільному лексичному мінімумі розрізняють активний та пасивний мінімуми. Активним мінімумом називають той лексичний матеріал, яким учні мають оволодіти для вираження своїх думок в усній та писемній формі (для продуктивного мовлення), а також для розуміння під час аудіювання та читання (рецепція). Пасивний мінімум – це така лексика, яку учні мають розуміти під час рецептивної МД. Одиницею навчання лексичного матеріалу є не слово, а ЛО (лексична одиниця), яка можу бути сталим словосполученням. Деякі методисти відносять сталі словосполучення та окремі речення (кліше, фрази) до одиниць мовлення. В методиці також виділяють потенційний словник (на відміну від реального – активного та пасивного мінімумів). До потенційного словника відносять ті незнайомі слова. Про значення яких учень може здогадатись, користуючись “мовною здогадкою” із контексту. Це можуть бути так звані інтернаціональні слова, які подібні словам РМ; складні слова, що складаються з відмих учневі компонентів; слова, утворені внаслідок префіксації або суфіксації тощо.

Основні етапи роботи з лексичним матеріалом.До основних етапів роботи над лексикою відносять:

1. Ознайомлення з новим матеріалом.

2. Первинне закріплення.

3. Розвиток навичок та умінь використання лексики в різних видах МД.

Ознайомлення включає роботу над формою слова, його значенням і вживанням. Розкриття значення слова (семантизація) може здійснюватися різними способами, що прийнято поєднувати в дві групи:

· безперекладні;

· перекладні способи семантизації.

До безперекладних способів семантизації належать:

1. Демонстрація предметів, жестів, дій, картин, малюнків, фільмів тощо.

2. Розкриття значень слів ІМ, для чого можуть використовуватися:

а) визначення (дефініції) – опис значення слова уже відомими словами. Наприклад:
Cinema — theatre where films are shown.

б) перерахування. Наприклад:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методи вивчення особистості засудженого	\|	Dogs, cats, cows, horses, pigs are animals.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.