Етап 2. Постановка стратегічних цілей і завдань для їх досягнення.

При розгляді стратегічних цілей комерційних організацій, що займаються бізнесом[2], варто виходити з того, що їм варто діставати прибуток, без якого вони припиняють своє існування. Тому, які б цілі не ставилися організацією - завоювання певної частки ринку, ріст обсягу продажів, соціальна відповідальність, у тому числі за стан навколишнього природного середовища, ріст соціальної захищеності персоналу й ін. - в остаточному підсумку, вони повинні забезпечити прибуток сьогодні або в майбутньому. Іншими словами, забезпечення прибутку є безумовним пріоритетом, незримо присутнім в цільових настановах всілякої властивості, навіть якщо останні звучать як сугубо альтруїстичні й соціально орієнтовані.

Бувають ситуації, коли цілі, не зв'язані безпосередньо з одержанням прибутку, можуть на якийсь час виходити на перший план. Наприклад, виживання може бути основною метою для фірми, що потрапила в складну ситуацію. Однак ця мета повинна розглядатися як тимчасова.

Взагалі ж принципова відмінність мети від місії (при їхній органічній єдності, тому що ціль повинна "випливати" з місії) полягає, по-перше, у більшій динаміці першої мети, по-друге, істотної більшої визначеності цілей, виражених, як правило, кількісними показниками. І якщо таких на сьогодні немає, значить, треба їх шукати. Або, у цьому випадку, робиться інший висновок - ціль сформульована невірно.

Чітка мета - це потужний стимул до прийняття рішень на всіх рівнях керування, а не тільки для вищого керівництва. При цьому мається на увазі, що чітка мета дозволяє вирішити, як мінімум дві задачі, що мають стратегічне значення для ефективної самоорганізації фірми, корпорації (компанії):

§ довести ясну кінцеву мету до кожного виконавця, декомпозуючи її на складові;

§ наскрізним обрізом реалізувати зворотний зв'язок у системі керування й створити потужну систему цілеорієнтованої мотивації трудової діяльності персоналу.

Приведемо приклад стратегічних цілей компанії, сформульованих у словесній формі, за якою "стоїть" їхня кількісна інтерпретація:

- зайняти міцні позиції на нових динамічних ринках туристичного інвентарю й велосипедів;

- розвиватися на ринку спортивного інвентарю для дорослих американців;

- інтенсифікувати зусилля компанії по виробництву спортивних товарів для потреб жінок;

- рухатися в напрямку розширення числа міжнародних ринків, що обслуговують;

- підвищувати прибутковість за рахунок керування запасами й поліпшення

якості продукції.

Існує диференціація цілей по рівнях стратегії в організації.

У стратегічному менеджменті виділяють чотири рівні стратегії в організації, які вирішують відповідні групи завдань.

Перший рівень - корпоративний, присутній у компаніях, концернах, конгломератах, що діють у декількох сферах бізнесу. Тут головні завдання зводяться до прийняття рішень про види й обсяги виробленого або закуповуваного товару, розробці планів диверсифікованості[3], розрахунку стратегічної відповідності між окремими сферами бізнесу, здійсненню глобальної оцінки фінансових ресурсів, із врахуванням якої відповідним чином будується керування цим видом ресурсів й ін.

Другий рівень - бізнесовий. Це рівень перших керівників організацій (фірм), що входять до складу диверсифікованих організацій (компаній, конгломератів), головне завдання яких - забезпечити конкурентноздатність своєї організації в рамках досягнення цілей корпорації.

Третій рівень - функціональний. Це рівень керівників функціональних сфер, що вирішують завдання в області маркетингу, керування персоналом, виробництва, фінансів, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт й ін.

Четвертий рівень - лінійний (рівень керівників підрозділів організацій або її географічно вилучених частин - філій, представництв й ін.), на якому вирішуються безпосередньо завдання виробництва або реалізації продукції й послуг.

Основним принципом координації стратегічних цілей організації на всіх рівнях є принцип ієрархічної підпорядкованості цілей нижнього рівня цілям корпоративного рівня. Реалізується це через планування, коли стратегічні плани кожного наступного рівня узгоджуються з планами примикаючого верхнього рівня.

Треба ще раз відзначити, що у процесі постановки цілей всіх рівнів керування необхідно враховувати, що цілі повинні бути чітко сформульованими, вимірними, досяжними й певними в часі. Саме по цих ознаках стратегічні цілі відрізняються від словесно сформульованої місії, що контурно відбиває загальне призначення організації.

Однак необхідно звернути найістотнішу увагу на факт складності правильного формулювання місії стратегічних цілей організації без попереднього вивчення й аналізу, як можливостей самої організації, її потенціалу, так і зовнішнього середовища. Таке вивчення повинне враховувати наступні фактори, графічно зображені на рис 1.2.

Рис. 1.2. Основні фактори, які впливають на процес стратегічного управління організацією з врахуванням зовнішнього середовища

Важливо також мати на увазі, що вивчення зовнішнього середовища й внутрішніх факторів грає велике значення й для наступного етапу процесу стратегічного керування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етап 1. Визначення місії організації	\|	Етап 3. Формулювання стратегії для досягнення кінцевих цілей.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.