• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 1. Предмет, метод і завдання курсу

“Регіональна економіка”

Мета: уяснити сутність предмета і об’єкта науки “Регіональна економіка”, методологічні основи курсу.

План.

1. Сутність предмета і об’єкта науки “Розміщення продуктивних сил”

2. Методологічні основи курсу

3. Завдання і структура курсу

1. Сутність предмета і об’єкта науки “Розміщення продуктивних сил”.

В сучасних умовах в Україні відбувається радикальна структурна трансформація національної та її невід’ємної складової – регіональної економіки в усіх аспектах: територіально-галузевому, функціональному і організаційному з метою утвердження ринкових принципів господарювання та виходу України на інноваційний шлях розвитку. Дедалі зростаючий і неоднозначний вплив на розвиток і розміщення продуктивних сил країни та її регіонів справляють світові інтеграційні процеси. За цих умов Україна повинна усвідомити і реалізувати як у зовнішньоекономічній діяльності, так і у внутрішній практиці господарювання свої національні інтереси щодо перспектив розвитку власних продуктивних сил та прийнятних для себе механізмів інтеграції у світовий економічний простір.

Продуктивні сили будь-якої держави – це її національне багатство. Необхідність його нарощування, раціонального використання, а також постійного вдосконалення територіальних і галузевих пропорцій національної економіки на основі науково - обгрунтованих принципів і закономірностей розміщення продуктивних сил зумовлена потребою підвищення добробуту населення та вирішення нагальних завдань соціально-економічного розвитку.

Продуктивні сили – це система суб’єктивних (людина) і речових (засоби виробництва) елементів що виражають активне ставлення людей до природи. Склад продуктивних сил неухильно розширюється у зв’язку із вступом суспільства у нову фазу постіндустріального розвитку. Крім традиційних складових (засоби виробництва і робоча сила), до продуктивних сил відносять науку, форми і методи організації виробництва, інформацію та деякі інші елементи. Головною продуктивною силою залишається людина з її потребами та інтересами.

Предметом курсу “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка” є просторова організація продуктивних сил та окремих їх складових елементів, а також територіальні аспекти господарювання, закономірності його формування і розвитку.

Об’єктом вивчення є основні складові просторової організації продуктивних сил – природо- і трудоресурсний потенціал, галузеві комплекси, територіальні системи господарювання з відповідною системою економічних зв’язків.

Просторова організація продуктивних сил та регіональна економіка вивчаються у тісному взаємозв’язку з проблемами формування ефективної державної регіональної економічної політики й розвитку міжрегіональних та зовнішньоекономічних зв’язків. Навчальний курс дає змогу оволодіти закономірностями, чинниками сучасного розміщення продуктивних сил як національного багатства держави та особливостями територіального господарювання, а також сформувати бачення перспектив регіонального розвитку.

Майбутні економісти повинні володіти глибокими знаннями щодо теоретико-методологічних засад розвитку і розміщення продуктивних сил держави та її регіонів, специфіки територіальної організації виробництва, перспектив формування продуктивних сил з урахуванням національних інтересів держави та вимог економічної безпеки.

В сучасному навчальному курсі “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка” відображено новітні проблеми РПС глобального, національного, регіонального і локального рівнів, зокрема: шляхи подолання диспропорцій у РПС, проблеми раціонального використання природо ресурсного, трудового і виробничого потенціалу та збереження навколишнього природного середовища, проблеми досягнення ефективності господарювання на основі раціонального розміщення об’єктів базових галузей промисловості, формування ефективної державної регіональної економічної політики та системи зовнішньоекономічних зв’язків.

Таке спрямування курсу зумовлене тим, що регіони і проблеми їх розвитку перебувають у центрі сучасної соціально-економічної політики будь-якої держави. Економічна могутність і безпека держави визначається потенціалом її регіонів, їх конкурентоспроможністю на внутрішньому і світовому товарних ринках, ринках капіталу і робочої сили.

“Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка” як навчальна дисципліна акумулює в собі найкращі доробки відповідної галузі економічної науки, що формує цілісне уявлення про взаємодію людини і природи в процесі господарської діяльності. Використовуються також результати таких комплексних прикладних прогнозних розробок, як: схеми-прогнози та державні програми розвитку і РПС економіки районів на тривалу перспективу; стратегії розвитку продуктивних сил; проекти реструктуризації територіально-виробничих комплексів; концепції, рекомендації, пропозиції щодо напрямів перспективного розвитку продуктивних сил України та її регіонів.

2. Методологічні основи курсу.

Методологічні основи курсу “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка” - це сукупність категорій цієї галузі економічної науки, а також система певних наукових методів дослідження та алгоритм вирішення теоретичних і прикладних завдань.

Методологічною першоосновою курсу є матеріалістична діалектика, відповідні економічні закони і категорії. Закони діалектики дають змогу розкрити сутність процесів і явищ, які відбуваються в процесі РПС та вдосконалення їх територіальної організації.

Так закон переходу кількісних змін у якісні діє коли внаслідок діалектичної єдності і взаємодії складових елементів ПС відбувається нагромадження певних структурних змін, які і зумовлюють перехід до нової якості всієї системи відтворювання ПС та регулювання регіонального розвитку.

Закон заперечення запереченням проявляється у внутрішньому зв’язку і спадковості між старим і новим, що досягається за рахунок збереження позитивного змісту попереднього в новому.

Дія Закону єдності і боротьби протилежностей полягає в тому, що розвиток та вдосконалення ПС відбувається суперечливо – шляхом розв’язання різних типів суперечностей стверджуються нові напрями, форми розвитку ПС, забезпечується збалансований і комплексний розвиток території.

У РПС та регіональній економіці використовують 4 рівні наукових методів дослідження:

1) загальнонауковий (діалектичний та системний методи пізнання, завдяки яким ПС розглядаються як єдина систем, що постійно розвивається ізбагачуються новими складовими);

2) міждисциплінарний (історичний і методичний методи, що застосовуються для аналізу динаміки певних процесів або явищ);

3) спеціальний (статистичний і картографічний методи застосовують для конкретно-науковихдосліджень);

4) методико-технічний (ці методи дають змогу виконувати техніко-економічні розрахунки різної складності та здійснювати формалізацію окремих положень і рішень).

Досить поширеною групою методів, що використовується у РПС та регіональній економіці, є спеціальні методи дослідження, а саме: балансовий, нормативний, регіональний аналіз, економіко-статистичний, техніко-економічне обґрунтування та ін.

Методологія розробки теоретичних і прикладних завдань щодо РПС передбачає певну послідовність проведення досліджень і охоплює такі етапи:

1) - програмний, що передбачає обґрунтування програми виконання певного завдання чи проекту: його мети, очікуваних результатів, виконавців, кошторису, тощо;

2) – інформаційний: збирання та обробки інформації, складання паспортів досліджуваних об’єктів;

3) – аналітичний: проведення аналізу одержаної інформації, її систематизація та інтерпретація з метою отримання наукових і практичних результатів;

4) – модельний, який включає розробку системи моделей прогнозування та планування для різних рівнів управління;

5) – алгоритмічний: визначення чіткого порядку вироблення конкретних рішень щодо РПС;

6) – концептуально – конструктивний: розробка концепцій, проектів, програм, опрацювання прикладних рішень, одержання пошукового результату.

Методологічні основи науки про РПС ПС і регіональну економіку сформували основоположники ринкової теорії розміщення виробництва: І.Тюнен, А.Вебер, А.Гетнер, А.Льош, У. Ізард, Дж. Чорлі, П.Хаггет.

Становлення і розвиток науки про РПС і регіональну економіку в Україні відбулося під керівництвом В.І. Вернадського. У центрі уваги ученого були проблеми впливу природних умов і ресурсів на економічний розвиток, обґрунтування доцільності залучення нових ресурсів у господарський обіг, проблеми спеціалізації і комплексного розвитку територій, економічного районування. В основі сучасної теорії РПС та регіональної економіки – модель сталого розвитку. Концепція сталості передбачає досягнення збалансованості економічної, соціальної та екологічної складових регіональної господарської системи. Конкретне втілення ідеї сталого розвитку в практику РПС і регіонального розвитку передбачає: ефективне відтворення ресурсної бази виробництва та природокористування; раціональне використання трудового, виробничого, соціального потенціалу; здійснення реструктуризації господарських комплексів відповідно до нових умов соціально-економічного розвитку територій.

3. Завдання і структура курсу.

Головним завданням науки РПС та регіональної економіки є: обґрунтування оптимального розміщення продуктивних сил. Поняття “оптимальності” передбачає одержання якомога більшого ефекту від правильного розміщення підприємства, від найкращої територіальної організації виробництва регіону, країни. На рівні підприємства ефект виражається у прибутку, на рівні країни – у національному доході. При цьому треба співвідносити розмір ефекту з витратами, тобто розрахувати ефективність витрат, а також врахувати соціальний та демографічний фактори.

Головне завдання курсу “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка” полягає в тому, щоб:

- надати студентам необхідні системні знання з теоретичних і практичних питань РПС і розвитку ПС та регіональної економіки;

- сформувати у них уміння і практичні навички вирішення конкретних прикладних завдань стосовно РПС з урахуванням демографічних, соціальних і екологічних чинників;

- необхідно, щоб студенти оволоділи засадами ефективного реформування національної економіки, що здійснюється на основі зрушень у РПС держави;

- сформувати у майбутніх економістів розуміння складної системи взаємозв’язків, зокрема, між особливостями розвитку ПС та рівнем соціально-економічного розвитку регіонів – з одного боку та національною економічною безпекою – з другого;

- надати студентам знання щодо світових тенденцій регіонального розвитку та досягнень державної регіональної економічної політики країн світу з оцінкою можливостей їх використання у вітчизняній практиці господарювання. Нові завдання перед РПС і регіональною економікою як галуззю економічної науки і навчальним курсом постають у зв’язку з необхідністю інтеграції України у світовий економічний простір. Важливо не тільки оцінити особливості формування експортно-імпортного потенціалу України, а й забезпечити досягнення високої конкурентоспроможності продукції вітчизняних товаровиробників на зовнішньому і внутрішньому ринка, а також зміну структури експорту, подолання високої залежності від імпорту окремих груп товарів.

Навчальний курс “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка” структурно складається з таких взаємопов’язаних розділів: теоретичні основи РПС і регіональної економіки; природно-економічний потенціал України та її регіонів; Економіка України та її галузева структура; економіка регіонів України та особливості регіонального розвитку; регіональна економічна політика і управління регіональним розвитком в Україні; зовнішні економічні зв’язки та їх роль у розвитку ПС України та її регіонів.

Читайте також:

1. D) методу мозкового штурму.
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. I Метод Шеннона-Фано
4. I. Метод рiвних вiдрiзкiв.
5. II. Мета вивчення курсу.
6. V. Завдання.
7. VII. Нахождение общего решения методом характеристик
8. VІ. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
9. А. науковий факт, b. гіпотеза, с. метод
10. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
11. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
12. АгротехнІЧНИЙ метод

Переглядів: 1674