• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 1. Сутність, мета та функції інвестиційного менеджменту

Термін «інвестиції» походить від латинського слова «invest», що означає «вкладати». У найбільш широкому трактуванні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою наступного його збільшення.

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 р. … інвестиціями є всі види майнових і інтелектуальних цінностей, вкладені в об'єкти підприємницької діяльності й інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції й ін. цінні папери; рухоме й нерухоме майно; майнові права, що випливають із авторського права; сукупність технічних, технологічних, комерційних і інших знань, оформлених у вигляді технічної документації; права користування землею, водою, ресурсами, знаннями, устаткуванням, а також інші майнові права; інші цінності.

Інвестиції класифікуються по окремих ознаках:

- по об'єктах вкладень коштів виділяють реальні й фінансові інвестиції. Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи - як матеріальні, так і нематеріальні. Ще їх називають виробничими, хоча в практиці господарювання за ними закріпилася назва - капіталовкладення. Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, де значну частку займають вкладення коштів у цінні папери.

- по характеру участі в інвестуванні виділяють прямі й портфельні (пряма інвестиція – операція, що передбачає внесення коштів або майна в статутний капітал юридичної особи в розмірі 10-25% капіталу фірми в обмін на корпоративні права; портфельні інвестиції дають право лише отримувати дохід у вигляді дивідендів).

-по періоду інвестування розрізняють короткостроковідо одного рокуйдовгостроковіінвестиції понад один рік.

- по формах власності інвесторів виділяють інвестиції приватні, державні, іноземні й спільні.

-за роллю в економіці розрізняють валові - загальний обсяг інвестованих коштів у певному періоді, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва й на приріст товарно-матеріальних запасів та чисті інвестиції, тобто суму валових інвестицій, зменшену на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді. Про позитивну тенденцію розвитку економіки країни свідчить перевищення валових інвестицій над амортизаційними відрахуваннями.

Слід зазначити, що економічна сутність інвестицій реалізується в процесі інвестиційної діяльності. У відповідності до Закону України від 18.09.91 «Про інвестиційну діяльність» № 1560-ХІІ інвестиційна діяльність визначена як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави по реалізації інвестицій. Вона відбувається на основі:

Ø інвестування, що відбувається громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, а також суспільними й релігійними організаціями;

Ø державні інвестування, які відбуваються органами влади й керування України, а також державними підприємствами й установами;

Ø спільного інвестування, що відбувається громадянами і юридичними особами України й інших країн.

Інвестиційна діяльність часто розглядається як інвестиційний процес, стадіями якого є:

v мотивація інвестиційної діяльності;

v прогнозування й програмування інвестицій;

v обґрунтування доцільності інвестицій;

v страхування інвестицій;

v державне регулювання інвестиційного процесу;

v планування інвестицій;

v фінансування інвестиційного процесу;

v проектування й ціноутворення;

v забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурсами;

v освоєння інвестицій;

v підготовка до виробництва продукції;

v попередня здача в експлуатацію;

v кінцева здача об'єкта в експлуатацію.

Практична реалізація інвестиційної діяльності в межах країни відбувається в першу чергу за рахунок державного регулювання. Державне регулювання умов інвестиційної діяльності є комплексом сфер впливу на поведінку інвесторів за рахунок: податкової системи; амортизаційної політики, у тому числі методів прискорення амортизації основних фондів; державних норм (наприклад, екологічних) і стандартів; антимонопольного законодавства; визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами; забезпечення макроекономічної стабільності; стабільності та розвитку фінансово-кредитної системи, сприятливих умов для користування позиковими коштами; розвитку інфраструктури фондового ринку.

Макроекономічні умови для інвестиційної діяльності створюються відповідною державною політикою, яку реалізують органи центральної виконавчої влади та Національний банк. Для України це передусім Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Мінпраці, галузеві міністерства та комітети, Державна податкова адміністрація, Антимонопольний комітет. Держава може брати участь в інвестиційному процесі як безпосередньо, вкладаючи свої бюджетні кошти (централізовані бюджетні інвестиції), розвиваючи підприємства державного сектора економіки, так і опосередковано.

Крім того, інвестиційна діяльність підпорядкована нормативно-правовим актам відповідних державних органів управління. Зараз правова система України складається більш ніж 100 законів і інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну деяльність. Серед них можна відзначити Закон України «Про інвестиційну діяльність», Декрет кабміну України «Про режим іноземного інвестування», Закон України «Про державне заохочення іноземних інвестицій в Україні», Закон України «Про цінні папери й фондову біржу».

Законодавча база визначає правовий статус інвесторів – суб'єктів інвестиційної деяльності, які ухвалюють рішення щодо вкладених власних, позикових і залучених майнових й інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

Суб'єктами інвестиційної діяльностіє:інвестори, виконавці робіт (підрядники), користувачі об'єктів інвестиційної діяльності, постачальники ТМЦ, устаткування й проектної продукції, юридичні особи (банківські, страхові й посередницькі організації, інвестиційні фонди, компанії й ін.), громадяни України, іноземні юридичні й фізичні особи, держави й міжнародні організації.

Класифікація інвесторів:

Ø - приватні (індивідуальні), юридичні особи, фізичні особи;

Ø - корпоративні (підприємства, організації);

Ø - фінансово-кредитні установи: а) банківські установи, комерційні банки, інвестиційні банки, спеціалізовані банки; б) інститути спільного інвестування, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, страхові компанії, пенсійні фонди;

Ø - уряд країни.

Найважливішою складовою частиною економічного управліня діяльністю компанії (фірми) є інвестиційний менеджмент.

Інвестиційний менеджментявляє собою процес управління всіма аспектами інвестиційної діяльності компанії (фірми).

Основною метоюінвестиційного менеджменту є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії компанії (фірми) на окремих етапах її розвитку. У процесі реалізації цієї основної мети інвестиційний менеджмент спрямований на рішення наступних важливих завдань:

1. Забезпечення високих темпів економічного розвитку компанії (фірми) за рахунок ефективної інвестиційної діяльності.

2. Забезпечення максимізації доходів (прибутку) від інвестиційної діяльності.

3. Забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків.

4. Забезпечення фінансової стабільності й платоспроможності компанії (фірми) у процесі здійснення інвестиційної діяльності.

Виходячи із цього, серед розглянутих завдань інвестиційного менеджменту пріоритетним є не максимізація доходу від інвестиційної діяльності, а забезпечення високих темпів економічного розвитку компанії при достатній її стабільності в процесі цього розвитку.

З урахуванням системи завдань, що постають перед інвестиційним менеджментом, визначаються його функції. Основними функціями інвестиційного менеджменту є:

1. Дослідження зовнішнього інвестиційного середовища й прогнозування кон'юнктури інвестиційного ринку. У процесі реалізації цієї функції досліджуються правові умови інвестиційної діяльності; аналізується поточна кон'юнктура інвестиційного ринку й фактори, її визначальні; складається прогноз кон'юнктури інвестиційного ринку.

2. Розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності компанії. Із загальної стратегії економічного розвитку компанії й прогнозу кон'юнктури інвестиційного ринку формується система цілей інвестиційної діяльності й основних її напрямків на довгостроковий період, визначаються пріоритетні завдання, розв'язувані в найближчій перспективі.

3. Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів компанії. У процесі реалізації цієї функції прогнозується загальна потреба в інвестиційних ресурсах, необхідних для реалізації розробленої інвестиційної стратегії по окремих етапах її здійснення; визначається можливість формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних джерел, доцільність залучення позикових ресурсів.

4. Пошук і оцінка інвестиційної привабливості окремих реальних проектів і відбір найбільш ефективних з них. Вивчається поточна пропозиція на інвестиційному ринку; відбираються ті, які відповідають інвестиційній стратегії компанії; проводиться експертиза; розраховується рівень прибутковості й інші показники економічної ефективності й за цим критерієм провадиться ранжирування розглянутих варіантів можливого інвестування.

5. Оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів і відбір найбільш ефективних з них. У процесі реалізації цієї функції розглядаються відповідні пропозиції цих інструментів на ринку; оцінюються окремі показники їхніх інвестиційних якостей; проводяться розрахунки їх реальної ринкової вартості; відбираються найбільш ефективні з них. Основу таких фінансових інструментів становлять акції й інші цінні папери.

6. Формування інвестиційного портфеля і його оцінка за критеріями прибутковості, ризику й ліквідності. Прорахувавши залучення обсягу інвестиційних ресурсів, показника прибутковості й рівня ризиків по кожному інвестиційному проекту й фінансовому інструменту проводиться їх відбір для реалізації. На I етапі формування інвестиційного портфеля оптимізуються пропорції між реальними й фінансовими інвестиціями; II етапі - підбираються найбільш ефективні (по співвідношенню прибутковості й ризику) інвестиційні проекти. На III етапі - оцінюється ліквідність портфеля. Сформований інвестиційний портфель можна розглядати як реалізовану сукупність інвестиційних програм.

7. Поточне планування й оперативне керування реалізацією окремих інвестиційних програм і проектів. Для оперативного управління сформованим інвестиційним портфелем розробляються різні види поточних планів, серед яких найбільш важливу роль відіграють: календарні плани реалізації окремих інвестиційних проектів і бюджети цих проектів.

8. Організація моніторингу реалізації окремих інвестиційних програм і проектів. Формується система первинних спостережуваних показників; визначається періодичність збору й аналізу інформації; виявляються причини відхилень реалізованих інвестиційних проектів від визначених строків, обсягів, ефективності й т.п.

9. Підготовка рішень про своєчасний вихід з неефективних інвестиційних проектів (продаж окремих фінансових інструментів) і реінвестування капіталу (Реінвестування – переміщення капіталу з одних активів в інші, більш ефективні).

Задачі:

1. Містер А поклав у банк на 12 місяців 20 тис. грн. під 40% річних. Яку суму отримав містер А через 12 місяців?

Відповідь: 28 тис. грн.

2. Вклад 20 тис. грн. покладений в банк з 15 вересня по 31 грудня під 80% річних. Знайти капітал на момент отримання вкладу.

Відповідь: 24,6 тис. грн.

3. Скільки грошей інвестор отримає як дохід, якщо він вклав 10 тис. грн. на 5 місяців під 100% річних?

Відповідь: 4,1 тис. грн.

4. Яку суму отримає вкладник через 3 місяці, якщо він вклав в банк 10 тис. грн. під 150% річних?

Відповідь: 13,75 тис. грн.

5. Інвестор поклав в банк на півроку 20 тис. грн. Скільки він отримає грошей через 5 місяців, якщо процентна ставка 90% річних?

Відповідь: 27,5 тис. грн.

6. Вкладник поклав до банку «А» 2 тис. грн. з 20 квітня по 15 жовтня під 120%. 15 жовтня він зняв гроші і відніс їх в Банк «В» під 150% річних до кінця року. Який капітал матиме вкладник на 31 грудня?

Відповідь: 2506 в банку «А» й на кінець року в цілому 3288 грн.

7. Інвестор поклав в банк 20 тис. грн. Через 3 місяці він отримав 22,5 тис. грн. Яка річна процентна ставка в цьому банку?

Відповідь: 50%

8. У банк вкладено 10000$ на 8 років під 12% річних. Знайти кінцевий капітал, якщо капіталізація щоквартальна.

Відповідь: 14257,61$

9. У банк вкладено 100000 грн. під 10% річних. Знайти капітал через 5 років, якщо розрахунковий період 6 місяців.

Відповідь: 16288,95 грн.

10. У банк вкладено 30000$ під 12% річних. Знайти капітал через 10 років, якщо капіталізація піврічна.

Відповідь: 96412,1$

Читайте також:

1. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
2. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
3. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
4. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
5. Аналіз зарубіжних концепцій менеджменту
6. Аналіз коефіцієнтів цільової функції
7. Аналіз чутливості інвестиційного проекту
8. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
9. Асимптоти графіка функції
10. Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження
11. Базові засади менеджменту
12. Базові функції, логічні функції

Переглядів: 1749